ДИПЛОМНИЙ ПРОЕКТ

на тему:

«МАЛОПОВЕРХОВИЙ ЖИТЛОВИЙ КОМПЛЕКС В ПРИМІСЬКІЙ ЗОНІ»

Довідка.

Технічні рішення, прийняті в робочих кресленнях проекту відповідають вимогам екологічних, санітарно-гігієнічних, протипожежних та інших діючих норм і правил, забезпечують безпечну для життя і здоровя людей експлуатацію обєкта, при дотриманні заходів, які передбачені кресленнями.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

ЗМІСТ

Вступ…………………………………………………………………………….5

1. Характеристики проекту………………………………………………………..11

2. Архітектурно-будівельний розділ …………………………………………......13

2.1 Генплан…………………………………………………………………………..13

2.2 Озеленення………………………………………………………………………13

2.3 Обємно-планувальні рішення…………………………………………………...13

2.4 Конструкції………………………………………………………………………14

2.5 Загальні вказівки до мурування стін……………………………………………14

2.6 Технічні вказівки до влаштування монолітних залізобетонних перекриттів. 15

2.7 Вказівки до влаштуваня підлог………………………………………………...16

2.8 Вказівки до влаштування перемичок…………………………………………...16

3. Сантехнічний розділ……………………………………………...……………...19

3.1 Охорона навколишнього середовища…………………………………………..20

4. Організація забудови території………………………………………………….21

5. Заходи по охороні навколишнього середовища……………………………….29

6. Охорона пам’яток історії і культури …………………………………………...30

7. Охорона праці…………………………………………………………………….29

ВСТУП

З активним розвитком усіх типів споруд, серед яких значне місце належить індивідуальному житлу, усе частіше постає питання щодо уточнення понятійного апарату та термінології саме цього типу. Викладено основні терміни, які використовуються стосовно індивідуальної житлової забудови.

Типологія будівель і споруд – один з найважливіших розділів архітектурної науки. Наявність сформованого термінологічного апарату стосовно певного структурного підрозділу архітектурної науки дозволяє стверджувати про стан його розвитку. Архітектура індивідуального житла у всі часи була найбільш вдячним об’єктом для проектування, залишаючи великий простір для розроблення різних архітектурних тем та композиційних вирішень. Незважаючи на значне поширення в архітектурній практиці саме таких понять, як “індивідуальне житло”, “садибне житло”, межі їх використання поки що чітко не окреслені, а термінологічний апарат залишається ще до кінця не сформованим.

Обговорення проблеми. Історія індивідуального житла бере свій початок майже одночасно із зародженням цивілізації. Як тільки людина отримала можливість проживати окремо від общини, вона одразу цим скористалась, намагаючись робити це і до сьогодні. Звичайно, доводиться шукати компроміс – колись це обумовлювалось питаннями безпеки, зараз – потребою у співіснуванні з суспільством, і у всі часи один з основних компромісів стосувався доступності ресурсів. Усе це призвело до появи великої кількості житлових споруд, які можемо вважати індивідуальним житлом.

Україна не була винятком у цьому історичному процесі і має на своїй території повну палітру цього роду споруд. Однак, разом із іншими країнами, що входили до складу Радянського Союзу, наша держава брала участь у певного роду багаторічному експерименті – знищення індивідуальності у всьому, що безпосередньо відобразилось на архітектурі у вигляді практичного зникнення в архітектурній практиці індивідуального житла як рівноправного типу споруди. Такий тип споруди як виняток залишався лише у селі у вигляді специфічного підвиду сільських хат. Із здобуттям незалежності Україною виявилось, що практику проектування та спорудження індивідуального житла доведеться відроджувати. Разом з цим виникло питання термінології. Що вважати індивідуальним житлом? А що таке садиба? А чи може бути садиба у місті? Радянська термінологія передбачала тільки сільський, або, як виняток, селищний тип індивідуального житла. “Одноквартирні (індивідуальні) будинки та двоквартирні (спарені) можуть бути з квартирами на 1-му поверсі чи у двох рівнях, причому другий поверх може бути влаштовано у вигляді мансарди, тобто з використанням горищного простору …Цей вид будинків застосовують у сільських населених пунктах, частково в невеликих робітничих селищах, на трасах залізничних та автомобільних доріг, нафто- і газопроводів і т. п.” . А що робити з уже існуючим історичним індивідуальним житлом, як його класифікувати? Що, коли існуючі будинки за своїми архітектурними, планувальними та об’ємними характеристиками не вкладаються у ці поняття?

Такі історичні міста, як Львів мають цілі мікрорайони, забудовані індивідуальним житлом. В літературі зустрічається значна кількість термінів, якими позначають такий тип житла: котедж, вілла, особняк, садиба, однородинне житло, резиденція, іноді блоковане житло. Сучасні будівельні норми відносять до індивідуальної житлової забудови такі споруди: одноквартирні, двоквартирні і блоковані житлові будинки висотою до трьох поверхів…, що споруджуються на території України за рахунок коштів індивідуальних забудовників, житлово-будівельних кооперативів, підприємств та установ для подальшого продажу (передачі) своїм робітникам, а також за рахунок інших джерел фінансування, що не залучають централізовані капітальні вкладення. Водночас сучасні дослідники житла, наприклад, доктор архітектури В. Ніколаєнко виокремлює такі різновиди індивідуального житлового утворення: ординарне, рентабельне та утилітарне . Водночас для цих видів індивідуальних житлових утворень він виокремлює такі їх базові форми: садиба, дача, локалітет, фольварк та вілла . Дослідник міського малоповерхового житла Н. Шило у своїй дисертаційній роботі на здобуття вченого звання кандидата архітектури визначає три основні типи малоповерхових будинків з найкращими експлуатаційними показниками, а саме: садибні однородинні будинки, блоковані будинки та будинки із комбінованою об’ємно-планувальною структурою. Водночас у цій роботі запропоновано таку номенклатуру садибних будинків для міського будівництва: для вузьких ділянок, з розширеним складом рекреаційних приміщень, з приміщеннями для підприємницької діяльності, будинок з можливістю збільшення у процесі експлуатації та будинок для споріднених сімей.

Сучасні російські архітектори виокремлюють садибні житлові будинки, найхарактернішими з них визначають одноквартирний будинок з земельною ділянкою та господарськими будівлями. Одноквартирний будинок може бути одноповерховим, мансардним, двоповерховим, з квартирою в різних рівнях. Водночас до категорії садибних відносять і усі види блокованих будинків .

Будинок садибного типу призначено головним чином для будівництва у сільській місцевості та у малих містах . В термінології, що використовується в сучасних українських нормативних документах, застосують термін “одноквартирний житловий будинок (чи котедж)”, водночас не пояснюючи різницю між ними: “Житло I категорії (комерційне) – житло з нормованими нижніми і ненормованими верхніми межами площ квартир та одноквартирних житлових будинків (чи котеджів), які забезпечують рівень комфорту проживання