УДК 37.013.42:001.891

Н. Д. КАБУСЬ

ОБҐРУНТУВАННЯ ІНВАРІАНТНОЇ МОДЕЛІ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ТВОРЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Обґрунтовано, що навчально-творча діяльність є важливим фактором позитивної соціалізації особистості. Запропоновано модель організації такої діяльності в процесі навчання.

Ключові слова: соціалізація, інваріантна модель, організація навчально-творчої діяльності.

Обосновано, что учебно-творческая деятельность является важным фактором позитивной социализации личности. Предложена модель организации учебно-творческой деятельности в процессе обучения.

Ключевые слова: социализация, инвариантная модель, организация учебно-творческой деятельности.

It's proved that educational and creative activity is important factor of person's positive socialization. The model of pupils' educational and creative activity organization in the teaching process is presented in the article.

Key words: socialization, invariant model, educational and creative activity organization.

Нині проблема успішної соціалізації молоді є однією з найактуальніших. Сьогодення характеризується як зростанням можливостей для підростаючого покоління, так і впливом негативних факторів. Успіх людини в сучасному суспільстві безпосередньо залежить від її соціально-творчої активності, здатності оперативно творчо вирішувати проблемні ситуації, готовності до постійного особистісного розвитку та самовдосконалення.

Аналіз численних концепцій соціалізації свідчить, що соціалізація особистості здійснюється в трьох основних сферах — діяльності, спілкуванні та самосвідомості. Причому діяльність є вирішальною умовою і фактором розвитку особистості. Чим різноманітніша діяльність, до якої залучається особистість, тим більшого досвіду який знадобиться їй у подальшому навчанні та життєдіяльності, вона набуває. З урахуванням того, що соціалізація, з одного боку, передбачає набуття соціального досвіду, з іншого — здатність людини до подальшого розвитку культури, самореалізації, виявлення власної індивідуальності, творення самої себе в процесі входження до соціуму, важливим є системне залучення молоді до навчально-творчої діяльності протягом усього періоду навчання. Зауважимо, що обидва види

діяльності — творення і пізнання — мають бути невід'ємними, стосується це точних чи творчих предметів, оскільки таке поєднання забезпечує як ознайомлення з досвідом й культурою, вже набутими людством, так і формування особистості як суб'єкта культури, здатного до її подальшого розвитку. Крім того, навчально-творча діяльність має спрямовуватися на розвиток духовної особистості, здатної творити добро, жити в злагоді з іншими людьми й навколишнім світом. У зв'язку з цим поєднання, інтеграція в навчальному процесі пізнання, творчості й гуманізму набуває особливого значення, що сприятиме збереженню, оновленню та збагаченню культури.

Саме від якості організації такої діяльності в навчальних закладах залежить подальше соціальне становлення особистості, розвиток творчого й інтелектуально-духовного потенціалу підростаючого покоління. У зв'язку з цим метою статті є обґрунтування інваріантної моделі, яка б відображала загальні закономірності організації навчально-творчої діяльності й могла б бути підґрунтям для розробки відповідної технології й конкретних засобів організації такої діяльності в навчальному процесі.

Як відомо, застосування теоретичного методу моделювання уможливлює проведення розумового експерименту, що дозволяє наочно уявити процеси та їх взаємозв'язок, передбачити результати, а також виявити найсуттєвіші фактори й закономірності розвитку певного явища для того, щоб потім створити умови для такого розвитку [4].

Вважаємо, що модель організації навчально-творчої діяльності (див. рис.) можна подати як вектори, що відображають: 1) особистість учителя, який цілеспрямовано організовує навчально-творчу діяльність учнів (вертикальний вектор); 2) особистість учня, що розвивається (горизонтальний вектор); 3) саму навчально-творчу діяльність, яка розгортається в просторі і часі (умовно позначено діагоналлю).

Так, учень є носієм суб'єктного досвіду, що характеризується певним рівнем знань, умінь, навичок, інтересів і потреб, які він має на початку організації навчально-творчої діяльності. Впливаючи на особистість учня, активізуючи його мислення, почуття та волю за допомогою узгоджених компонентів педагогічної системи (цілей, принципів, змісту, методів і форм спільної діяльності), а також спеціально розроблених дидактичних засобів, учитель організовує навчально-творчу діяльність, що являє собою суб'єкт- суб'єктну взаємодію, спільну діяльність учителя й учнів та учнів між собою, спрямовану на вирішення навчально-творчих завдань з поступовим посиленням ролі самоуправління учнів.

Охарактеризуємо компоненти педагогічної системи детальніше. Зважаючи на те, що навчально-творча діяльність має спрямовуватися на розвиток творчої, мислячої особистості, яка поєднує компетентність і духовність, при проектуванні відповідної педагогічної системи важливим є узгодження всіх її компонентів через наявність у кожному з них пізнавального, творчого

й гуманістичного складників. Так, метою організації навчально-творчої діяльності учнів є формування навчально-творчої компетентності, необхідної для подальшого успішного навчання й продуктивного життя в сучасному суспільстві, що характеризується прагненням і здатністю до пізнання та самореалізації у творчій діяльності, постійного саморозвитку й самовдосконалення. Це потребує інтегрованого розвитку не лише гуманістичних, когнітивних і творчих якостей особистості, а й здатності до самоорганізації власної діяльності.

У зв'язку з цим організація навчально-творчої діяльності має основуватиметься на принципах цілісності, гуманізму, діалогічності, природовідпо- відності, міждисциплінарної інтеграції, пріоритету спів- та самоуправління, самоактивності та саморозвитку, співтворчості педагога й учня та потребує оптимізації змісту навчання, посилення його творчо-діяльнісного компонента й формування досвіду емоційно-ціннісного ставлення до світу. Крім того, зміст передбачає інтеграцію знань різних предметів для забезпечення цілісності уявлень учнів про світ та усвідомлення можливості його творчого вдосконалення, а також має задовольняти вікові й індивідуальні запити учнів, сприяти зміцненню інтересу та мотивації до творчої діяльності, стимулювати їхню пізнавально-творчу активність, спонукати до роздумів (не містити надлишку чи надмірного дефіциту інформації), сприяти формуванню гуманістичної спрямованості особистості.

Це потребує застосування активних та інтерактивних методів навчання і всіх форм спільної діяльності — колективної, групової й індивідуальної, проведення нетрадиційних занять (прес-конференцій, змагань, театралізованих занять, конкурсів, заочних мандрівок