З архітектурою костела гармонійно поєднувалось декоративне оздоблення інтер'єру. Ще до недавнього часу його прикрасою були головний вівтар, чотири бокові і гарно різьблений амвон з рельєфом "Розіслання апостолів", аналогічний до такого ж рельєфу у годовицькому костелі. Особливою величавістю і імпозантністю вирізнявся головний вівтар з колосальними постатями ангелів на імпостах колон і чотирма постатями святих внизу у динамічних позах. Ця скульптура, а також скульптура бокових вівтарів належить різцеві одного з найбільш талановитих, і не буде перебільшенням, якщо скажемо геніальних львівських скульпторів другої половини XVIII ст. Йогана Георга Пінзеля, автора скульптурної декорації ратуші в Бучачі і катедри св. Юра у Львові. Постаті святих роботи Пінзеля в Городенці відзначаються надзвичайною експресивністю і пафосом та незрівнянно високою майстерністю виконання, як і інші творіння цього майстра. Творчість Пінзеля і його послідовників є явищем феноменальним, яке не має аналогів у європейському мистецтві. (Зараз скульптура з Городенки експонується в Музеї Пінзеля — філіалі Львівської картинної галереї).

Незвичайним елементом у бароковій архітектоніці городенківського вівтаря є таке ірреальне явище, як висячі в повітрі капітелі без колон, їх підтримують руками путті.

Ілюзіоністичний фресковий живопис, який завжди був неодмінним декором барокових костелів, у Городенці, за винятком незначних фрагментів, відсутній. З живопису XVIII ст. частково зберігся фресковий образ на другому стовпі південної нави (дуже пошкоджений), орнаментальні мотиви над вікнами бокових нав та у віконних фрамугах вівтаря. У північній захристії збереглась фреска того часу, сюжет якої повторює різьблені постаті святих головного вівтаря. В пресвитерії на північній і південній стінах знаходяться дві композиції, виконані клеєвою темперою на початку XX ст. Одна з них "Вознесіння", що на південній стіні, датована 1912 роком. Обидва образи посередньої мистецької вартості.

Тут необхідно нагадати, що з іменами Б. Меретина і Й. Пінзеля пов'язана фундаторська діяльність Миколи Потоцького. Останній розгорнув інтенсивне будівництво церков і костелів на Поділлі (Бучач, Городенка, Почаїв та інші місцевості). В Городенці, крім місіонерського костелу, Потоцький був фундатором Успенської церкви, збудованої у 1763 р.

Городенківський костел — одна з ранніх праць Меретина, в якій сформувалась його творча концепція, одноразово увібравши в себе дух і вимоги епохи. Ті архітектурні елементи, які є в інтер'єрі цього костелу, розвинуться у всій своїй повноті у ненабагато пізнішому творі — катедрі св. Юра у Львові.

Певні архітектурні прийоми і елементи, застосовані Меретином в Городенці, були запозичені декілька десятиліть пізніше при будівництві Успенського собору Почаївської Лаври. Це, зокрема, стосується вирішення бокових нав у вигляді окремих капличок з купольним перекриттям. Аналогічним до городенківського костелу в Успенському соборі у Почаєві є розташування веж на західному фасаді собору під кутом до головної осі будівлі.

Аналогів з поставленими під кутом вежами в європейському бароковому будівництві зустрічається багато. Для прикладу можна навести церкву св. Трійці у Пряшеві і замкову церкву в Яромержице. 

Щодо типології в цілому, то городенківський костел тяжіє скоріш до австрійсько-німецьких, ніж до італійських зразків. Вчений З. Горнунґ знаходить йому аналог в зальцбурзьких костелах — колегіатському і св. Трійці, збудованих Ф. Ерлахом. 

З північної сторони до костелу примикає двоповерховий П-подібний в плані монастирський корпус, побудований одночасно з костелом. Стіни його ризалітів розкреповані пілястрами, віконні прорізи мають однакову з костелом форму білокам'яних обрамувань, аналогічних до святоюрських у Львові.п

Навпроти костелу на осі південної вежі стоїть кам'яна коринфська колона зі статуєю Богоматері Непорочного Зачаття, другої половини XVIII ст., яка, правдоподібно, також є твором Пінзеля і відноситься до львівської скульптурної школи. Така ж колона знаходиться в селі Новосілка Золочівського району коло церкви, фундованої Миколою Потоцьким.

Пам'ятка неодноразово реставрувалася і поновлювалася. Перша реставрація відбулася у 1866 р. за проектом інженера-будівельника Желєзни. Тоді був поставлений новий дах коштом 3 тис. флоринів. Підчас цієї реставрації будівельний підприємець Єссель Гершель мав намір зняти з фасаду характерні для барокової архітектури сильно розвинені розкреповані карнизи для його упрощення. На щастя до цього не дійшло. Завдяки втручанню тодішнього першого консерватора для Східної Галичини Мєчислава Потоцького пам'ятку з авторським почерком Меретина вдалося врятувати. Наступні реставрації вібдулись у 1905-1906 рр. під наглядом архітектора Зиґмунта Горголевського і в 1920-х рр. після пошкоджень у першій світовій війні в 1915 р. Остання реставрація, яку вела Львівська міжобласна спеціальна науково-реставраційна виробнича майстерня, розпочалось у 1975 р.

Комплекс споруд, куди входять костел, монастирська резиденція і кам'яна колона зі статуєю Богоматері, створюють цілісний архітектурний ансамбль, який органічно вписався у гористий ландшафт Городенки.

Розділ ІІ

Архітектурно-реставраційні рішення

2.1 Оцінка стану монастирського комплексу

В даному розділі вказані основні характеристики, та дефекти монастирського комплексу, а також дано вказівки по їх усуненню.

? При візуальному обстеженні монастирського комплексу В. М Городенка Івано-Франківської обл.. виявлено:

А) Посилення несучих конструкцій під час попередніх реставрацій;
Б) Закладені деякі віконні і дверні прорізи;
В) Аварійний стан перекриття другого поверху келії;
Г) Покрівля в непридатному для експлуатації стані;
Д) Внутрішні і зовнішні фасади мають дефекти від механічних факторів;
Е) У приміщенні костелу майже повністю залишилось риштування