Стосовно структурно-компонентного складу соціальності, ми погоджуємося з А. Рижановою, котра в структурі останньої виокремлює ієрархію соціальних цінностей, соціальні якості та соціальну поведінку [3, 36].

Таким чином, виникла необхідність детальніше розглянути в нашому дослідженні дефініції: «соціальні цінності», «соціальні якості» та «соціальна поведінка». Перш за все визначимося з термінами «цінність» і «ціннісні орієнтації».

Поняття «цінність» широко використовується у філософській і соціологічній літературі для визначення людської, соціальної й культурної значимості певних явищ дійсності [9, с. 732], їх співвіднесеності з основними потребами суспільства й індивіда, окремих суспільних груп [10, с. 200]. Цінності містять у собі спонукальний складник. Саме тому вони відіграють важливу роль у перетворенні реальності, виконують роль стимулу для дії: спрямовуючи індивідуальні і колективні дії, забезпечуючи граничні підстави для дії та діяльності, відіграють провідну роль в об'єднанні індивідів для спільних, колективних дій [11, с. 708]. Ціннісні орієнтації (особистісний вимір цінностей) – диференціювання об'єктів за їх значенням для індивіда, виявлення особистісного сенсу різних об'єктів, змістовна наповненість особистості, внутрішня основа її зовнішньої взаємодії з різними об'єктами [10, с. 200]. Тобто від того, які цінності ввійдуть до структури особистості (матеріальні чи духовні), залежатиме і її поведінка. Отже, цінності впливають на вибір лінії поведінки людини.

Цінності поділяють на дві великі групи: «нижчі», або «матеріальні», і вищі, або духовні. За змістом розрізняють духовні цінності: релігійні, моральні, естетичні, політичні, правові та соціальні. Існує також поділ цінностей на індивідуальні, колективні (партикулярні) й універсальні (вселюдські), а також термінальні й інструментальні [11, с. 707].

Відповідно до наведених класифікацій, вважаємо, що соціальні цінності входять до структури загальнолюдських, духовних, а також термінальних та інструментальних цінностей.

Розглянемо детальніше цей різновид цінностей.

В «Енциклопедії освіти» зазначено, що до соціальних цінностей належать людина та людство, які визначаються вищими цінностями буття [12, с. 993].

Культурологи вважають, що «соціальні цінності відповідають на запитання, як ставитися до того, що є, що може бути....» [13, с. 396]. Отже, фактично, людина та людство є соціальними цінностями, які існують в об'єктивній реальності, на рівні суб'єкта – це особисте ставлення до зазначених цінностей, тобто ціннісне ставлення до людини, людства.

Підтвердження цієї думки знаходимо в А. Рижанової, яка «соціальними цінностями» вважає: ціннісне ставлення до сім'ї, нації, інших соціальних груп, до людини як соціальної істоти, а також знання відповідних цінностей [3, с. 15]. На нашу думку, основою, яка визначає ціннісне ставлення до соціуму (сім'ї, соціальних груп, нації, людства тощо), є, перш за все, ставлення до людини як цінності. Якщо індивід не визнає необхідності ціннісного ставлення до людини взагалі, вважаємо, можна ставити великий знак питання стосовно його ціннісного ставлення до інших форм існування соціального буття.

Науковець акцентує увагу і на зміцненні соціальності всіх соціальних суб'єктів через засвоєння, розвиток та реалізацію ними соціальних цінностей, винайдених певним соціумом, людством протягом філогенезу [4].

Таким чином, під соціальними цінностями розуміємо особистісне ціннісне ставлення до людини взагалі, певних форм існування соціуму (сім'ї, соціально-вікових, професійних, конфесійних груп, нації, людства).

Згідно з положеннями діалектичного матеріалізму, структурні елементи соціальності причинно зумовлені, оскільки взаємопов'язані і взаємозалежні (принцип детермінізму); перебувають у стані руху, розвиваються і змінюються (принцип розвитку). Звідси соціальні цінності визначають у структурі соціальності такі її елементи: соціальні якості та соціальну поведінку, а остання формує соціальні цінності.

Розглянемо поняття «якість», «якість особистості» та «соціальна якість».

Якість – сукупність властивостей, ознак, котрі відбивають сутність об'єкта [9, с. 117]. Звідси, якість постає як характеристика того чи іншого об'єкта.

Якості особистості – сукупність усіх соціальних та біологічно зумовлених компонентів особистості, котрі визначають її стійку поведінку в соціальному та природному середовищі [9, с. 117]. Таким чином, на основі цього визначення можна дійти висновку, що соціальні якості є різновидом якостей особистості.

Соціальна якість фіксує ті чи інші суспільно визначені характеристики особистості, суспільних груп і класів, які невіддільні від способу існування й діяльності історичних суб'єктів [14, с. 187]. У першій частині визначення бачимо: соціальні якості визначені суспільством протягом всього історичного етапу і є такими, що зафіксовані, припустимо, у «виховному ідеалі», тобто позитивні, які є фокусом устремлінь, метою виховання. У такому разі під цю категорію підходить, наприклад, працьовитість, яка, на нашу думку, є соціально значущою якістю, але не соціальною. У другій частині зазначається, що соціальні якості складають органічну єдність зі способом існування та діяльністю. Отже, це й такі риси особистості як брехливість, жадібність, користолюбство та ін. Таким чином, на підставі цього визначення, підсумовуємо, що соціальні якості – це якості, які є в соціумі взагалі.

Е. Бабосов, наводячи визначення дефініції «соціальні якості» як «сукупності соціально-психологічних властивостей і рис особистості» конкретизує, що останні « ... належним чином взаємопов'язані та зумовлені типом соціальної взаємодії з іншими людьми в конкретних соціально-історичних умовах та обставинах» [15, с. 261]. На відміну від попереднього