Підкреслимо, що досягнення прогнозованого результату й узагалі пробудження творчих можливостей, розкриття творчої індивідуальності потребують створення сприятливого психологічного мікроклімату, налагодження атмосфери індивідуальної та колективної творчості — створення творчого мікросередовища на заняттях як сукупності умов (орієнтація на творчість і відкритість, наявність сприятливої емоційної атмосфери, ціннісне ставлення до іншого, співробітництво та співтворчість, діалогічна взаємодія суб'єктів, ініціювання вільного вибору старшокласниками видів, форм, способів діяльності згідно з власними можливостями та інтересами), що сприяють активізації внутрішніх ресурсів особистості — її мотивації, мислення, почуттів, волі, творчого потенціалу.

Причому важливим є не лише створення, а й розширення творчого мікросередовища на заняттях, що сприятиме активізації природного процесу саморозвитку задатків й потенційних можливостей кожного учня. Це потребує залучення дітей до активної позаурочної діяльності — реалізації

творчих проектів, проведення факультативних занять, предметних тижнів, організації свят, колективних творчих заходів, випуску газети, проведення конкурсів, фестивалів, театралізованих вистав, інсценування казок, постановки драматичних творів, що сприятиме збільшенню питомої ваги та видів творчої діяльності, розширенню тематичного змісту, створенню неформальної атмосфери спілкування, розширенню сфери взаємодії, найповнішій самореалізації особистості в актуальних для неї видах діяльності. Усе це розвиває творче мислення, збагачує почуття, насичує емоційне життя учнів, сприяє розвиткові самостійності, здатності до самоуправління й самоорганізації власної діяльності.

Зауважимо, що в процесі моделювання для позначення навчально- творчої діяльності і суб'єктів навчального процесу нами цілеспрямовано обрано форму векторів з метою відображення динамічності системи, її розвитку в просторі та часі. Так, організація навчально-творчої діяльності вчителем передбачає поступове ускладнення цілей, засобів, методів і форм для переведення учнів на вищий організаційний рівень, а також постійне коригування на основі зворотного зв'язку (вертикальний вектор).

У моделі показано, що, взаємодіючи із середовищем, набуваючи навчально-творчих умінь і досвіду творчої діяльності, учні стають здатними до самоорганізації діяльності (діагональний вектор), яка поступово ускладнюється, розширюється й поглиблюється — самостійно ставлять і виконують складніші завдання, набувають потребу у творенні і пізнанні в життєдіяльності, прагнуть до саморозвитку, постійного збагачення й розкриття власної індивідуальності (горизонтальний вектор).

Відзначимо, що динаміка організації навчально-творчої діяльності вчителем, розвитку особистості й реалізації діяльності зумовлюється зміною видів управління, з поступовим переходом від прямого управління через співуправління до самоуправління учнями власною діяльністю, що покладено в основу виділення етапів відповідної технології (організаційно- творчого, розвивально-творчого, творчого саморозвитку).

Так, організаційно-творчий етап передбачає активізацію наявних творчих можливостей, особистісного потенціалу кожного учня, формування сталого інтересу до навчально-творчої діяльності, відкритості до середовища і спілкування. Це потребує реалізації особистісно орієнтованого підходу й прямого управління вчителя з елементами співуправління: використання диференційованих завдань, стимулювання учнів до вибору завдань, відповідно до власних можливостей, надання різного ступеня допомоги під час їх виконання, застосування позитивного зворотного зв'язку, оцінювання за номінаціями, що створює ситуацію успіху, сприяє формуванню ціннісного ставлення до власної діяльності та її результатів.

Розвивально-творчий етап спрямовано на поглиблення інтересу до навчально-творчої діяльності, розвиток навчально-творчих умінь, поступове опанування способів і стратегії творчої діяльності, екстеріоризацію

творчих досягнень учнів, створення й розширення творчого мікросередови- ща на заняттях, у процесі взаємодії з яким відбувається постійний розвиток особистості. Усе це потребує співуправління, творчої співпраці вчителя й учнів та учнів між собою й сприяє становленню навчального співтовариства, яке характеризується діалогічністю, здатністю до співробітництва і взаємозбагачення в спільній діяльності.

Етап творчого саморозвитку відображає перехід учнів на рівень самоорганізації власної діяльності й організації творчої діяльності інших через опанування методів, прийомів, стратегії творчої діяльності: учні здійснюють самостійний творчий пошук, виявляють оригінальність, гнучкість, нестандартний підхід до вирішення завдань, прагнуть до саморозвитку й самореалізації.

Як зазначалося, інтегрованим результатом організації навчально-творчої діяльності учнів є підвищення рівня їхньої навчально-творчої компетентності як інтегративного утворення, що базується на досвіді й особис- тісних якостях, характеризується прагненням і здатністю до творення та пізнання, постійної реалізації й розвитку власного потенціалу.

Зважаючи на те, що досвід являє собою сукупність знань, умінь, почуттів і волі, обґрунтовуємо емоційно-ціннісний, когнітивний та діяль- нісний компоненти навчально-творчої компетентності, а також якості особистості, які розвиваються в навчально-творчій діяльності й зумовлюють її здійснення. Так, емоційно-ціннісний компонент характеризується сформо- ваністю мотивації й емоційно-ціннісного ставлення до навчально-творчої діяльності. Когнітивний компонент визначається якістю знань учнів, зокрема такими її показниками як повнота і гнучкість знань (знання є основою творчості, у творчій діяльності відбувається розширення та збагачення наявних знань). Діяльнісний компонент навчально-творчої компетентності передбачає високий рівень пізнавально-творчої активності, здатність до саморозвитку й самоорганізації діяльності. Щодо особистісних якостей вважаємо, що організація навчально-творчої діяльності сприяє розвиткові творчого потенціалу й гуманістичної спрямованості особистості, що передбачає ціннісне ставлення до себе, інших, світу в цілому, здатність до діалогу й співробітництва, особисту відповідальність за власні дії, спрямованість на досягнення позитивних, соціально значущих результатів навчально-творчої діяльності, що сприятиме збереженню духовно-культурних цінностей людства і подальшому творенню культури на засадах гуманізму.

Вважаємо, що розроблена модель дозволяє унаочнити загальні засади організації навчально-творчої діяльності на будь-якому предметі і є інваріантною, оскільки в її основі — загальнофундаментальні положення навчальної і творчої діяльності; вона відображає взаємозв'язок процесів під час організації навчально-творчої діяльності учнів, а саме:

1) органічний взаємозв'язок особистості й діяльності (діяльність — основа, засіб і