Порівняно з романським та готичним стилем по-іншому розвивався інтер’єр культових споруд на Русі. Тут переважала в основному хрестово-купольна система з використанням національних традицій, місцевих матеріалів і т.п. В інтер’єрі широко використовувався декоративний розпис на релігійну тематику, пізніше замість нього в невеликих церквах використовували іконостас, який став кольоровим кульмінаційним центром композиції простору.

Після Середньовіччя XV-XVIII ст. в історії архітектури настає новий період, який характеризується кількома етапами розвитку художньо-промислових характеристик, відображених в стилях ренесанс, бароко, рококо, класицизм тощо.

Ренесанс \ франц. reinassance від лат. Renascor – відродження \ або Відродження в архітектурі треба розуміти, як загальний художній принцип досягнення художньої виразності. Основною спорудою епохи Відродження є багатий житловий будинок палаццо. Характерною особливістю інтер’єрів є репрезентативність житла, зв’язок з природою.

Після ренесансу настав період стилю бароко \ від італ. barocco – вибагливий. химерний \ кінець XVI ст. – середина XVIII ст., для нього характерні підкреслена урочистість. пишна декоративність композиції. Інтер’єр стилю бароко насамперед створював атмосферу святкового багатства форм і кольору, що виявилось у яскравих тонах позолотив архітектурних деталях і меблях в стилі Людовика ХІV, або в стилі Буль. Ці меблі відрізнялись багатством орнаментації, композиція якої складалась з квіточок, стрічок, завитків і т п.

Стиль бароко змінився спочатку на стиль перехідного періоду регенства \ від. лат. Regens – правитель \, а потім rococo – стилістичний напрямок у мистецтві, який відзначався примхливо – вишуканим оздобленням інтер’єрів, декоративністю \. Одночасно з періодом рококо розвивається діяльність видатного англійського майстра з художньої обробки дерева Томаса Чіппенделя. Стиль Чіппенделя виник на основі голландського стилю королеви Анни, китайського меблевого мистецтва і досягень періоду рококо у Франції.

На заміну стилю рококо в другій половині XVIIIст. прийшов класицизм \ від лат. classiness – взірцевий \ - один з напрямів в Європейському мистецтві, зразком для якого було класичне мистецтво. У розробці інтер’єрів використовувались колонади, які створювали особливу атмосферу святковості. Особливу роль в інтер’єрі відіграли меблеві вироби. характерною особливістю меблів у стилі «классицизм» була яскраво виражена конструкція . В її формах використовуються прямолінійні карнизи, тяги , невеликі барельєфи на вставках

Перехідними стилями в період з 1795 до 1804 рр. були так звані стилі «директорія» та «консульства» . Характерною особливістюцього періоду було поширення античних деталей у виглядів щитів, шлемів, списів та інших елементів. На початку ХІХ ст. з’являється новий стиль - ампір \ франц. empire –імперія \ - стиль пізнього класицизму . Основними рисами цього стилю було використання античних, особливо римський архітектурних форм- колон, пілястр, консолей, карнизів. фризів.

Період найвищого розквіту стилю ампір припадає на десятиріччя між 180 і 1813 рр. (коронація Наполеона). Демократичну суворість стилю Директорії міняють пишність та парадність , театральний пафос. Визначним художником та законодавцем мод цього періоду був відомий живописець Луї Давид, який в однаковій мірі прославився і своїми зразками меблів. Стиль ампір в найчистішому вигляді виявився в інтер’єрах загородніх резиденцій. В інтер’єрах ампіру панує упорякованість, урівноваженість всіх частин, чітка симетрія, холодна урочистість, точний розрахунок.

У галузі меблів на заміну стилю ампір прийшли меблі стилю бідермеєр ( 1810 – 1848 рр.) . Цей стиль вніс в буржуазне житло легку сентиментальність. Від холодного аристократичного ампіру бідермеєр взяв основні принципи побудови та лаконізм. Разом з тим меблі стилю бідермеєр є інтимнішими та комфортабельнішими . цей стиль був останнім в ряді оригінальних стильових напрямків.

В 20- тих роках ХІХ ст. у зв’язку з захопленнням романтикою в інтер’єрі і меблях з’являється готичний елемент, а в 30-тих роках поширюється імітація

східних стилів. Після перемог буржуазії у французькій революції 1848р. смаки міняються. Розбагатівши, банкіри, промисловці виявляють прагнення до розкоші, тому вони починають захоплюватись еклектикою –змішуванням сучасного стилю з відродженням старих форм. У формах з’являються різноманітні прикраси, відчувається сильне тяжіння до стилю рококо. Механічне поєднання різних стилів або використання стильових форм однієї епохи, як формальної мови іншої, пізнішої, становить сутність еклектики. Запозичення елементів з різних історичних стилів стає основою для існування стильового напряму -історизм.

У кінці ХІХ ст. на початку ХХ ст.на зміну еклектиці приходить стиль модерн ( від франц. moderne – новітній сучасний ), для якого характерна манірність, стилізованість і символіка . Широкому поширенню нового художнього напрямку сприяли численні виставки, ілюстровані художні журнали, газетні статті. Це свіжий, енергійний стиль, продиктований внутрішньою необхідністю, привернув на свою сторону кращі художні стилі цього періоду. Інтер’єр у стилі модерн будується на повній протилежності попередніх архітектурних принципів організації внутрішнього простору . Стіни покривають оригінальне нарисованими манірними лініями. Стелі декорують рельєфною пластикою, стіни стають кольоровішими, занавіски – світлішими . Меблі у стилі модерн розвиваються паралельно у двох напрямках : декоративному ( оригінально намальовані форми і контури ) і конструктивному (прямолінійність, ясна побудова) при цьому останній характерний для німецьких та англійських виробів.

На початку ХХ ст. модерн витісняється новим напрямком у мистецтві - конструктивізмом, в снові якого лежала естетика доцільності, що передбачала раціональні, строго утилітарні форми, звільненої від декоративної романтики модерну.

Важливим етапом у розвитку нового напрямку інтер’єру і обладнання була доцільність художньо-промислової школи Баухаза (Німеччина), заснованої