В порівнянні з непомітним розвитком архітектури міських ратуш, помітно розвивалася архітектура житлових будинків. Житлові будинки, як і міські так і сільські будувались переважно з дерева, каменю (в сільській місцевості з того і з того), це залежало від місцевих матеріалів і традицій.

Міські будинки будувались в два, три, чотири поверхи, частіше всього це були дерев, які будинки, часто з кам’яним, або цегляним цоколем, деколи з каменю викладався весь перший поверх будинку, верхні поверхи якого будувались із дерева,. В конструкції каркас був створений з’єднанням вертикальних та горизонтальних брусків з розкосами, а заповненням цих отворів став бутовий камінь на глиняному розчині, або ж цегла.

Будівлі, що збереглися відносяться не раніше XV століття. Найбільш старі з них, дуже прості; з другої половини ХV ст. спочатку готичний, а пізніше ренесансний декор. В кінці ХV століття заповнення фахверка, що раніше було відкритим, ховається під дерев’яним панно, і весь фасад будівлі набуває характер столярного виробу.

Кам’яні будинки, що збереглись від ХІІІ ст., і навіть в більш рідкісних випадках, від ХІІ століття. Окремі будинки існують в Руані, Парижі; найбагатший в цьому відношенні Південь Франції. Зміна в архітектурному виді житлового будинку просліджується перш за все в формах вікон; прості, прямокутні, були перекриті замком із цілого каменю, довжина якого показувала їх ширину. Починаючи з ХІІІ століття, вікна розділились на дві частини горизонтальним бруском віконного переплетіння; в ХІV ст., отримав поширення перепліт, розділений на чотири частини шляхом введення стійки в середині вікна.

В залежності від використаного матеріалу, розмірів сектора і місцевих традицій, можна розрізнити ряд архітектурних типів міської будівлі. В більш радніших будівлях, розміщення до вулиць більш довгою частиною будівлі. Пізніше все більше розповсюджувалась орієнтація будівлі на вулицю торцевою стороною, що завершувалась фронтоном.

Тип будівлі, що бев розповсюджений в Бургундії, Ніверні і Шампані, характерний для ХІІ століття, і замикає в собі риси перехідні від романського до готичного житла. Перший поверх кам’яний, другий, нависаючий, - фахверковий. Дім має обширній перекритий зводами підвал. Продольні стіни виступають із плоскості фасаду; їх виступи грають роль фахверка. В плані будівля майже квадратна (10 на 11 м.). архітектурні елементи фасаду, ще романські, але більш вільні в своєму трактуванні.

Суміжні будівлі з одними для двох будівель стінами були дуже розповсюджені в французьких містах. Інколи такі здвоєні будівлі мали одну й туж покрівлю, як приклад дім в Монреалі (поч. ХІІІ ст.) його поздовжні стіни сильно виступали з плоскості фасаду, оброблені у виді консолей і підтримують балкони другого поверху.

Вже повністю зрілий тип готичного житлового будинку являв собою дім Амєне на вулиці св. Мартина збудований у 1230 – 1240 рр., з каменю. Його парні вікна заповняють усю площину другого поверху, збереглись від ХІІІ століття. Перший поверх – реконструйований Віолле де Дюком.

В Реймсі зберігся знаменитий бюргерський дім середньовіччя, так званий “Дім музиканта” (1240 – 1250 рр.), котрий став відомим завдяки своєму скульптурному вбрані. Другий приклад в Реймсі (ХVст.), дає характерний приклад фахверкової конструкції з нависаючими поверхами.

Ряд будівель ХІV століття, що належали знаменитим людям, збереглись в Корді. Тут графи тулузькі літом розміщали свій двір. Варто зазначити, що будівлі придворних людей побудовані на найбільш тихих вулицях міста, що дійшли до наших днів майже без змін в їхньому зовнішньому вигляді.

Повен, відомий в середні віки промисловістю та торгівлею, володіє багатьма будівлями середньовіччя, серед яких один найбільш інтересний – дім Волюзана (перша половина ХІV ст.), можливо виконував роль готелю. Перекриті склепіннями великі приміщення першого поверху, очевидно, належало для зберігання запасів. На другому поверсі знаходився зал, прикрашений рядом стрілчастих вікон, у верхній арочній системі застіклених. Житлові кімнати розташовувались на третьому поверсі, під покрівлею.

Архітектура готичних житлових будівель була своєрідним проявом мистецтва середньовіччя, що деяким чином вплинула на подальші епохи в мистецтві Європи.

2.3 Архітектура господарського та торгового значення

Розглянутий вище згаданий тип будівель не вичерпується багатообразністю середньовічного міста. В готичний період складались нові типи будівель, важливих по закладених в них можливостях подальшого розвитку. До них відносяться готелі, госпіталі, коледжі, ранні промислові та господарчі будівлі і т.п. Наприклад ті об’єкти, які спочатку створювались в рамках монастирського будівництва, але свій розвиток отримали в місті як будівлі суспільної архітектури.

Близькі до плану, монастирські приміщення розрізнялись між собою пропорцією та обробкою деталей, декоративними перекриттями. Важливим приміщенням був зал капітули. Великий, прямокутний, або квадратний в плані, він мав склепінчасте і часто розділявся на нефи рядами колон. Найбільш значними були зали капітули при соборах. Серед найкраще збережених залів, можна вважати зал капітули цестерціанського монастиря Фатьєнє. До цих монастирських приміщень дуже близькі по формі будівлі господарського призначення, а також будівлі промислового характеру.

З найбільш ранніх збереглися будівлі промислового значення, архітектурний інтерес являє собою кузня в монастирі Фонтєнє, господарство якого мало промисловий характер. Ця кузня мала два поверхи. Тут в спрощеному початковому виді, на лице таж сама система побудови фасадів, яка присутня і в інших монастирських будівлях, такі як дорміторії та госпіталі.

Характерний поділ простору рядами окремо стоячих стовпів, або колон мали і великі монастирські ризі і амбари, які використовувались для різноманітних потреб. Багато з них були обнесені огорожею, мали вартові вежі і під час війни