УДК 025.7 / .9:[778.14+778.19]

І. О. КОХАНОВА

ПОЦИФРУВАННЯ ТА МІКРОФІЛЬМУВАННЯ ЯК ЗАСОБИ ЗБЕРІГАННЯ ДОКУМЕНТІВ

Висвітлюється процес створення електронних копій документів і мікроформ як один із засобів зберігання оригіналів документів. Зазначаються їх переваги та недоліки.

Ключові слова: поцифрування документів, мікрофільмування документів.

Освещается процесс создания электронных копий документов и микроформ как одно из средств сохранности оригиналов документов. Отмечаются их преимущества и недостатки.

Ключевые слова: оцифровка документов, микрофильмирование документов.

To consider of process of creating the digital copies of the documents and microforms as method of storage the originals documents. The discuss their advantages and deficiencies.

Key words: digital documents, creating of the microforms.

Інформатизація суспільства потребує сучасних заходів і застосування новітніх технологій для вирішення проблеми зберігання документних фондів бібліотек у всьому світі. Ця проблема набуває глобального значення в ситуації, коли матеріальною основою більшості документів, що зберігаються в бібліотечних установах, є кислотний папір.

Мета статті – розкрити сутність основних технологічних засобів збереження бібліотечних фондів: поцифрування та мікрофільмування документів. Означити переваги й недоліки цих процесів. Окреслити можливий алгоритм дій бібліотеки стосовно поцифрування певної частини фонду.

На думку автора, застосування методу поцифрування потребує певної диференціації стосовно окремих типів і видів документів. Поцифруванню, у першу чергу, мають підлягати документи, що складають його найціннішу профільну частину. Головними критеріями відбору повинні стати рідкісність і цінність документів. Не менш важливе значення має вибір варіанта конверсії і технологій її здійснення, що забезпечить якість та оперативність поцифрування документів. Це одночасно дозволить розширити доступ до копій і зберегти оригінали. Альтернативою процесу поцифруван- ня документів залишається мікрофільмування, яке може ефективно вирішувати проблему зберігання газет, картографічних видань, реферативної й оглядової інформації.

Здійснювати процес поцифрування бажано для документів, які користуються підвищеним попитом, але є в бібліотечному фонді в обмеженій кількості чи, взагалі, в одному примірнику. Погоджуючись з думкою більшості фахівців, вважаємо за потрібне мікрофільмувати газетні фонди, тому що якість газетного паперу не дозволяє їх зберігати тривалий час.

Щодо машинозчитуваної апаратури, в сучасних економічних умовах України перевагу можна надавати мікроформам, оскільки апарати для прочитування мікрофільмів і мікрофіш є усталеними та не зазнають особливих змін. Для відтворення ж поцифрованого матеріалу необхідно мати відповідні технічні засоби та програмне забезпечення. Інсталювати новий пакет прикладних програм необхідно майже щороку, інакше інформація, що зберігається в електронній формі, може стати недоступною через несумісність нових і застарілих технологій. Для цього необхідні значні кошти, яких бібліотечні установи, переважно, не мають.

Результатом процесу поцифрування є зображення або інший інформаційний об'єкт, що зберігається як окремий файл в електронному середовищі. Процес конверсії інформації в цифрову форму зовні виглядає абсолютно простим з того моменту, як стало можливим використання недорогих ПК та сканерів зі стандартним програмним забезпеченням. Однак, якщо брати до уваги такі питання, як якість отриманого зображення, форму його зберігання, опис, мету використання та забезпечення схоронності – процес стає значно складнішим.

Перевагою електронних документів з позицій зберігання можна вважати значну економію площ книгосховищ. Але необхідно зважати на те, що зчитування інформації, яка зберігається в іншому середовищі носіїв (з метою захисту та/або заміни оригіналу, з погіршеним станом матеріальної основи), потребує таких систем, які зможуть протягом тривалого терміну забезпечувати високу якість, доступність та економію часу і коштів. Існує декілька варіантів конверсії: безпосередньо з оригіналу (за допомогою звичайного сканера або такого, який працює як планетарна камера та застосовується для стародруків, сувоїв й інших рідкісних документів, які не бажано притискати); опосередкований мікроформою (для документів, що зазнали сильних пошкоджень – спочатку виготовляється мікроформа, з якої потім роблять поцифровану копію) [1].

Мікроформи в порівнянні з іншими сучасними носіями мають перевагу в тому, що майже не зазнають фундаментальних технологічних перетворень і таким чином є достатньо усталеними щодо майбутніх змін. Як високоякісне проміжне середовище зберігання, вони пропонують нові, привабливі методи доступу та рівні доступності до книг і архівних матеріалів за допомогою електронних систем доступу.

Більшість фахівців з питань збереження документних фондів пропонують спочатку мікрофільмувати старі й зіпсовані матеріали, а потім здійснювати поцифрування, тобто переводити в цифрову форму з мікрофільму. Цей підхід виправдовує себе й з фінансової точки зору, навіть у тому разі, коли єдиною метою поцифрування є забезпечення зручного доступу й задовільного обслуговування.

Для конвертування вже існуючих мікрофільмів і копій важливо вибрати копію, найнаближенішу до оригіналу. Бажано здійснити аналіз плівки (матеріал, стан з точки зору схоронності, коефіцієнт зменшення, якість відтворення та ін.).

Якщо мікрофільм високої якості розглядати як носій для тривалого збереження, якість виробництва поцифрованої версії визначатиметься тими цілями, для яких вона здійснюється. Тобто поцифрування мікрофільму, зазвичай, не повинно націлюватися на найкращий результат – на відміну від випадків, коли конверсія в цифрову форму здійснюється безпосередньо з оригіналу, якому загрожує повна руйнація.

Безпечним збереження цифрової версії можна вважати тоді, коли стиснені або не стиснені дані зображення містяться хоча б на двох різних носіях. При цьому звіряється ідентичність зображень і зручність зчитування. Найпростіший випадок – коли два носії однієї інформації («первинний носій» та «робоча копія») створюються засобом повторного записування даних зображення [1].

Працівники бібліотеки, архіву чи іншої документальної системи починаючи здійснювати поцифрування своїх документних фондів, повинні мати чітке уявлення про існуючі