УДК 061

Л. О. РЕЗВУХІНА

СУЧАСНІ ВИСТАВКИ ЯК ДІЄВИЙ ЗАСІБ КОМУНІКАЦІЇ: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА В УКРАЇНІ

Розглянуто питання про стан сучасних виставок, які є важливим засобом комунікації між виробниками та споживачами на ринку України в умовах ринкової економіки.

Ключові слова: виставкова діяльність, комунікації, інтегрований комунікативний процес, виставковий комплекс.

Рассматривается вопрос о состоянии современных выставок, которые являются важным способом коммуникации между производителями и потребителями на рынке Украины в условиях рыночной экономики.

Ключевые слова: выставочная деятельность, коммуникации, интегрированный коммуникационный процесс, выставочный комплекс.

In the article an author is consider a question about the state of modern exhibitions which appear the important mean of communication between producers and users at the market of Ukraine terms of market economy.

Key words: exhibition activity, communications, a communicative process, exhibition complex, is computer-integrated.

Світовий досвід та практика сьогодення засвідчують, що занепад спадщини призводить до великих втрат у всіх сферах суспільного життя – економічній, політичній і соціальній. Аналіз формування та розвитку промисловості наприкінці XVIII – початку ХІХ ст. доводить, що під впливом розвитку міжнародних економічних, науково-технічних і культурних зв'язків, зумовлених формуванням світового ринку, виникає необхідність організації міжнародних виставок. Усесвітнім виставкам належить велика заслуга у встановленні широких міжнародних економічних та наукових контактів цього часу. Демонстрація промислової продукції і предметів мистецтва відображала загальну картину стану економіки та культури. Нове суспільно-історичне явище, яким стали перші виставки, породило й нову архітектурну форму у вигляді виставкових будівель і споруд, у яких історики мистецтв убачають початок сучасної архітектури. Виставки завжди проводилися з метою демонстрування досягнень у різних сферах життєдіяльності. На них встановлювалися ділові контакти, деякі завершувалися реальним результатом – угодами, договорами чи довготривалим співробітництвом.

Проблеми розвитку та діяльності виставок досліджували як зарубіжні, так і вітчизняні вчені в різні часи. Першими дослідниками були Стів Міллер, Джинні Грехем Скотт, Я. Г. Крітсотакіс, А. Б. Крутік, Є. А. Базарова, М. В. Ренетова, В. Г. Петелін, Л. Є. Островський, Л. Д. Фролова, Ф. І. Шар- ков та ін.

Метою статті є дослідження стану і розвитку виставкової діяльності в Україні як важливого засобу комунікації між виробниками й споживачами в умовах ринкової економіки для формування та налагодження механізму обміну інформацією.

Як зазначалося, виставкова діяльність – важлива сфера економіки країни. Явище постійного попиту, що існує на продукцію високих споживчих стандартів, – спостерігається в промислово розвинених країнах, у протилежність попиту на дешеві товари в країнах, які розвиваються, відбивається на сфері торгових виставок та ярмарків і визначає політику підприємства по вибору вигляду та якісного складу експонатів залежно від місця проведення виставки. У промисловості «експозиціональні» галузі інвестиційних товарів і технології виявляють виставкову активність з метою поширення інформації, тоді як галузі, що виробляють товари широкого споживання, навпаки, прагнуть брати участь у ярмарках/виставках, що обіцяють їм і безпосередні комерційні результати.

Виставки є центром зустрічей і контактів виробника та споживача, інформації і маркетингу, комерції, продажу й обміну товарів і технологій, активною формою їх просування на внутрішні та зовнішні ринки. Отже, виставки являють собою систему комунікацій, що об'єднує різні елементи виставкового комплексу багатьма каналами комунікації як між собою, так і з компонентами зовнішнього суспільного (економічного, політичного, соціального та культурно-духовного) середовища [4].

Особливість функціонування виставкового сегмента ринку полягає в тому, що саме на виставках формується його модель. Виставки є одним з основних інструментів розвитку, що забезпечує виробникам, споживачам і постачальникам можливості для широких ділових контактів. Нині виставка являє собою і місце, де можна знайти нових клієнтів та зацікавлених осіб, і надає можливість практично ознайомитися з тим, про що раніше дізнавалися із засобів масової інформації чи інших джерел. Виставки, в процесі їх організації, доводять інформацію про них як до широкої (безадресної, безіменної) аудиторії через засоби масової інформації (ЗМІ), так і засобами директ-маркетингу до конкретних потенційних учасників. У процесі ж проведення самих виставкових заходів організатори взаємодіють з конкретними відвідувачами, тобто здійснюють директ-маркетингову комунікацію, а за необхідності можуть продовжити взаємодіяти зі ЗМІ з метою інформування про тривання цього заходу.

Таким чином, виставкові комунікації не можна повною мірою вважати ні директ-маркетинговими, ні масовими комунікаціями. Якщо в довиставко- вий і власне у виставковий період виставкової діяльності виставки перетворюються одночасно і на масову, і на директ-маркетингову комунікацію, то в післявиставковий період організатори вже працюють з конкретними особами й організаторами (здійснюється директ-маркетингова комунікація).

Динамічна зміна ринкового середовища, спричинена зміною кон'юнктури ринку як наслідок світової економіко-фінансової кризи, потребує застосування прогресивних, активних методів комунікації між сторонами, що формують попит та пропозицію, суб'єктами господарської діяльності України.

Радикально змінюється підхід до виставкової діяльності, що є соціальним явищем з економічним та культурним змістом і сприяє налагодженню економічних зв'язків, розвиткові інфраструктури.

Результати вивчення й аналізу передового досвіду і наукових джерел інформації надають підстави стверджувати, що виставкова діяльність – це складний, інтегрований комунікативний процес, який забезпечує багатосторонній обмін інформацією та безпосереднє перетинання попиту і пропозиції на місці експозиції.

У системі співробітництва між підприємствами на рівні галузі чи країни участь у виставках, зокрема міжнародних, є важливим чинником для встановлення та підтримки наукових і економічних зв'язків. Це сприяє формуванню та налагодженню механізму обміну інформацією. Головною