УДК 015(477)

Є. М. ТОДОРОВА

ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ БІБЛІОГРАФІЇ ЯК НАУКОВА ТА НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА

Аналізуються різні підходи визначення історичних періодів генезису української бібліографії, підкреслюється необхідність об'єктивного і правдивого викладання навчальної дисципліни згідно із соціально-економічним і культурним розвитком країни конкретного історичного періоду.

Ключові слова: бібліографознавство, історія бібліографії, періодизація історії бібліографії, структура навчальної дисципліни, межі історичного розвитку, генезис видів бібліографії.

Анализируются различные определения исторических периодов генезиса украинской библиографии, подчеркивается необходимость объективного и правдивого преподавания учебной дисциплины в соответствии с социально-экономическим и культурным развитием страны конкретного исторического периода.

Ключевые слова: библиографоведение, история библиографии, периодизация истории библиографии, структура учебной дисциплины, грани исторического развития, генезис видов библиографии.

Various definitions of the historical periods of the genesis of Ukrainian bibliography are analyzed; the necessity is emphasized of the objective and truthful teaching of the academic discipline in accordance with the social- economic and cultural development of the country in the definite historical period.

Key words: bibliography studies, history of bibliography, periodization of the history of bibliography, structure of the academic discipline, historical development, genesis of the kinds of bibliography.

Історія бібліографії як аспектна складова бібліографознавства досліджує походження і розвиток окремих бібліографічних явищ, фактів і подій, зумовлених соціальними, економічними і культурними факторами, зв'язок із небібліографічними явищами, виявляє і зберігає цінний досвід минулих часів.

Знання історії бібліографії відіграє велику роль у формуванні професійної свідомості майбутнього фахівця бібліотечно-інформаційної сфери. Історизм бібліографічної освіти передбачає наслідування цінного досвіду попередніх поколінь, прагнення зберегти бібліографічні джерела, які не втратили цінності донині, розуміння залежності бібліографічної продукції і методичних рішень від суспільних умов епохи, причин і наслідків бібліографічних явищ і подій.

Навчальна дисципліна «Історія української бібліографії» як самостійний предмет викладається в Харківській державній академії культури з 1992 р. спочатку як дисципліна спеціалізації «Бібліограф документально- інформаційних структур», а з 2007/2008 навчального року як загальнопро- фесійний предмет для студентів спеціальності 6.020102 всіх спеціалізацій.

Багаторічний досвід викладання цієї дисципліни дозволяє підвести деякі підсумки і висловити певні міркування щодо її змісту і структури, проаналізувати здобутки попередніх дослідників і викладачів і виявити головний чинник будь-якої історичної науки, а саме – її періодизацію. Отже, історія української бібліографії як наукова дисципліна виникла лише в 20-ті рр. ХХ ст.

У ХіХ – на початку ХХ ст. історія бібліографії практично не вивчалася. Можна згадати лише деякі виступи І. Я. Франка про стародавні «індекси» заборонених книжок, про покажчик «Оглавление книг, кто их сложил» і про бібліографічну діяльність Й. Левицького.

З огляду на ювілей видатного українського бібліографа і бібліографо- знавця (120 річниця з дня народження), який нещодавно відсвяткувала бібліотечна спільнота нашої країни, дозволимо собі детально проаналізувати його внесок в історію вітчизняної бібліографії.

Українська бібліографія мала майже тисячорічну історію свого розвитку до початку ХХ ст., ознаменувалася чималим досвідом і певними здобутками. Разом з тим узагальнюючих праць, спеціально призначених цьому важливому аспекту українського бібліографознавства, не було.

М. І. Ясинському належить пріоритет у розробці найважливіших проблем цієї наукової дисципліни, а саме – визначенні її предмета, об'єкта, принципів, методів, підходів, а також детальній характеристиці організації бібліографічної роботи на українських землях, розвиткові теорії та методики бібліографії.

Вперше проблема розробки історії української бібліографії як першочергова і практично необхідна була порушена в 1927 р. співробітниками ВБУ, серед яких був і М І Ясинський. Того ж року в його статті «Головні моменти з історії української бібліографії (Бібл. збірник. Ч. 3. Бібліографія на Україні. – К., 1927. – С. 8-34) автор порушив такі питання як історія організації бібліографічної справи в Україні; розвиток теорії бібліографії; джерелознавча база української бібліографії; діяльність відомих українських бібліографів; висновки щодо класифікації та розвитку окремих видів бібліографії. Головна увага в статті приділяється історії організації бібліографічної справи в Україні. Початком її він вважає 1776 р. – дату надрукування списку книг, які надійшли в продаж, у львівській газеті. На його думку, цей факт був поодиноким і ще не мав великого значення. Датою справжньої організації бібліографії М. І. Ясинський називає 1909 р., тобто рік створення при Науковому товаристві ім. Т. Г. Шевченка у Львові спеціальної бібліографічної комісії та бібліографічного бюро (1910 р.), функціями яких проголошувалося створення всеукраїнської бібліографії силами кваліфікованих фахівців. Окрім діяльності бібліографічної комісії М. І. Ясинський досліджує роботу Одеського бібліографічного товариства при Новоросійському університеті (1911 р.), Головної Книжкової палати в Харкові (1922 р.), Українського наукового інституту книгознавства (УНІКу) (1922 р.), визначивши основні напрями їхньої діяльності, конкретні здобутки і недоліки в роботі.

Велика увага в статті приділялася дослідженню бібліографічної діяльності в Західній Україні щодо бібліографування нової української літератури як на території етнографічної України, так і за її межами.

Значний інтерес для сучасних дослідників історії бібліографії в Україні являє аналіз розвитку теорії та методики бібліографії, представлений М. І. Ясинським у згаданій статті, а також систематичний покажчик бібліографічних посібників, виданих в Україні. На основі цього покажчика він розробив типо-видову класифікацію української бібліографічної продукції, що стало у свою чергу значним внеском у розробку проблем теорії бібліографії. Крім того, в цій же статті автор порушує питання про необхідність створення українського бібліографічного репертуару, до якого повертатиметься ще не раз.

Таким чином, М.