УДК 01(091)(477)"1991/2008"

Л. В. ГЛАЗУНОВА

ДИСЕРТАЦІЙНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК ІНДИКАТОР РОЗВИТКУ БІБЛІОГРАФІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

Наведено результати дослідження масиву дисертацій у галузі бібліографознавства, захищених в Україні на сучасному етапі (1991-2008 рр.), як одного із провідних показників тенденцій розвитку науки.

Ключові слова: бібліографознавство, документний масив, дисертаційні дослідження.

Приведены результаты исследования массива диссертаций в области библиографоведения, защищенных в Украине на современном этапе (1991-2008 гг.) как одного из ведущих показателей тенденций развития науки.

Ключевые слова: библиографоведение, документный массив, диссертационные исследования.

Results of research ofa file of dissertations in area bibliographic science, protected in Ukraine at the present stage (1991-2008) as one of conducting parameters of tendencies of development of a science are resulted.

Key words: bibliographic science, documentary file, dissertations researches.

Сучасний етап розвитку бібліографознавства в Україні характеризується інтенсифікацією наукових досліджень у галузі. Так, у загальному

масиві публікацій бібліографознавчої тематики, як свідчить проведений

нами аналіз, наукові джерела превалюють — їхня кількість сягає майже 80%.

Серед неопублікованих документів, що містять наукову інформацію, найважливішими є дисертації. Фундатор вітчизняного наукознавства Г. М. Добров зазначав, що «...серед інших вимірювачів темпів і тенденцій розвитку науки матеріали за кандидатськими та докторськими дисертаціями є одними із найнауковіших. У дисертаціях більше, ніж у масиві публікацій, новизни. Дисертація є концентрованим відбиттям того, що розсіяно та продубльовано самим автором і його послідовниками в численних публікаціях» [7, с. 103].

Дисертація містить безліч відомостей наукознавчого, бібліометрично- го, документознавчого та інформаційного типів. Крім того, напрями наукового пошуку для дисертаційних досліджень обираються, контролюються, обговорюються та затверджуються самим науковим товариством, відповідно до рівня розвитку науки. Тому дисертації в системі наукової комунікації об'єктивно відображають думку експертів щодо стану справ у науці і, відповідно, можуть слугувати інформаційною базою для виявлення тенденцій її розвитку. Для сучасного вітчизняного бібліографознавства дослідження документного масиву (ДМ) профільних дисертаційних робіт є особливо актуальним, адже жодних аналогічних розвідок понині не проводилося.

Серед публікацій, які частково торкалися означеної теми, необхідно відзначити, перш за все, статтю доктора історичних наук, проф. М. С. Сло- бодяника «Бібліотечна наука в Україні: до підсумків десятирічного розвитку» [34]. Це — перша спроба комплексного аналізу вітчизняної бібліотечно- бібліографічної науки першого десятиліття існування незалежної української держави, зроблена на базі фундаментальних наукових джерел, серед яких автор називає монографії, дисертації, підручники, навчальні посібники. Науковець відзначив певні позитивні моменти функціонування бібліотечної та бібліографічної науки в означений період, пов'язані, перш за все, з розбудовою її власної наукової інфраструктури: створення аспірантури та спеціалізованих рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій; формуванням системи фахової періодики; проведенням наукових конференцій міжнародного та загальнодержавного значення.

Проблематика наукових досліджень, на думку М. С. Слободяника, відповідає потребам практики, зокрема, в бібліографознавстві пріоритетними напрямами є «питання національної бібліографії, інформаційно-бібліографічного обслуговування, аналізу бібліографічної продукції. Центральне місце . посідає теорія, методика і організація роботи над українським бібліографічним репертуаром» [34, с. 11].

Певні кількісні характеристики щодо захисту дисертацій в Україні за 1991-1994 рр. з бібліотекознавства та бібліографознавства наводилися в тезах доповіді директора Книжкової палати України (КПУ) імені Івана Федорова, проф. М. І. Сенченка [31]. Він, зокрема, констатував на той момент

пріоритет у наукових дослідженнях здобувачів вивчення різних аспектів бібліографії в порівнянні з бібліотекознавчою та книгознавчою тематикою.

Найнаближенішою до досліджуваної нами теми можна вважати статтю співробітниці Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського (НБУВ) Л. Литвинової «Дисертація як форма виявлення тенденції розвитку науки (на прикладі спеціальності 07.00.08 — «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство») [14]. Проте автор зосередила увагу на здобутках лише однієї, хоча й провідної установи, проаналізувавши кількісно-якісні параметри діяльності спецради НБУВ із захисту кандидатських і докторських дисертацій.

Певні уявлення щодо наукових розробок ВНЗ та провідних наукових бібліотек у галузі бібліографознавства надають п'ятирічні аналітичні огляди НДР, які видає Національна парламентська бібліотека України (НПБУ), але ані за структурою, ані за повнотою відбору матеріалів вони не можуть претендувати на всестороннє охоплення зазначеної теми [20-22].

Метою статті є аналіз масиву дисертаційних досліджень у галузі бібліографознавства, захищених в Україні на сучасному етапі (1991-2008 рр.), як показників тенденцій розвитку науки.

Усього за означений період вітчизняні науковці захистили 96 дисертацій, з них — 6 докторських і 90 кандидатських.

Відсутність до недавнього часу спеціального наукового ступеня в галузі соціально-комунікаційних дисциплін, до яких належить і бібліографознавство, зумовила розосередження масиву за чотирма основними галузевими напрямами, за якими присуджувалися наукові ступені: історичні, педагогічні, технічні та філологічні науки. У досліджуваному нами ДМ найбільшу кількість склали роботи, представлені на здобуття кандидата /доктора історичних наук — 59 (61,5%), більш ніж удвічі менше з педагогічних наук — 28 (29,2%), незначну кількість з технічних — 6 (6,2%), філологічних — 2 роботи (2,1%) та ще 1 роботу (1,0%) — з економічних наук.

Такий розподіл зумовлений, передусім, історичними факторами підготовки наукових бібліографознавчих кадрів. Наслідуючи певний час здобутки радянського бібліографознавства та споріднених йому наук, зокрема бібліотекознавства та книгознавства, до 2008 р. в Україні в номенклатурі спеціальностей, за якими присвоюються вчені ступені ВАК України, спеціальність 07.00.08 — «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» була віднесена до галузі історичних наук, з можливістю, відповідно, присвоювання вченого ступеня доктора або кандидата історичних, педагогічних або філологічних наук. Незважаючи на комплексний характер дисертаційних досліджень,