УДК 070(477):008

В. М. ШЕЙКО

ЛІТЕРАТУРНІ ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ УКРАЇНИ В РОКИ НЕЗАЛЕЖНОСТІ: КУЛЬТУРОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

Розглядаються різноманітні літературні періодичні видання України, що виходили друком у роки незалежності. Аналізується культурологічна складова цих видань. Наводиться компаративістська характеристика літературної періодики, визначається культурологічний, духовний потенціал та його вплив на соціум, на процеси відбудови незалежної України.

Ключові слова: літературні періодичні видання, культурологічний аспект, українські інтелектуальні видання, україністика, незалежність.

Рассматриваются различные литературные периодические издания Украины, которые опубликованы в годы независимости. Анализируется культурологическая составляющая этих изданий. Дается компаративистская характеристика литературной периодики, определяется культурологический, духовный потенциал и его влияние на социум, на процессы восстановления независимой Украины.

Ключевые слова: литературные периодические издания, культурологический аспект, украинские интеллектуальные издания, украинистика, независимость.

Various literary periodical editions published in Ukraine in the years of independence are examined. The culturological component of these editions is analyzed. The comparativistic description of literary periodicals is represented, the culturological and spiritual potential is determined as well as its influence on socium and on the processes of recovery of independent Ukraine.

Key words: literary periodical editions, culturological aspect, Ukrainian intellectual editions, Ukrainian studies, independence.

Нині написано чимало різнопланових, зокрема й наукових праць, у яких висвітлюються проблеми вітчизняної історії та теорії літературних періодичних видань — переважно журналів і газет. Зазначені видання кількісно і змістовно значно зменшилися, знизився рівень професіоналізму в роки незалежності України. Більше того, практично відсутні наукові, науково-популярні й есеїстичні розробки, в яких би аналізувалися літературні періодичні видання України та питання культурологічної цінності цих видань, їх зв'язок і вплив на формування свідомості людини та вітчизняної культури в роки незалежності.

Мета — проаналізувати літературні періодичні видання України останньої чверті ХХ — початку ХХІ ст. Передбачається розглянути газети та журнали, часописи тощо, в яких ідеться про культуру в цілому або її складові — науку, журналістику, філологічний дискурс, види і жанри мистецтва тощо. Але головне — усі ці видання літературно-культурного типу виходили друком з певною періодичністю, тобто складали саме періодику. При цьому слід обумовити і розуміння автором категорії «українського». Передбачається охопити періодичні літературні видання, які друкувалися на території України не лише українською, а й іншими мовами, а також видання інших країн, що торкалися української тематики.

Серед указаних видань України за кількістю найменувань, тиражу, безперечно переважає преса російською мовою. Однак, є ще видання іншими мовами: польською, кримсько-татарською, єврейською, румунською, німецькою, угорською та ін. Окрім того, є англомовні газети і журнали, адресовані перш за все іноземцям. Указані видання виходять друком і в діаспорі, переважно в західній та східній, тобто пострадянський період — як

українською мовою, так і мовами країн проживання українців. До аналізу залучаються й зарубіжні україністичні наукові видання, переважно англомовні або двомовні.

Розглянемо зарубіжну україністику. На нашу думку, найважливіші видання засновані в другій половині 1970-х рр. «Harvard Ukrainian Studies» або HUS [29] і «Journal ofUkrainian Studies», або JUS [30], які представляють академічну науку. Вони репрезентують ідеї закладів, які їх видають (HUS — з Українським науковим інститутом Гарвардського університету і JUS — з Канадським інститутом україністики Альбертського університету в Едмонтоні). Зазначені вчені записки адресовані науковому загалу, переважно — західному. Однак в Україну подібні видання потрапляють у незначній кількості. Вони циркулюють у вузькому колі фахівців і безпосереднього впливу на українське суспільство не мають [1]. Не мають відчутного впливу в Україні й «общинна» та партійна преса діаспори. Вона, в цілому, дуже архаїчна й ідеологізована.

Однак деякі літературні діаспорні видання 1980-х — першої половини 1990-х рр. затребувані українською «культурною спілкою». До таких, наприклад, належать «Термінус», який у 1986-1989 рр. видавав у Торонто письменник і режисер Марко Роберт Стех з молодими колегами, та варшавські «Зустрічі» , які редагували Мирослав Чех, Оля Гнатюк, Богдан Гук, Ліда Стефановська й інші. Вони згодом склали квіт польської україністики. Особливий восьмий випуск «Зустрічей» (2004 рік) понині залишається квінтесенцією критичного осмислення українського андеграунду [1].

Слід, на нашу думку, пригадати і періодику більшості національних меншин України. Вона, незалежно від мови, адресована перш за все членам тієї чи іншої общини. Дещо осторонь стоїть бюлетень «Кримські студії» [12], який виходить друком українською і англійською мовами. До цієї ж групи належать і видання центру документації й інформації кримських татар, — альманах Інституту іудаїки «Єгупець» [7], який розміщує літературні й публіцистичні тексти українською і російською мовами та двомовний бюлетень «Голокост і сучасність» [3].

Значна частина періодики, особливо преси, виходила російською мовою. Ці видання мали вплив не тільки на російськомовного або двомовного читача, але й на аудиторію, орієнтовану перш за все на україномовну періодику. До її складу входять великотиражні щоденні та щотижневі загальнонаціональні і місцеві газети. Літературна періодика, яка торкалась питань культури, літературних видань і видань про культуру та виходила російською мовою, нечисельна і за змістом переважно маргінальна. У зв'язку з цим нас зацікавив щотижневик «Столичні новини» [23]. Він виник як місцева версія «Московських новин». Однак за змістом указаний щотижневик набув дещо сумнівної слави. Різнохарактерна публіцистика є малоцікавою. Вона поєднує, з одного боку, помірно проросійські орієнтири із безперечним визнанням незалежності України, з іншого — радянську ностальгію з певним