№ з/п | Назва установи | Кількість захищених дисертацій

1. | Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського НАН України | 32

2. | Київський національний університет культури і мистецтв | 29

3. | Харківська державна академія культури | 11

4. | Рівненський державний гуманітарний університет (Рівненський державний інститут культури) | 3

5. | Український НДІ архівної справи та документознавства | 3

6. | Державна наукова сільськогосподарська бібліотека Української академії аграрних наук | 2

7. | Інститут українознавства імені І. Крип'якевича НАН України | 2

8. | Харківський гуманітарний інститут (нині — університет) «Народна українська академія» | 2

9. | Львівська національна наукова бібліотека імені В. Стефаник а НАН України | 1

10. | Львівський національний університет імені І. Франка | 1

11. | Національна парламентська бібліотека України | 1

12. | Інститут української мови НАН України | 1

13. | НДІ педагогіки АПН України | 1

14. | Міжнародний науково-навчальний центр ЮНЕСКО інформаційних технологій та систем НАН України | 1

15. | Таврійський національний університет імені В. І. Вернадського | 1

16. | Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова | 1

17. | Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого

18. | Кам'янець-Подільський державний університет

19. | Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології імені М. Рильського НАН України | 1

20. | Інститут української археографії та джерелознавства імені М. С. Гру- шевського НАН України | 1

Розподіл дисертаційних досліджень у галузі бібліографознавства за установами, де виконувалися роботи, дозволив виявити провідні наукові центри (табл. 2).

Загалом бібліографознавчі теми були об'єктами наукових досліджень, виконаних у 20 установах, серед них: 9 ВНЗ, де було підготовлено 50 дисертацій; 4 національні бібліотеки (36 дисертацій); 7 науково-дослідних інститутів та підрозділів академій наук України (10 робіт). Абсолютними лідерами за цим показником є НБУВ і КНУКіМ, у яких велася робота майже над 63% (61) усіх дисертаційних досліджень.

Статистичний підрахунок захисту дисертаційних робіт за роками, проведений нами, свідчить про певну хаотичність і стихійність у підготовці наукових бібліографознавчих кадрів. Сталих тенденцій до зростання не існує. Мінімальна кількість — по 2 роботи — захищено в 1992-1993 рр., максимальна — 13 досліджень — у 2005 р. Єдиний висновок, якого можна дійти — те, що в сукупності щорічно захищається не менше 5 дисертацій з досліджуваної нами галузі.

Два науковці — Л. Я. Філіпова та В. В. Дерлеменко — захистили за означений період і кандидатську (відповідно 1991 та 1994), і докторську (1999 та 2005) дисертації.

Дисертаційні дослідження є показником формування наукових шкіл та напрямів розвитку науки, визначення наукових лідерів і найяскравіших їх представників, свідчать про наступність у розробці певної проблематики. Наявні наукові джерела, на наш погляд, нині не надають підстав для чіткого і незаперечного виявлення наукових лідерів — процес підготовки наукових кадрів у країні перебуває на етапі становлення, який, у свою чергу, характеризується стихійністю, неупорядкованістю, формальними чинниками, що впливають на вибір тематики та керівників дисертаційних робіт, зокрема, наявність докторського ступеня в керівника, високої посади та ін. Вивчення вітчизняних наукових бібліографознавчих шкіл є завданням нашого подальшого дослідження.

Підсумовуючи проведений нами аналіз дисертацій як індикатора розвитку бібліографознавства, необхідно відзначити домінування прикладних досліджень. У цілому масив характеризується фрагментарністю, відсутністю цілісністі і високої теоретико-методологічної бази. Розробляються переважно окремі історичні періоди та види бібліографії, проблеми впровадження нових інформаційних технологій у практичну бібліографічну діяльність. При цьому провідним методом залишається конкретно-методичний аналіз сукупності бібліографічних ресурсів, опис фактів і явищ. Водночас окремі важливі напрями та проблеми бібліографічної науки аспіранти й докторанти розробляють недостатньо. Відсутні дисертації загальнотеоретичного та методологічного спрямування, в яких розкривалися б онтологічні, гносеологічні, морфологічні, семантичні, соціально-психологічні аспекти функціонування бібліографії в цілому та окремих її складових; рефлексії бібліографознавства як наукової та навчальної дисципліни. Надто слабким є забезпечення бібліографознавства кадрами вищої наукової кваліфікації — докторами наук.

Проведене дослідження не є вичерпним і окреслює лише загальні тенденції розвитку бібліографічної науки в Україні на сучасному етапі на основі лише одного, але найважливішого виду документів — дисертацій. Перспективним напрямом вважаємо подальший поглиблений і багатоас- пектний аналіз масиву дисертаційних робіт із застосуванням бібліометрич- них та наукометричних методик, зокрема для визначення наукових шкіл у бібліографознавстві як науковій дисципліні документально-комунікаційного циклу.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Арутюнова С. А. Бібліографічна спадщина Михайла Ілліча Ясинського : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.08 / С. А. Арутюнова ; Київ. держ. ін-т культури. — К., 1998. — 157 с.

2. Бодак О. П. Документальна історико-бібліографічна спадщина М. Ю. Брайчевського (1924-2001) : дис. ... канд. іст. наук : 07.00.08 / О. П. Бодак ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вернадського. — К., 2007. — 169 с.

3. Горовий В. М. Соціальні інформаційні бази і розвиток бібліотечного інформаційного потенціалу (1991-2006 рр.) : дис. ... д-ра іст. наук : 07.00.08 / В. М. Горовий ; НАН України, Нац. б-ка України ім. В. І. Вер- надського. — К., 2006. — 361 с.

4. ГОСТ 7.0-99. Информационно-библиотечная деятельность, библиография. Термины и определения : изд. офиц. — Взамен ГОСТ 7.0-84 ; введ. 01.07.2000. — Минск : межгос. совет по стандартизации, метрологии и сертификации, 1999. — 23 с. — (Межгосударственный стандарт. Система стандартов