УДК: [930.24..004.4'24]..361.28

М. М. ВАСИЛЬЧЕНКО АРХІВ ЯК ЦЕНТР СОЦІАЛЬНОЇ ТА НАУКОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Розглянуто архів як центр (структуру) соціальної та наукової комунікації, визначено основні напрями функціонування архівів у соціально-комунікаційному просторі, елементи електронної комунікації системи архівних установ, упровадження грід-технологій в архівну справу.

Ключові слова: архівна справа, архів, інформатизація, соціальні комунікації, наукова комунікація, електронна комунікація, грід-технології.

Рассмотрены архивы как центры (структуры) социальной и научной коммуникации, определены основные направления функционирования архивов в социально-коммуникационном пространстве, элементы электронной коммуникации системы архивных учреждений, внедрение грид-технологий в архивное дело.

Ключевые слова: архивное дело, архив, информатизация, социальные коммуникации, научная коммуникация, электронная коммуникация, грид-технологии.

Archives as the centres (structures) of social and scientific communications are considered, the basic directions of functioning of archives in socially-communication space, elements of electronic communications of system of archival establishments, introduction of grid-technologies in archival business are defined.

Key words: archival spere, archive, information, social communications, scientific communications, electronic communications, synergetrics, grid-technologies.

Однією з найважливіших особливостей сучасного етапу розвитку суспільства є його всеохоплююча інформатизація, під впливом якої відбуваються кардинальні зміни в багатьох сферах життєдіяльності людини: економіці, науці, культурі, освіті та ін. На початку ХХІ ст. Україна достатньо активно (зважаючи на існуючі проблеми в політичному та соціально- економічному житті) долучається до цього процесу. У січні 2007 р. був

прийнятий Закон України «Про Основні засади розвитку інформаційного суспільства в Україні на 2007-2015 роки» [1]. У першому розділі «Загальні положення» Закону наголошується: «Одним з головних пріоритетів України є прагнення побудувати орієнтоване на інтереси людей, відкрите для всіх і спрямоване на розвиток інформаційне суспільство, в якому кожен міг би створювати і накопичувати інформацію та знання, мати до них вільний доступ, користуватися і обмінюватися ними, щоб надати можливість кожній людині повною мірою реалізувати свій потенціал, сприяючи суспільному і особистому розвиткові та підвищуючи якість життя» [1]. На особливу увагу заслуговує і десятий розділ означеного Закону під назвою «Наука та культура в інформаційному суспільстві». У ньому наголошується: «З метою підвищення ефективності науки та культури в інформаційному суспільстві вважати пріоритетними... запровадження інформаційно- комунікаційних технологій [виділено нами. — М. В.] у бібліотеках, архівах, музеях та інших закладах культури, що сприятиме забезпеченню повного і постійного доступу населення до надбань культури, писемності, традицій та звичаїв усіх корінних народів і національних меншин України» [1].

Мета статті — визначення основних напрямів функціонування архівів у системі соціальної та наукової комунікацій.

Окремі аспекти функціонування архіву як центру соціальної та наукової комунікацій можна віднайти в працях відомих дослідників Г. В. Боряка [2], І. Б. Матяш [3], С. Г. Кулешова [4, 5] та ін.

Зупинимося на визначенні базових понять. Згідно з Державним стандартом України Діловодство й архівна справа. Терміни та визначення понять. ДСТУ 2732:2004 [6], «Архів — установа чи її структурний підрозділ, що організує і забезпечує відбирання, нагромаджування архівних документів, їх облік, зберігання, користування ними» [6, с. 11], «Архівна установа — архів або інша установа, яка керує і (або) виконує науково-дослідну й інформаційну діяльність в архівній справі» [6, С. 11]. Термін «соціальна комунікація» має безліч визначень і трактувань [7, с. 296-299]. Згідно з А. В. Соколовим, «категорія «соціальної комунікації» визначається тим, що вона: а) характеризує найважливіший спосіб реалізації соціальних зв'язків між людьми; б) фіксує умову та універсальний соціально-психологічний механізм взаємодії соціальних суб'єктів, ступінь ефективності якого виявляє себе на всіх рівнях соціокультурної організації суспільства; в) визначає особливий вид мотивованої та цілезумовленої активності, спрямованої на обмін ідеями, знаннями й досвідом, уявленнями й емоціями, нормативно- ціннісними образами діяльності й поведінки, які пронизують усі сторони способу життя людей» [7, с. 298]. Тобто, відповідно до цього визначення, можна виокремити три аспекти соціальної комунікації: 1) спілкування; 2) взаємодія; 3) обмін інформацією. Коротко зупинимося на розгляді терміна «наукова комунікація». Існують численні визначення поняття

«наукова комунікація», розглянемо одне з них. «Наукова комунікація — процеси цілеспрямованої комунікаційної взаємодії у сфері науки... Основними ознаками системи наукової комунікації є існування об'єкта, елементів, структури (взаємозв'язків між ними) та цілісності, які забезпечують функціонування системи як єдиного цілого. Основними складовими системи є інституціональні структури, комунікаційні засоби, які включають у себе канали, рівні й засоби комунікації, забезпечуючи транспортування та сприйняття інформації» [7, с. 218-219].

Отже, архів являє собою один із центрів зберігання і передавання у часі та просторі ретроспективної інформації, а також є соціально-комунікаційною структурою наукових комунікацій.

Як слушно зауважує Г. В. Боряк, «Нині професія архівіста в розвинутому суспільстві асоціюється радше з менеджером інформаційних ретроспективних комунікацій, ніж з охоронцем документальних скарбів» [2, с. 7]. Це можна підтвердити, розглянувши основні функції архіву та їх соціально- комунікаційну складову.

Перш за все, зупинимось на міжсистемному рівні взаємодії в соціальній комунікації. Аксіологічним є твердження В. В. Куйбишева про те, що архів являє собою найціннішу частину кожної установи. І дійсно — саме до архіву передають на зберігання цінні та соціально значущі документи, що вже перестали виконувати свою безпосередню функцію, заради якої й були створені. Для історії зокрема та для науки загалом ця складова має непересічне значення. Саме через процес соціальної та наукової комунікації архівних установ можливе донесення до широкого загалу