неофіційної правової літератури бібліотекар має використовувати систему бібліографічних посібників на допомогу комплектатора — книготорговельні каталоги видавництв і книжкових магазинів, прайс-листи, рекламні проспекти, каталоги-прейскуранти, веб-сайти видавництв та електронних книжкових магазинів. Нині більше сімдесяти
видавництв України друкують правову літературу, з них майже 40% мають власні веб-сайти, які дозволяють здійснити відбір та дистанційне замовлення видавничої продукції. Провідними видавничими установами юридичного профілю в Україні є всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», видавництва «Юрінком Інтер», «Ін Юре», «Право», «Парламентське видавництво», «Юридична думка», «Юридична книга, «Юридична література», «Юридична практика», «Юрсвіт», «Юстініан», «Алерта», «КНТ», «Атіка», «Одісей» та ін. Установлення з ними сталих комунікаційних зв'язків сприятиме оперативному та якісному поповненню бібліотек усіма типами видань правової проблематики — науковими, навчальними, довідковими, практичними коментарями чинного законодавства та ін.
Кожний бібліотечний фахівець має знати джерела офіційного оприлюднення нормативно-правових актів, які визначені Указом Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» № 1327/97 від 4 грудня 1997 р. Відповідно цього указу, газети «Урядовий кур'єр», «Голос України», офіційні інформаційні бюлетені «Офіційний вісник України»; «Відомості Верховної Ради України» оприлюднюють державною мовою всі закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України, тому названі офіційні друковані видання є обов'язковими складовими ядра правового фонду будь-якої бібліотеки. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, є лише інформаційними і не можуть бути використані для офіційного застосування [21]. Але їх теж бажано мати у фонді бібліотеки, адже комплектаторові необхідно пам'ятати, що передруковані іншими видавничими установами офіційні нормативно-правові документи не мають юридичної сили у зв'язку з тим, що організації, які їх перевидали, не мають права юридичної відповідальності за автентичність (повну відповідність) передрукованого тексту офіційному правовому документу. Обов'язковими умовами набуття чинності нормативних правових актів є їх опублікування та обов'язкова державна реєстрація в Міністерстві юстиції України.
До підсистеми інформаційно-сервісних комунікаційних засобів формування правової культури бібліотечних фахівців належать: - засоби, що дозволяють здійснювати оперативний пошук потрібних правових документів та їх фрагментів у значних за обсягом масивах інформації, надавати користувачам бібліотек не лише першоджерела офіційних правових документів, але й коментарі до них, консультації фахівців з правових питань, з високою швидкістю актуалізовувати та передавати інформацію по телекомунікаційних мережах (онлайнова БД правових документів «Законодавство України» Верховної Ради України (zakon.rada.gov.ua); онлайнова БД «Нормативно-правові документи» Урядового порталу України ((www.kmu.gov.ua), цифрові архіви
електронних офіційних видань: газети «Голос України» (www.golos. com.ua) та бюлетеня «Офіційний вісник України» (gd.kiev.ua); комерційні інформаційно-пошукові правові системи «Ліга. Закон», «Нормативні акти України» (НАУ) та її інноваційні версії — МЕГА-НАУ, НАУ-Експерт, «НАУ-Судові рішення»), зарубіжні правові БД «Кодекс», «Гарант», «КонсультантПлюс», CELEX, SCAD, EPOQUE; Інтер- нет-ресурси тематичних порталів юридичної проблематики (Всеукраїнський юридичний портал (www.uazakon.com), UAPravo.net (www.uapravo.net), портал «Правовий простір» (pravo.prostir.ua), «Права людини в Україні» (www.khpg.org), «Права дітей та молоді в Україні» (pravaditej.org.ua), правовий портал «Юрисконсульт» (juryskonsult.wordpress.com), які теж містять БД законодавства України, його коментарі, аналітику й інші види різноманітної правової інформації);
- засоби правового інформування користувачів бібліотек, їх довідкового обслуговування (РЖ «Джерело. Серія 3. Соціальні та гуманітарні науки», інформаційно-аналітичні продукти власної генерації — електронні правові дайджести, довідники правових ресурсів Інтернету, огляди законодавства, бюлетені та виставки нових надходжень правової літератури, тематичні бібліографічні посібники правової проблематики, анотовані рекомендаційні покажчики з актуальних правових проблем, архів фактографічних, бібліографічних та аналітичних довідок у галузі права; тематичні виставки правових видань, Дні спеціаліста- правознавця, Дні правової інформації, огляди правової літератури, клуби правозахисників, віртуальні правові консультації, ін.). Великою популярністю на інформаційному ринку користуються нині комп'ютерні інформаційно-правові системи вітчизняного та зарубіжного виробництва. Бібліотечні фахівці мають знати переваги й недоліки цих інформаційних продуктів, уміти користуватися ними, кваліфіковано здійснюючи пошук необхідної правової інформації. Так, найбільша в Україні повнотекстова інформаційно-правова система — МЕГА-НАУ — містить електронні тексти нормативних актів, проекти законів, консультації, роз'яснення, погляди фахівців, довідник органів влади, каталог справ про банкрутства, словник правових термінів, форми і бланки, довідники, класифікатори та ін. Розділ системи «НАУ-Судові рішення» містить рішення загальних та спеціалізованих судів України, які офіційно оприлюднені відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» №3262-IV від 22 грудня 2005 року. Наповнення бази даних здійснюється на основі прямого договору з інформаційно-технічним адміністратором Єдиного державного реєстру судових рішень. На сьогодні в базі даних «НАУ-Судові рішення» налічується понад 3,5 мільйона судових рішень, прийнятих 730 судами України. Такі професійні правові системи є міцним інформаційним
ресурсом, який може суттєво доповнювати сервісні можливості та потенціал бібліотечних фондів власної генерації. На жаль, не всі вітчизняні бібліотеки мають фінансові можливості щодо придбання продуктів торговельної марки НАУ, але на сайті кампанії-виробника надано безплатний доступ до 663694 правових актів. Важливою складовою правової культури сучасного бібліотечного фахівця є знання про можливості й навички користування інформаційними правовими системами такого класу.
Підсистема організаційно-управлінських комунікаційних засобів формування правової культури бібліотечних фахівців передбачає:
- засоби підвищення професійно-правової компетентності бібліотечних кадрів (створення мультимедійного правоосвітнього середовища на базі корпоративного інтернет-порталу «Бібліотечне законодавство України», контент якого передбачає дистанційний навчальний курс «Бібліотечне право», Форум для обміну досвідом бібліотечних фахівців щодо правозастосовної та правотворчої діяльності»; «Консультації юриста з проблем правового регулювання бібліотечно-інформаційної діяльності»; «Каталог корисних посилань на бібліотечні Інтернет- ресурси правознавчої