ЗМІ суспільно-політичного спрямування зумовлює їхню залежність від держави та фінансово-політичних кіл. Переважна частина українських ЗМІ малорентабельна або взагалі збиткова, а тому вони перебувають «на утриманні» впливових фінансово-політичних кіл. За цих умов журналісти не можуть почувати вільно у висвітленні суспільно-політичних подій у країні. Це знижує довіру до представників мас-медіа. Попри значну кількість журналістів, відчувається брак професіоналів високого рівня. Це породжує практику переманювання журналістів з одних ЗМІ до інших, запрошення журналістів з інших країн. На жаль, кращі вітчизняні фахівці залишають політичну журналістику, переходять до інших, наприклад розважальної, сфер. Помітно зростає й кількість анонімних публікацій – користуючись псевдонімом, журналісти (а також пересічні громадяни, державні службовці) намагаються донести до громадськості інформацію з нагальних питань і водночас уникнути можливих утисків. Про місцеві ЗМІ згадують лише в період виборів. Тому журналісти місцевих видань практично не мають можливості знайти гідно оплачувану роботу. На думку більшості громадян, саме фінансова незалежність ЗМІ та журналістів найбільшою мірою сприяла б забезпеченню свободи слова в Україні [1].
Застосування ЗМІ новітніх технологій дозволяє суттєво впливати на суспільну свідомість населення. В інформаційному просторі України переважає інформація негативного змісту. Така оцінка інформації пояснюється, з одного боку, тривалим кризовим станом суспільства, неефективними діями владних структур, з іншого, спрямованістю ЗМІ на висвітлення переважно негативних аспектів життєдіяльності держави та суспільства. Очевидно, що свідомо чи несвідомо, але ЗМІ чинять додатковий негативний вплив на психіку громадян. Це неповна характеристика чинників, які призводять до ескалації загроз інформаційній безпеці України. Серед інших – обмеження доступу населення до ЗМІ; недосконалість законодавчої бази та практики її застосування; нерозвиненість і низькі темпи розвитку інформаційної інфраструктури України; неконтрольоване поширення порнографії, жахів, насильства; діяльність іноземних розвідок спрямована на отримання інформації з обмеженим доступом; комп'ютерний тероризм; високий рівень присутності зарубіжних держав в інформаційному просторі України; спрямований інформаційний вплив на Україну; високий рівень конкуренції на світовому ринку інформаційних технологій і послуг.
Таким чином, політичні аспекти проблем діяльності органів державної влади в інформаційній сфері визначальні, оскільки від вирішення ключових проблем регулювання інформаційного простору залежить і ефективність реалізації конкретних заходів, що пропонуються, на наступних ієрархічних рівнях. У цій ситуації зусилля всіх гілок влади, впливових політичних сил мають зосереджуватися на двох напрямах.
По-перше, підготовка конституційних змін у системі органів державної влади, спрямованих на перерозподіл владних повноважень, з метою посилення ролі та відповідальності уряду, розширення повноважень парламенту стосовно формування уряду, кадрових призначень на ключові посади, уникнення дублюванню функцій між президентськими й урядовими структурами.
По-друге, на період до впровадження конституційних змін, для ефективнішого використання владних повноважень Президента України в інтересах суспільства і держави, запобігання помилкам та конфліктним ситуаціям, забезпечити максимальну інформаційно-аналітичну, наукову та кадрову підтримку діяльності президентських структур.
Важлива й непересічна роль у формуванні інформаційного поля, інформаційного суспільства в Україні належить Міжнародному науково- навчальному центру ЮНЕСКО. Міжнародний науково-навчальний центр ЮНЕСКО з інформаційних технологій і систем Національної академії наук України та Міністерства освіти і науки України створено 26 лютого 1997 р. [18].
Пріоритетні напрями діяльності ЮНЕСКО закладені в основу співробітництва Центру з цією Організацією. Серед них можна виокремити такі, як становлення й розвиток інформаційного суспільства, його глобалізація, проблеми доступу та подання інформації на основі нових інформаційних технологій та інших засобів інформатики, проблеми безперервної освіти у світовому співтоваристві з використанням дистанційних й інших перспективних електронних технологій навчання [1].
Центр послідовно зміцнює взаємодію з такими підрозділами ЮНЕСКО, як сектор комунікації та інформації, сектор освіти, а також розвиває співробітництво з урядовими й неурядовими організаціями, університетами різних країн та регіонів [18].
У контексті формування перспективної стратегії інформатизації на національному рівні зусилля Центру зосереджені на розвитку ініціатив ЮНЕСКО зі створення гармонійного інформаційного суспільства з широким доступом до інформації та вільного поширення ідей. Комплексні дослідження дозволили розвити методи та підходи, що сприяють вирішенню проблем доступу до інформації та підвищення динаміки процесів інформаційного обслуговування в умовах глобалізації інформаційного суспільства.
Програма ЮНЕСКО «Інформація для всіх» – це результат зусиль багатьох країн-членів ЮНЕСКО. Програма відкриває нові можливості інтелектуального співробітництва з проблем інформатизації та комунікації. Україна – одна з лідерів країн Східної Європи, країн СНД у постановці та формуванні оригінальних стратегій вирішення найважливіших проблем інформатизації суспільства. У цьому сенсі Центр підготував узагальнюючі матеріали з висновками і пропозиціями, що є важливими для країн-членів ЮНЕСКО, зокрема «Інформаційне суспільство в Україні», «Україна: програма «Інформація для всіх» [7, 13, 18].
Один із найважливіших атрибутів інформаційного суспільства – це безперервна освіта. Питання вирішується Центром у тісному співробітництві з багатьма країнами світу. З урахуванням досягнутих результатів реалізується оригінальна вітчизняна концепція гнучких дистанційних технологій навчання. Такі технології забезпечують на значних відстанях прямий контакт викладача з тим, кого навчають, планування та контроль навчання, коригування процесу навчання з урахуванням засвоєння знань і можливостей дидактики.
Створення на базі Міжнародного науково-навчального центру ЮНЕСКО з інформаційних технологій і систем НАН України та Міністерства освіти і науки України кафедри ЮНЕСКО «Нові інформаційні технології в освіті для всіх» (листопад 2002 року) сприятиме вирішенню фундаментальних і прикладних проблем інформатизації освіти в Україні.
Центр провів важливі міжнародні заходи, зокрема семінар «Телематика та безперервна освіта», конференцію «Електронні зображення та візуальні мистецтва», семінар «Використання інформаційних