УДК: 930.25(477):[316.774:654.198:070]

М. М. ВАСИЛЬЧЕНКО

МАС-МЕДІА ЯК КАНАЛ СОЦІАЛЬНОЇ КОМУНІКАЦІЇ АРХІВНИХ УСТАНОВ УКРАЇНИ

Розглянуто роль мас-медіа як каналу соціальної комунікації архівних установ України, моделі взаємодії спеціалізованих та неспеціалізованих засобів масової інформації з архівними установами.

Ключові слова: мас-медіа, соціальні комунікації, архівна установа, друковані засоби масової інформації, електронні засоби масової інформації, радіо, телебачення.

Рассмотрена роль масс-медиа как канала социальной коммуникации архивных учреждений Украины, модели взаимодействия специализированных и неспециализированных средств массовой информации с архивными учреждениями.

Ключевые слова: масс-медиа, социальные коммуникации, архивное учреждение, печатные средства массовой информации, электронные средства массовой информации, радио, телевидение.

The role mass media as channel of social communications of archival establishments of Ukraine, model of interaction of specialised and unspecialized mass media with archival establishments is considered.

Key words: mass media, social communications, archival establishment, printing mass media, electronic mass media, radio, TV.

Основним напрямом діяльності архіву як одного з центрів сучасного соціально-комунікаційного середовища є створення сприятливих умов для всебічного користування документами Національного архівного фонду України та використання відомостей, що містяться в них.

Актуальність вибраної теми визначається наступним: аксіологічною стає теза про те, що засоби масової інформації (далі – ЗМІ), мас-медіа (зокрема й електронні) є «четвертою владою» в суспільстві. У процесі поступової трансформації та еволюції функцій архівів у сучасному соціально-комунікаційному середовищі однією з головних стає функція поширення ретроспективної документної інформації серед широкого загалу. Саме завдяки мас-медіа відбувається «спілкування через документи» архівних установ України із суспільством. Також мас-медіа візуалізують діяльність архівних установ, якщо визначати термін «візуалізація» як концепцію. «Візуалізація розглядається як концепція, згідно з якою мас-медіа та інформаційні технології відкривають (візуалізують) широкій аудиторії дії

осіб й організацій, які мають політичну, економічну та культурну владу»

[1, С.57].

Мета статті – визначення основних напрямів використання мас-медіа як каналу соціальної комунікації архівних установ України.

Спочатку про терміни. «Мас-медіа – використовується для означення засобів масової інформації (комунікацій): преса, кіно, ТВ, аудіо- та відеокасети, плакати та ін.» [1, С. 190]. Комунікаційний канал можна визначити як засіб забезпечення обміну інформацією зі споживачами (цільові, нецільові). До комунікаційних каналів належать: газети, журнали, радіо, телебачення, пошта, телефон, рекламні плакати (постери), рекламні листи, брошури, буклети, каталоги, проспекти, компакт-диски, Інтернет та ін.

Певні аспекти використання документної інформації Національного архівного фонду розглядаються в підручнику «Архівознавство» [2, С. 287-288]. Про архівну періодику як канал наукової комунікації зазначає відома дослідниця архівної справи І. Б. Матяш: «Каналом наукової комунікації в архівознавстві є архівна періодика – сукупність спеціальних галузевих періодичних (у тому числі й продовжуваних) видань, що виходили (чи виходять) упродовж певного часу і висвітлювали питання теорії та практики архівної справи, документознавства, археографії, розрахованих на співробітників архівних установ, дослідників у галузі історії, джерелознавства, документознавства, архівознавства, учених, аспірантів та студентів цих спеціальностей та ін.» [3, С. 132-133].

Матеріали преси, періодичних та продовжуваних видань архівної тематики, а також матеріали, опубліковані в неспеціалізованих ЗМІ, згодом стають однією з груп джерельної бази архівознавства. Інформація, розміщена на сторінках періодики про досвід роботи архівних установ, про знакові події в життєдіяльності архівів, нові надходження до архівів, підготовку кадрових архівістів, спорудження архівосховищ та архівних комплексів, реалізацію державних програм і виконання законів та ін., є джерелом для дослідження історії, теорії, практики й організації архівної справи.

На офіційному Інтернет-сайті Державного комітету архівів України (Держкомархів України) [4] розміщені періодичні та продовжувані видання архівної тематики [5]. Серед них – науково-практичний журнал «Архіви України», «Вісник Державного комітету архівів України», «Бюлетень Галузевої служби науково-технічної інформації», «Студії з архівної справи та документознавства», «Архівознавство. Археографія. Джерелознавство»,

«Пам'ятки: археографічний щорічник», «Сумський історико-архівний журнал», «Сумський історико-архівний журнал: Науковий журнал з історії та архівознавства України», «Сіверянський архів», «Харківський архівіст: науково-інформаційний вісник», «Архівний вісник: Інформаційний бюлетень Державного архіву Чернігівської області», «Одеські архіви: Інформаційний бюлетень Державного архіву Одеської області», «Русалка Дністрова: літературно-мистецька культурологічна газета», «Харківський архівіст: Інформаційне видання», «Архивная летопись Донбасса», «Константи: Альманах соціальних досліджень», «Праці центру пам'ятко- знавства» [5]. Спеціалізовані архівні видання мають непересічне значення для розвитку архівної справи, оскільки саме завдяки їм максимально оперативно та всебічно фахівці дізнаються про поточні новини, нові нормативно- правові документи, їх проекти, наукові дослідження та розвідки, роботу державних архівних служб і послуги, які вони надають та ін. У цьому контексті можна говорити про адресність архівної інформації, тому що спеціалізовані видання орієнтовані на цільову аудиторію дослідників, викладачів, студентів, усіх тих, хто цікавиться розвитком архівознавства як наукової системи та навчальної дисципліни.

Окремо зупинимось на неспеціалізованих друкованих ЗМІ, які іноді (наприклад, з нагоди ювілеїв, знакових дат чи подій) публікують інформацію про архівні установи, архівні документи та ін. Для таких періодичних видань готують добірки документів, довідкову інформацію, документальні нариси, тематичні статті й ін. У добірках документів повністю чи фрагментарно відтворюють певну кількість архівних матеріалів означеної тематики, зазвичай під одним заголовком у предметному чи хронологічному порядку. Публікацію добірок документів супроводжують пояснювальним текстом, що містить їх характеристику, опис історичної обстановки часу створення тощо. Довідкова інформація – представлений у виданні на основі доку- ментної ретроспективної інформації матеріал про певну історичну подію, постать. Така лаконічна інформація надає змогу отримати загальне уявлення про факти історичного процесу, культурну спадщину. Тематична стаття висвітлює