Світло наділяє предмети обстановки якимсь власним життям і особливим «вираженням особи». Вони вступають у нові просторові взаємини. Їхні контури можуть розчинятися в повітрі або, навпаки, ставати чіткими, контрастними і «мускулистими». Щось підійде з пітьми ближче, щось відсунеться в тінь... Настає пора блаженства для всього що знаходиться в кімнаті й особливо -- для ока. Старі меблі здобувають молоду свіжість і грацію, вицвіли штори -- знову з мусліну й оксамиту, знівечена планувальними виступами стіна стає стрункою і таємничою... і т. ін. -- світло щовечора створює свою казку.

Світловий дизайн дуже «дружний» із дзеркалами. Дзеркала оптично «розкривають» стіни. Це свого роду «внутрішні вікна» в інтер'єр. У поєднанні з бічним підсвічуванням, що накидає «світлову вуаль» на відображення, дзеркало подвоює простір кімнати, змушуючи згадати «пригоди» житлоплощі «негарної квартири» на балу у Воланда.

Для віртуального «підняття» або «нахилу» стелі необхідно використовувати холодні світлі тони і тонкі блискучі текстури. На них, як тонкий шар гриму, «накладається» світло -- і ілюзія готова! Причому в залежності від форми світлової плями, стеля «з'їде» в той або інший бік. Рівномірне підсвічування стелі підлоговими світильниками або з боку карнизів фальш-стелі гарантують плавність його зорового «ширяння».

Цілям візуального полегшення і розширення житла може служити монотонне підсвічування площин стін. Отут важлива відповідність властивості поверхні, що відбивається, і її кольори характеристикам світла, що тонкою плівкою, подібно воді, покриває стіну.

Однак крім участі світла в архітектурних за своєю суттю трансформаціях простору, він може стати і «чарівним ліхтарем», без якого немислимий «театр тіней». Це стосується і денного світла, і штучного. Екран тут -- стіна. Діючі особи найчастіше - рослини, статуетки, фігурні вирізи в глиняних світильниках. Світло як правило, крапкове і спрямоване. Він начебто виходить з центру убік «екрана». Естетичний ефект, якого домагаються в такий спосіб, вражає. Стіна населяється тінями, і в кімнаті з'являються нові змісти. Наприклад, підступає до вогню темний ліс...[5]

Крім оформлення меж приміщення існує визначена режисура світлових мас усередині кімнати. Ми не будемо торкатися ні технічних питань «споглядального» підсвічування картин, ні функціональних аспектів організації корисного для очей освітлення робочого місця. Помітимо тільки, що, при безсумнівному обліку цих факторів, можна вибудувати якусь світлову драматургію між елементами інтер'єра, створюючи щораз їх нову просторову конфігурацію. Правильніше за все влаштовувати острівці світла за рахунок різних його джерел. Сусідство світла і темряви будить асоціації з природою, створює затишний настрій і повідомляє приміщенню світловий ритм.

Отож, світловий дизайн житла повинен гармонійно переплітатися з дизайном меблів штор, загальної атмосфери кімнати, адже він не лише впливає на створення гармонійного середовища, але здатний впливати на настрій та фізіологічні властивості господаря інтер’єру.

5. Мінімалізм та хай-тек у проектуванні вітальні

Все частіше у проектуванні вітальні господар звертається не до модних течій або популярних тенденцій, а до власних бажань та потреб, продиктованих його настроєм, смаком, мріями, стилем життя.

В залежності від переконань про те. що повинно складати інтер’єр та для чого загалом існує наука дизайну, кожен обирає стиль, що максимально відповідає вимогам його особистості. У запропонованому проекті інтер’єру вітальні ми спробували зорієнтуватись на молоду людину, ритм якої відповідає плину часу та вимагає створення ситуації повного релаксу та простору у інтер’єрі квартири та вітальні зокрема. Саме тому наш вибір зупинився на двох сучасних напрямках дизайну, а саме : мінімалізм та хай-тек.

Мінімалізм - найяскравіший і найбільш суперечний стиль другої половини ХХ ст. Мінімалізм універсальний. Пронизлива чистота ліній і ясність простору, врівноважений, гармонійний інтер'єр - альтернатива божевільному темпу сучасного життя, коли так природно виникає бажання розширити межі власного світу. Ми проходимо крізь сезони настроїв - і простір, у якому живемо, адаптується, змінюється, відбиваючи наші бажання. Мобільність і здатність трансформуватися - відмітна риса мінімалізму. Все просто, чітко, і в той же час - це постійний пошук, можливість висловити своє ставлення до життя на даний момент.

Природна простота, створена за допомогою мінімальних засобів і співзвучна прагненню до щиросердечного спокою, внутрішньої гармонії, - ось сутність мінімалістського інтер'єру. Ця простота те саме що творчий метод Тиціана, який використовував три фарби, створюючи ними свою колірну гаму.

Мінімалізм складно обмежити визначеними канонами, його скоріше можна відчути, вловити. Однак характерні риси простежуються.

Створення вітальні в стилі мінімалізму має на увазі велику площу: чим більший простір, тим простіше розставити акценти. При цьому можуть використовуватися як дорогі, так і дешеві оздоблювальні матеріали, але сам інтер'єр завжди буде дорогим, і насамперед за змістом - внутрішньої, схованої наповненості, де органічно поєднаються розумова упорядкованість, витончена чуттєвість і богемна легкість. Не випадково до цього стилю частіше схильні люди з багатою фантазією.

Просторова воля підкреслюється максимальною відкритістю корпусних меблів, будь то зонування простору стелажами, гардеробні системи, стелажі для теле-, відеоапаратури або домашньої бібліотеки. Різнорівневі навісні полички - дерево, прозоре або матове скло - підняті над низькою базою-основою, що може просто стояти на підлозі або підніматися над рівнем підлоги на досить високих металевих ніжках, що привносить в інтер'єр легкість, невагомість, якесь відчуття польоту. Мінімум розстібних дверей, всі елементи висуваються: при цьому рух по горизонталі і вертикалі обумовлюється строгою геометрією ліній і графічністю інтер'єра. Стелажі природно вписуються в житлове середовище й оптично збільшують приміщення, відкриваючи поглядові просторову глибину і перспективу.

Один з основних постулатів мінімалізму -