Дипломна робота

«Проект житлового приміщення»

( вітальня)

ЗМІСТ

Вступ................................................................................................3

1. Короткий ракурс в історію виникнення та розвитку інтер’єру............................................................................................5

2. Композиція в інтер’єрі..................................................11

3. Особливості емоційного сприйняття інтер’єру

людиною.................................................................................17

4. Світло та колір – суттєві чинники формування психологічного клімату інтер’єру........................................... .21

5. Мінімалізм та хай-тек у проектуванні вітальні .....26

6. Основні принципи проектування інтер’єру вітальні......................................................................................... .31

Висновок....................................................................................35

Список використаних джерел ..............................................37

Додатки......................................................................................39

Вступ

Протягом багатьох століть предметно-просторова сфера людини мала ручний характер роботи, усі предмети,що оточували її були результатом натхненної та тривалої праці майстрів-ремісників. Процес виготовлення будь-якого предмету був не лише слідуванням простій технологічній схемі, але священним діянням. Майстер вкладав у роботу всю свою душу, уявлення про світ, від чого сам предмет також наповнювався цим світом.

У світлі сучасного нам ХХІ ст. функцію майстра, внаслідок технічності оточуваної дісності, взяв на себе дизайнер, з-під пензля якого на світ народжуються нові шедеври предметно-ужиткового мистецтва. Різноманіття варіантів оформлення інтер'єру обмежується не лише фантазією дизайнерів,а й їхнім гарним смаком і почуттям міри, завдяки продуманому поєднанню в інтер'єрах одного стилю різних деталей і предметів зі стилю іншого.

Дизайнер – професія вищих ланок свідомості, він зобов’язаний мислити масштабно та різнопланово, він повинен йти попереду своєї ідеї, передбачаючи, як вона поведе себе за тих чи інших сприятливих, а інколи й не дуже обставин, як вона вплине на середовище і як середовище уживеться із зпроектованою річчю, а головне дизайнер повинен надати річчі максимальну симпатію до людини, до того, кому й слугуватиме ця річ. Він зобов’язаний зберегти чистоту ідеї – функціональне обгрунтування форми, матеріалу. супер графіки, тобто усіх її складових.

Головне завдання, що виконує професіонал-дизайнер - розробка інтер'єру приміщення, що відповідає індивідуальності хазяїна, його звичкам, темпераменту. При цьому основне завдання дизайнера, з огляду на спосіб життя і побажання хазяїна квартири, зробити так, щоб в оформленні інтер'єра простежувалася загальна лінія і його окремі елементи природно сполучилися між собою, створювали цільний, гармонійний образ, наблизитись до думки про те.що твір дизайну - це мікрокосмос. Всі його форми повинні бути обдуманими і точними, краса— завершеною. Але навіть ідеальні форми мало що значать, якщо під ними ховається порожнеча. Предмет стає цілим світом, якщо він символічний, якщо в ньому виражено істоту часу і природи. Тому форма, колір і краса предмету можуть містити в собі історичний або літературний сенс.

1. Короткий ракурс в історію виникнення та розвитку інтер’єру

Слово інтер’єр \ від франц. interieur – внутрішній \ в архітектурі означає внутрішній простір будівлі. В естетичному плані це архітектурно-художнє вирішення внутрішнього простору архітектурного об’єкту. Виразний інтер’єр є поняттям рівнозначним емоційному інтер’єру, що виражає переживання та думки архітектора, а мудра композиція і є засобом досягнення виразного інтер’єру.

Матеріальна предметність архітектурного середовища забезпечує русло діяльного процесу і одночасно створює емоційно-естетичний еквівалент процесу, як відображення його духовної сутності та соціальної значимості.

До одного з перших періодів, який дійшов до нас з пам’ятками архітектури належить цивилізація Стародавнього Єгипту, яка почалась за 3000років до н.е. і мала кілька етапів розвитку – Стародавнє, Середнє і Нове Царство.

Основним типом архітектури були культові споруди – гробниці, піраміди, характерною особливістю яких було перенесення художнього акценту на внутрішній простір, тобто на інтер’єр. Композиція інтер’єру будувалась на контрасті форм – плоска видовжена стіна та об’ємна вертикальна колона; рельєфно оброблена поверхня стін та гладкі поліровані деталі в обрамленні портиків ; поверхня натуральної фактури кам’яної стіни та поліхромний розпис колон і т.п.

У меблях використовувались прості конструкції, а також мотиви природних форм. Скрині та інші вироби прикрашались геометричним ті рослинним орнаментом розписувалисьяскравими фарбами зі вставками коштовних металів.

Високого розвитку досягло мистецтво інтер’єру Стародавньої Греції та Риму, яке в історії разом з іншими видами мистецтва має назву античної культури \ від лат. Antiguus – давнина старовина \ - давньогрецький, давньоримський світ, його культура. Характерними рисами інтер’єру цього періоду є виразність форм. з’єднання просторів у лінійно-осьовому напрямі, симетріяі т.п.

У композиції інтер’єрів цього періоду привертає увагу декорування всіх поверхонь інтер’єру. Широко використовуються поєднання скульптурно-пластичних і живописних засобів, а також ордерна система (дорійський, іонійський, коринфський ордер). В інтер’єрах античного періоду відбувається розширення арсеналу професійних прийомів роботи з просторовою формою і декором. Вперше з’являється прийом складної структури єдиного простору - базиліка \ лат. Basilica – царський дім, палац \ .

Меблі цього періоду мають виразнішу тектонічну структуру. Для орнаментики характерні як фігурні і рослинні, так і геометричні та архітектурні мотиви.

Особливого розвитку досягає інтер’єр періоду Середньовіччя, який продовжувався понад тисячу років ( ІІ-ХVст.) . Характерним для мистецтва Середньовіччя є спосіб мислення символами. Християнська церква як основна споруда своєю структурою відбивала модель Всесвіту, тому простір інтер’єру поділявся на вівтар, основний за і нартекс.

Розвиток католицього храму пройшов три етапи розвитку художніх стилів : до романський (IV – Xст. ), романський (XI – XII ст.), готичний (XIII – XVст.).

Романський \ франц. roman \ - той, що виник на основі давньоримської культури або тісно з нею пов’язаний. Характерною рисою цього стилю є масивна конструктивна структура будівель конкретної форми циліндричних і хрестоподібних склепінь, масивних опорних стопів, з’єднаних арочними перемичками і масивних зовнішніх стін. Особливо ці риси видно в меблях цього періоду, для яких характерна масивність форм, виділення окремих накладних деталей із кованого заліза і т.п.

На заміну романського стилю прийшов готичний \ від