УДК 002
УДК 002.2(477):274
М. А. БАЛАКЛИЦЬКИЙ
ПУБЛІЦИСТИКА УКРАЇНСЬКИХ ПРОТЕСТАНТІВ У КНИЖКОВОМУ ФОРМАТІ
Виникнення журналістських робіт у книжковому форматі є одним із проявів медіатизації релігії та виявляє намагання протестантських медійників надати своїй діяльності офіційного статусу, відчути тяглість інформаційного процесу.
Ключові слова: публіцистика, протестант, книжка, медіа.
Появление журналистских работ в книжном формате является одним из проявлений медиатизации религии и выявляет стремление протестантских медийщиков придать своей деятельности официальный статус, ощутить непрерывность информационного процесса.
Ключевые слова: публицистика, протестант, книга, медиа.
The appearance of journalistic works in the bookish format is one of the manifestations of mediatization of religion. It shows the Protestant journalists' desire to institutionalize their work by creating a tradition of religious informational process.
Key words: essayistics, Protestants, book, media.
Одним із проявів медіатизації сучасного релігійного життя – його трансформації під впливом законів «глобального села» – є урізноманітнення методів представлення релігійної інформації в мас-медіа. Окрім технологічних новинок на кшталт надиктовуваних духовними особами аудіокниг, требника для iPhone, соціальної мережі churchpeople.ru й послуг типу молитов по sms наявні спроби розширення меж релігійного медіапро- стору до «нежурналістських» посередників од (інтернет-)записки – мікроблогу twitter – до останнього пристановища доелектронної цивілізації – книги. Мета розвідки – проаналізувати функції нового формату журналістської продукції та його значення для ринку релігійної інформації в Україні. Новизна студії зумовлена тим, що українські протестанти почали випускати збірники своїх публіцистичних творів лише у 2000 роках. Відтак це явище не могли зафіксувати дослідники протестантських медіа України, що спеціалізуються на попередніх періодах журналістського процесу – Алевтина Ігнатуша та Ярослав Клачков [1, 2]. Це визначає ступінь дослідженості теми.
За час української незалежності і свободи совісті протестантські ЗМК пройшли у своїй еволюції як мінімум через чотири стадії. 1990 роки – доба «психологічного самвидаву». Протестантська журналістика тоді розвивалася бурхливо та стихійно і була майже виключно (інколи войовничо) конфесійною. Десятки назв видань вигулькували й щезали без сліду. Це можна назвати ефектом «розжимання стиснутої пружини»: в текстах панувала емоційна піднесеність, авторів п'янила сама можливість відкрито комуніку- вати зі світом на свій лад. Як ознаки самвидаву слід кваліфікувати публікацію «шухлядних» творів, безоглядну критику конкурентів, тотальну неувагу до оформлення й редагування, бюджетування та маркетингу видань. Журналістський професіоналізм не просто сприймався як щось зайве – мала місце бравада аматорством. Такі настрої не щезли й понині: в анкетуванні 2005 р. курс Радіослужіння випускники протестантських семінарій України віднесли до категорії найменш важливих навчальних дисциплін [3, с. 1б8].
На початку 2000 років медійна сфера протестантських церков трансформувалася до помірної комерціалізації й укрупнення. Подорожчання продукції та навіть необхідність платити за інформацію викликали нарікання, мовляв, «замість літературного служіння маємо літературний бізнес». Виникли видавничі корпорації (одеські «Богомыслие» і «Христианское просвещение», київська «Светлая звезда»), мережі розповсюдження (всеукраїнська «Книжкова полиця»). Конкуренція і пошук самоокупності – дотаційний статус виявився надто ненадійним – зумовили розширення тематики та диференціацію аудиторії, вихід за конфесійні межі.
У середині 2000 років виник варіант порятунку збиткових медіа – кочування в Інтернет: запорізька газета «Мост надежды» перетворилася на сайт adventus.info [4, с. 35], харківська радіостудія «Надежда мира» після припинення виходу на міській FM-станції (з фінансових причин) набула «другого дихання» як медіатека bibleradio.narod.ru. Це було особливо характерно для (столичних) кольорових журналів: «Христианство» створив електронний архів і розщепився на блоги evangelism.ru – okolokino.net – e-vangelie. blogspot.com [5]; «Реалис» розчинився в сайті realis.org, початково створеному для оприлюднення об'ємних публікацій паперового часопису; «In Victory», переконуючи передплатників у перевагах заощадження, започаткував розсилання електронних примірників кожного випуску; ця стратегія залучила більше читачів, і з п'ятого номера випуск паперового аналогу було припинено.
Друга половина 2000 років характеризується, з одного боку, втратою сподівань на блискавичне «релігійне відродження» країни, усвідомленням складності завдань, що постали перед церквою, яка бажає впливати на моральну свідомість суспільства, з іншого боку – усвідомленням влади медіа та необхідності підвищення професійного рівня працівників ЗМК. Любительська журналістика і в протестантському медіаринку відходить на маргінеси. Інформаційним приводом, який продемонстрував потенціал церковних ЗМІ, стала безпрецедентна полеміка міжнародного масштабу навколо фінансової структури «King's Capital», чиї активи й керівництво були в листопаді 2008 р. заарештовано СБУ, і причетності пастора Сандея Аделаджі до цього підприємства [6].
Помітні спроби організувати конфесійну журналістську освіту: створено журфаки і спецкурси в протестантських ВНЗ Києва й Одеси, відбувається подальша централізація церковних ЗМІ: виникають конфесійні прес-служби, проводяться семінари з церковного піару, сталу аудиторію збирають заходи Асоціації християнських журналістів «Новомедіа» [7]. У церковній медіасфері стають нормою обговорення професійних стандартів релігійної та світської комунікації, дискусії, а то й змагання зі світськими комунікативними каналами. Саме в цей період і відбувається переоцінка важливості паперового видання, відновлюється боротьба за офлайнову та нецифрову аудиторію: створення всеукраїнської газети «Christian Telegraph» – дайджесту новинної стрічки news.invictory.org, «Антени» – київського буклета ТрансСвітового радіо, «Партнёрства» – столичного часопису асоціації «Еммануил», виходу книжкової серії під назвою наукового журналу «Ad Notem» (Сімферополь).
Аналіз шести відомих нам книжкових видань такого типу доводить, що це всеукраїнська тенденція (представлено всі регіони від Закарпаття до Сходу), яка охоплює напрями протестантства пропорційно до чисельності громад і розвиненості їх ЗМК. Три книжки опубліковано п'ятидесятниками,