маловідомої ретроспективної інформації. Архів у своїй повсякденній діяльності виконує наукові запити, що стимулює процес обміну інформацією, думками та зауваженнями між дослідниками різних галузей знань та наукових дисциплін. До архівних установ звертаються за довідками організаційно- управлінського типу, наприклад, щоб реконструювати етапи розвитку того чи іншого підприємства. Узагалі, на міжсистемному рівні взаємодії соціальної комунікації архівних установ, з одного боку, та юридичних осіб (підприємств, установ, організацій, фірм будь-якої форми власності) — з іншого, можна віднайти наступну взаємодію: архів, за відповідним запитом, задовольняє організаційно-управлінські потреби, а установи, згідно із сучасними нормативно-правовими вимогами, через експертизу цінності документів передають на зберігання до архівних установ власні документи. Взаємодія архівних установ з джерелами комплектування є невід'ємним аспектом їх соціально-комунікаційної діяльності. У цьому контексті (експертизи цінності документів) слід згадати про діяльність експертних комісій у соціально-комунікаційній площині. Розгляд питань, пов'язаних з формуванням Національного архівного фонду, належить до компетенції таких експертних комісій:
- Центральної експертно-перевірної комісії Держкомархіву України (ЦЕПК);
- експертно-перевірних комісій (ЕПК) центральних і галузевих державних архівів, Державного архіву в Автономній Республіці Крим, державних архівів областей, міст Києва і Севастополя, державних наукових установ, музеїв і бібліотек;
- експертних комісій (ЕК) архівних відділів районних державних адміністрацій та міських рад архівних підрозділів; органів державної влади, органів місцевого самоврядування; підприємств, установ і організацій усіх форм власності; архівів (архівних підрозділів) об'єднань громадян.
До складу експертних комісій усіх рівнів входять архівні працівники, представники наукової громадськості, до них можуть залучати експертів і консультантів з числа осіб, які не працюють у комісіях на постійній основі. Під час роботи експертних комісій усіх рівнів відбуваються процеси наукової комунікації між професіоналами, які об'єднані спільною метою — здійснення відбору документів на зберігання. Цей процес реалізується і через інші елементи соціальної комунікації — спілкування та обмін інформацією.
На міжсистемному рівні соціальної комунікації архівні установи взаємодіють з фізичними особами, виконуючи доручення по підготовці та видачі довідок соціально-правового, майнового та науково-дослідного типу. За статистичними даними Інтернет-сайта «Архіви України» (Офіційний веб-сайт Державного комітету архівів України) [8], щороку архівні установи України виконують понад 400 тис. запитів [9]. Цей аспект роботи архівів є дуже важливим, оскільки, з одного боку, реально корисним, з іншого — підвищує рівень довіри до архіву як надійного зберігача необхідної інформації, а, найголовніше, — як до установи-коммуніканта.
Достатньо широкий спектр взаємодії демонструють нині архіви й освітні заклади, зокрема вищі навчальні заклади. На базі архівів студенти пишуть курсові та дипломні роботи, широко використовують ретроспективну інформацію здобувачі, аспіранти та докторанти, дослідники загалом. Читальні зали архівів щороку відвідують до 25 тис. дослідників [9]. Ще одним аспектом «спілкування» в процесі соціальної комунікації студентів з архівними установами можна назвати екскурсії. Більшою мірою це стосується студентів профільних вузів, які обов'язково вивчають архівознавчі дисципліни.
Зв'язок архіву як соціальної системи з іншими документальними структурами, такими як бібліотеки та музеї, досліджував відомий учений Ю. М. Столяров [10]. Він зазначав, що архів як соціальна система й установа тісно пов'язаний з бібліотекою. Зв'язок цей є двостороннім. З одного боку, діяльність архіву базується на бібліотечному фонді. У свою чергу, в бібліотечному фонді представлена правова, довідкова література з архівної
справи й узагалі все необхідне для повноцінної архівної діяльності. Результати науково-дослідної діяльності архіву публікуються, і ці публікації поповнюють бібліотечні фонди. Архіви також слугують джерелами музейних розвідок, таким чином вони допомагають їм у науковій діяльності. Архів також є складовою і будь-якого музею як установи. Значна частина документів, яка відбиває підсумки функціонування музею, передається на зберігання до архівного фонду країни [10, с. 114-115]. Слід зазначити, що комунікаційну функцію в архівних установах виконує їх науково-довідковий апарат (вторинна документальна інформація — архівні довідники, міжархівні довідники, міжфондові довідники, архівні описи, путівники по фондах архіву, огляди архівного фонду, архівні покажчики, архівні каталоги та ін.). Спільна взаємодія архівів, бібліотек та музеїв сприяє кращій організації виставкових заходів, які, на сьогоднішній день, є одним із дієвих способів презентації документної інформації в процесі соціально- комунікативної роботи цих систем. Тому в загальному соціально- комунікаційному середовищі організації виставкових заходів архівам слід співпрацювати з виставковими агентствами, які організують і проводять масштабні і відомі виставки та ярмарки. Оптимально використовуючи досвід проведення комерційних виставкових проектів та новітні PR-техно- логії, архівні установи зможуть активніше, різноманітніше поширювати інформацію та знання про унікальні, особливо цінні та цінні документи, які зберігаються в Національному архівному фонді нашої держави. У процесі розвитку соціальної та наукової комунікації в архівній сфері в контексті наповнення Національного архівного фонду досвід провідних країн Західної Європи та США також може бути корисним. Наприклад, у Канаді та США останнім часом набули поширення архіви так званої «усної історії». Центри «усної історії» при університетах, бібліотеках, музеях, державних установах, приватних організаціях фіксують на аудіоформатах цікаві інтерв'ю з представниками різних верств суспільства: від політичних і державних діячів до пересічних службовців, студентів, представників національних меншин. Такі форми спілкування є досить актуальними в процесі здійснення соціальної комунікації між сучасними архівами та громадськістю. Таким чином, через документні ресурси архівів, бібліотек та музеїв відбуваються процеси взаємодії цих соціально-комунікативних структур.
Окремо слід окреслити роль засобів масової інформації в процесі соціальної та наукової комунікації архівних
