Інформацію можуть передавати різноманітні носії, але в будь-якому випадку вона містить дані про навколишню дійсність і в цьому смислі носить об’єктивний характер, тобто інформація як інваріант відображення, як те, що може об’єктивуватися, тобто ставати об’єктом, при передачі, трансформуванні і перетворенні є той ідеальний образ, який створюється кожним суб’єктом з метою створення ідеального образу, який є соціально-значимий для суб’єкта. У реальних процесах передачі створеного образу губиться частина змісту відображення, залишається лише те, що може об’єктивуватися, формалізуватися, передаватися з допомогою певних знаків на певних носіях. Лише опредмечена інформація може передаватися від одного об’єкта до іншого. Відображення залежить від своїх матеріальних носіїв, в яких відбуваються інформаційні процеси, але інформація завжди інваріантна. Вона нетотожна відображенню, а є лише та її сторона, яка піддається опредмеченню, передачі.

Відображення інформації залежить від матеріального носія, але його неможливо перенести на інший носій адекватно. Інформація ж перекодовується, передається, породжуючи образи, в яких вона є інваріантом. Дослідники притримуються думки, що чим більш розвинена матеріальна система, тим більш ідеальні її інформаційно-відображальні характеристики. Крім того, якщо процес відображення здійснюється без переривання, то вилучення інформації може проходити періодично, а то й взагалі не здійснюється суб’єктом відображення. Коли дослідник або просто спостерігач зацікавлений в отриманні інформації на протязі всього процесу відображення, тоді й вилучення даних буде проходити так само без переривань, як і процес відображення. У таких випадках людина намагається отримати якомога більше інформації.

Під час відображення походить процес викривлення, зміни інформації, в результаті чого знищується адекватність відображення. Виникають, таким чином, помилки, оманливі образи, тобто образи, які не відповідають відображеному об’єкту. Адекватність має різні форми, серед яких: синтаксична адекватність, семантична і прагматична. На зміст відображення, його адекватність звертає увагу Тюхтин В.С.[38]

Деякі вчені вважають, що інформацію передають лише знаки, але з цим погоджуватися не можна, оскільки носієм інформації є матерія, на основі якої може створюватися й образ, який передає її форму, вид, клас, тобто її суть можна розуміти на основі матеріального об’єкту, який потім опредмечується за допомогою знакових систем.

§2.Джерела інформації

Джерелами інформації є матеріальні об’єкти, як природні так і штучні. Матеріальними об’єктами передачі інформації є повітря, вода, промінь світла, рентгенівський промінь, електричний струм. Інформація, яка передається по даним джерелам, не має ні ваги, ні геометричних розмірів, ні фізичних і хімічних властивостей. Але для її циркуляції обов’язково повинні бути матеріальні об’єкти, тобто носії.

Наприклад, відображаючи світло далекої зірки, людина сприймає його як носія інформації. За допомогою різних приладів він отримує інформацію певного роду і дізнається завдяки їй про те, чи він має справу з молодим чи старіючим небесним світилом, яка його температура і т.д. Інформація в даному випадку виступає як зміст процесу відображення.[33, с. 3-4]

§3.Види носіїв інформації

Існує численна кількість і різноманітність суджень про сутність поняття інформації, а також її носіїв, які викладені в працях природовідкривачів, техніків, філософів. Їх можна розділити на дві групи. До першої групи відносяться ті, в яких зазначаються інформаційні процеси, які являються властивістю всього сущого, всіх видів і форм рухів матерії, не тільки розумних істот, але й неорганічної природи.

Друга група передумовлює, що інформаційні процеси виникають на певній стадії розвитку форм руху матерії, а саме біологічної і соціальної, в неорганічній природі вони ж відсутні. Проте більшість вчених підтримує першу групу, оскільки, розглянувши матерії неживої природи, було виявлено, що вони також несуть свого роду інформацію.

Існувала ще одна концепція інформації, дуже схожа до поглядів вчених першої групи, за якою вона вважалася властивістю всіх матеріальних об’єктів. Виходячи з неї, вчені притримувалися думки, що інформація існувала й існує вічно і ніколи не виникала. Одначе такий погляд не виключає того, що з розвитком матерії можуть з’являтися нові властивості інформації, наприклад зміст і цінність. Вищі види інформації (біологічна, соціальна) з’явились в результаті еволюції матерії, на певному етапі розвитку якої з’являється управління, як використання інформації. [39, с.47]

Отже, таким чином було виділено три групи носіїв, які несуть певну інформацію, яка є спільною для них, а також ту, яка характерна для певного виду носія: носії неживої природи, носії тваринного і рослинного світів, носії в соціумі.

3.1. Носії неживої природи

Так, було проголошено, що інформація в неживій природі не використовується її системами (хоча й зв’язана з відображенням). Інформації в неживій природі властиві лише збереження і передача. Тобто матерії неживої природи є її носіями.

В даний час існує думка, що для об’єктів неживої природи (носіїв) достатньо “чисто енергетичного опису...” Але ця думка не є достатньо обумовленою, оскільки в науки, які вивчають об’єкти неживої природи, все більше проникають методи теорії інформації. Наприклад, такий матеріал, як глина несе інформацію про її склад, якісні характеристики, колір і т.д. Так само як і глина носіями вважаються всі матеріальні об’єкти і матерії неживої сфери: ґрунт, камінь, зірки, сонце і т.д. Ці носії зберігають і передають інформацію, яку ми отримуємо, тільки дивлячись на них.

3.2. Носії інформації рослинного і тваринного світів.

У працях вчених прозвучав такий вислів: “Інформація виникає на рівні життя”[12] Це підтвердилося у ході спостережень і стало зрозуміло, що обмін інформацією так само необхідний живій істоті, як