свого становлення ці два стилі «по-ряд із процесами дивергенції11 Дивергенція (від латин, divergere — відхилятися, розходитися) — тут утворення самостійних стилів. завжди показували багато пунктів конвергенції22 Конвергенція (від латин, convergentio на грунті converge — сходжусь, набли-жаюсь) — тут розвиток подібних рис у різних стилях унаслідок тісних і три-валих контактів.
, у результаті чого утворився складний конгломерат схожих спільностей і пізніших сходжень і взаємопроникнень» [24, с. 127]. Нині відбувається процес відро-дження — на якісно новому рівні — книжної мови (а укра-їнці, як відомо, мали високорозвинену книжну мову ще в ХІV-XVI ст.).
Той факт, що більшість сучасних людей функціонує в науко-во-виробничій сфері, є причиною взаємопроникнення двох інших різновидів мови — писемної (книжної) та розмовної (яку не варто обмежувати лише розмовно-побутовим стилем). Розмов-ний стиль уже має досить істотно виявлений різновид — розмовно-офіційний (професійний), тобто мову, якою спілкуються не в побуті, а у виробничій, освітній та інших сферах.
Формулюючи поняття «ділова мова», слід мати на увазі при-наймні три сучасні стилі — офіційно-діловий, науковий, роз-мовний, оскільки ділова мова містить близькі, взаємопроникні й навіть спільні мовні засоби різних рівнів. Уміле використан-ня цих засобів — необхідна умова досягнення успіхів у про-фесійній сфері.
Із часу введення курсу «Ділова українська мова» у вищих навчальних закладах (1992) відбулася певна переорієнтація щодо розуміння самого предмета викладання.
Низький рівень культури усної й письмової ділової мови спричинений багатьма чинниками як об'єктивного, так і суб'єк-тивного характеру, серед яких основними є:
1. Знання мови й мовна грамотність не усвідомлюються пев-ною категорією суспільства як такі, що є обов'язковими для досягнення високих щаблів у службовій кар'єрі.
2. Невміння відділяти явища, одиниці, структури однієї мови від іншої в умовах функціонування на одній території двох і біль-ше мов.
3. Відсутність навичок користування довідковою літерату-рою, недостатність такої, завелика вартість подібних видань (слов-ників, енциклопедій, довідників тощо).
4. Шаблонність, несамостійність мислення, нетворчий підхід у розв'язанні різноманітних проблем як загального характеру, так і в офіційній сфері.
5. Спрощений підхід до вивчення як мови документів, так і їхньої структури і як наслідок — невміння врахувати конк-ретні чинники, що впливають на ситуацію [28, с. 8].