У маленьких містах будувалися скромні ратуші, часто фахверкові. Цікавими прикладами таких будівель служать ратуші в Міхельштадте, Вернігороде і стара ратуша в Еслінгене (XV ст., цілком перебудована в кінці XVI ст.). Це - двоповерхова споруда із спочатку відкритою галерей і величезним складом в горищному приміщенні.

В цілому ратуші, що виходять головним (найчастіше торцем) фасадом на ринкову або соборну площу, по своїй зовнішності нагадують то багатоповерхові житлові бюргерські будинки (Франкфурт-на-Майні, Деттелбах, Оденвальд і ін., остання фахверкова), то фасади церков і соборів (ратуша в Мюнстере з багатоярусним кулісним фронтоном, цегляна будівля ратуші, що членується контрфорсами, в Тангермюнде і ін.).

Значна увага приділялася в містах і будівництву торгових, а також складських споруд і будівель різних цехів. До таких споруд пізньої готики належить торговий дім у Фрейбурге (1524 - 1532 рр.). Будівля типова для торгових приміщень і включає великий торговий зал, ряди в галереї, служби і величезні складські приміщення, влаштовані на горищі високого даху. Цікаво по архітектурі двоповерхова кам'яна будівля полотняного цеху у Франкфурті-на-Майні (кінець XIV ст.) з високим валькованим дахом, а також з характерними для цивільних споруд башточками, арочними нішами, кильовидними арками входів, кам'яними імпостами вікон і зубцями парапету. З фахверкових складських споруд слід зазначити триповерховий старий цейхгауз в Ульмі (1522 р.) і комора в Гейслінгене (XV ст.) з оригінальною конструкцією стін і даху.

Для рейнських цивільних споруд пізньої готики показова будівля Гюрценіх в Кельне (1437-1444 рр.), що служило торговим приміщенням і залом для святкувань і танців. У обох його поверхах спочатку знаходився двухнефний зал розмірами 60Ч23 м, заввишки 7 м. По композиції фасаду Гюрценіх схожий з будівлею полотняного цеху у Франкфурті-на-Майні, побудованою раніше.

З лікарняних будівель найбільш значне - лікарні в Любеке і в Нюрнберзі. Особливо цікаве планування лікарні в Любеке (XIII ст.), що збереглася майже без змін. Вона складається з двох великих залів. Перпендикулярно трьохприватному вестибюлю, що є одночасно і місцем для церковних служб, йде величезний, протяжністю 88 м, зал з двостороннім освітленням, в якому в три ряди розставлені лікарняні ліжка. З боку головного входу утворюється характерний для Любека фасад, що включає три фронтони і чотири башти.

До споруд суспільного призначення можна віднести також фонтани і міські пам'ятники. З міських фонтанів німецького середньовіччя найчудовішим є так званий «Прекрасний фонтан», розташований на площі колишнього центрального ринку Нюріберга (1385-1396 рр.).

Особливо видатний міський пам'ятник - «Золотий вершник» в Магдебурге (1240 р.). Це була перша а Німеччині скульптурна фігура вершника, що вільно стояла.

Висновок

У готичну епоху зберігає свою провідну роль архітектура, сягаючи свого найвищого злету. Стрункі, спрямовані у височінь велетенські готичні собори і гордовито-святкозі міські ратуші стверджували велич феодального міста яктор-гово-ремісничого та культурного центру. В архітектурі цього періоду значно зростає питома вага цивільних будівель, котрі стають різноманітнішими за своїм призначенням і значно багатшими за своїми формами. Окрім ратуш, будівель для купецьких гільдій, зводилися кам'яні будинки для заможних міщан, удосконалювалося будівництво міських укріплень і замків.

Готичний архітектурний стиль формується як своєрідна квінтесенція всіх тих новацій, що відбувалися в соціально-політичпому та культурному житті епохи. Виникає цей стиль у володіннях французьких королів і звідси поширюється по всій Європі як символ християнської монархії. Сутність готики полягає в зіставленні протилежностей, у здатності об'єднати абстрактну ідею та живий трепет життя, космічну безконечність універсуму і виразну конкретність деталі, в прагненні пронизати земну плоть злетами духовної енергії. Готична архітектура одночасно конструктивна і зображувальна, що повною мірою знайшло сзій вияв у готичному соборі, який продовжував зберігати свою роль суспільного центра міста.

Характерною рисою готичного храму є те, що він не перебуває у спокої, як романський, а ніби виростає на очах глядача. Взятий загалом готичний собор постає як розвиток і ускладнення архітектурної теми, її повтор та антитеза. Не випадково Віктор Гюго називав готичний собор «кам'яною симфонією». У готиці з'являється ще одна грань виміру—час, який органічно вплетений у просторову динаміку архітектурних мас. Змінюється зовнішній вигляд готичного собору. Характерні для романської церкви масивні башти зникають, замість них виникають величні та стрункі башти, котрі досить часто прикривали західний фасад, багато прикрашений скульптурою. Якщо романський храм зі своїми гладенькими стінами був ніби ізольований від зовнішнього простору, то готичний, навпаки,— постає взаємодією з навколишнім середовищем. Цьому сприяють великі отвори вікон, наскрізна різьба баштових шпилів та кам'яні прикраси, які, ніби квіти і листя, виростають на гілках кам'яного лісу контрфорсів та аркбутанів.

Значні зміни відбулись і в інтер'єрі, що свідчило про нове розуміння простору. Інтер'єр храму, набувши динаміки, став прагнути до єдності. Особлива роль у цьому належала світлу. Заміна глухих стін великими вікнами спричинила до майже повного зникнення монументального розпису. Фреску замінив вітраж; пронизаний сонячними променями, він повною мірою втілював уяву середньовічної людини про одухотворення матерії. Прозорі вітражі, сяючі фарби візтарного живопису, блиск золота церковного начиння надавали інтер'єру готичного собору незвичайну святкову урочистість.

Проте готика—це мистецтво співіснування протилежностей; безтілесному вітражу проіистоїть кругла пластика. Тисячі скульптурних композицій, окремих статуй, прикрас на порталах, карнизах і капітелях безпосередньо зрощуються з архітектонікою будівлі, збагачуючії її художній образ. Основним типом готичної пластики була кругла скульптура. Домінуючий в епоху романікн рельєф і набув підпорядкованого значення. У порівнянні з романськими готичні скульптурні композиції відзначаються більш ясним і реалістичним розкриттям сюжету і, головне, більшим багатством і безпосередньою людяністю у