3 появою регулярного державного поштового сполучення (у часи iмператора Октавіана Августа — поч. нашої ери) з'явилися i державні постоялі двори. Держава влаштовувала двори в містах i на головних шляхах, якими проїжджали кур'єри i державні службовці з Риму аж до Малої Азії або до Галлii. Створювалися державі постоялі двори, віддалені один від одного на відстань одного дня поїздки конем. По мipi завоювання нових територій i розширення Римської імперії її звичаї, господарська й оргашзаційна структури застосовувалися також у нових провінціях i підкорених країнах. Проте, наскільки серйозно розглядалася в древності надійність закладу, що надавав мандрівникам притулок, харчування i нічліг, свідчить факт особливої зацікавленості держави. Так, у зведенні римських законів булла передбачена відповідальність такого закладу за речі гостя. Навітъ i сьогодні законодавство ряду держав регулює це питання, грунтуючись на наведених положениях Римського цивитьного права.

В основу організації готельної справи в Римській імперії була покладена розроблена державною владою певна класифікація готелів. Існувало два типи готелів: лише для патриіїв (манеюнес), та для плебеїв (стабулярії).

Римський готель являв собою певний комплекс приміщень досить широкого функціонального призначення: це не лише кімнати для розміщення подорожуючих, але i складські приміщення, стайні. крамниці, майстерні тошо. Готелі. як правило, будувалися з каменю i мали у своему розпорядженні необхідний перелік послуг.

У зимовий час обігрівалися. Деякі готелі обслугонували лише офнпйних ociб зі снеціальними документами, що нидавались державною владою. Ця традція зберсглася до тепер у фopмi спеціальних приміщень для особливо важливих персом в аеропортах, вокзалах.

В Mipy розвитку господарських відносин у Римській імперії зростали вимоги подорожуючих до умов проживания i їхнього обслуговунання постоялими дворами. Виникає багато упоряджених i багатих постоялих дворів. Як повідомляє Цицерон, у них були лазні, масажні, пральні, чищення взуття. Спостерігали за порядком, чистотою i дотриманням законності при наданні послуг державні чиновники — еділи. Постоялі двори зобов'язані були вести список гостей i бухгалтерію.

Караван-capaї, або караванні будинки, служили тимчасовим притулком учасникам караванів. Вони стали попередниками постоялого двору для поштових карет, a пізніше мотелю, i надавали послуги караванам i іншим мандрівникам. Караван-capai були розташовані на території сучасної Туреччини, Ірану, Афганістану i Північної Індії на відстані одного дня шляху один від одного. Типовий караван-сарай складався з внутрішнього дворика для тварин i простих кімнат для мандрівників. Подо-poзi від сучасного Стамбула до столиці Агри Могхула в північній Індії (Палац Тадж-Махал) мандрівник міг відпочити i знайти захист від бандитів. Приміщення можна було зняти за певну плату .

Турки-сельджуки, що побудували багато караван-сараїв, виходили із соціальних міркувань. Кожен мандрівник незалежно від націоналбності i релігії одержував на три дні нічліг з харчуванням, модичним доглядом, а бідняки одержували i нове взуття, i все це — за рахунок держави.

З огляду на наявнють великої кількості в'ючних тварин, та вантаж, що перевозився, будувалися караван-capaї у формі великих громадських буддвель не лише в містах, але i на дорогах, у населених пунктах. Караван-сарай був одночасно постоялим i торговельним двором.

Особливо велике поширення вони набули в IX-XVIII століттях у зв'язку iз зростанням міст i посиленням транзитної караванної торгівлі Найбшьш поширині два типи караван-сараїв: зальні i з внутршшм двором. Зальні караван-capaї (зустрічаються у Bipмeнiї) — це прямокутні будинки, розділені на нефи. Середній неф призначався для людей i товарів, у бічних нефах зна-ходилися тварини.

В другому типі караван-capaїв для розміщення людей i збереження товарів служили відкриті у внутршній двір невеликі примщення, розташовані в один або кілька ярусів, тварини знаходилися в дворі Караван-capaї на дорогах зміцнювалися оборонними стінами або приєднувалися до ремісно-побутових передмість i культових будівель. На транзитних шляхах караван-capaї стали втрачати свое значения з розвитком залізниць i інших сучасних видів транспорту.

Один зі збережених до сьогоднішнього часу караван-сараїв знаходиться в Іспанп в Гренаді. Навколо внутрішнього двору на трьох поверхах розташовані номери. Такі караван-capaї зустрічаються й у Стамбулі

У Туреччині збереглося понад сто караван-capaїв, однак вони не функцюнують, хоча доступні екскурсантам як музеї.

1.2. Від середини віків до XIX століття

Macoвi поїздки купців, підмайстрів, духівництва, а також численних у середньовіччя пілігримів i прочан дають новий напрямок у формах надання притулку. Спочатку цей притулок був безкоштовним, заради любові до ближнього, що надавався монастирями, церковними організаціями, князівськими дворами тощо.

Центром міжнародної торгівлі в ІХ-ХІ століттях був Константинополь, куди з'їжджалися купці з півночі і півдня — болгари, вірмени, росіяни, араби, італійці. Звідси товари поширювалися вже по всій Європі. Для притулку прибуваючих у місто будувалися вітальні двори, деякі з них збереглися дотепер.

Створенню аналогічних готельних підприємств сприяли і знамениті ярмарки у Франції (у Сен-Дені, Труа), в Італії (у Феррарі, Павії), у німецьких князівствах (у Вормсі, Кельні, Майнці, Шлейрі) тощо.

У Європі світська традиція «платної гостинності» пов'язана із зростанням міст. Не випадково перші заклади такого роду (цілодобова торгівля вином) з'явилися на Рейні та Мозелі (найважливіша торговельна дорога Середньовіччя). Відомості про них містяться в резолюції місцевого архієпископа VIII століття, що забороняла духовним особам відвідування цих «злачних місць». У народних піснях і баладах часто зустрічаються мотиви, пов'язані з ночівлею втомленого подорожанина