УДК 239.4+130.2

А. Т. ЩЕДРІН

ТЕОСОФІЯ ЯК ФЕНОМЕН НЕКЛАСИЧНОЇ РЕЛІГІЙНОСТІ НОВОГО ЧАСУ: (СОЦІОКУЛЬТУРНІ ВИМІРИ В ОЦІНКАХ СУЧАСНИКІВ)

Розглянуто передумови виникнення і поширення теософії в соціокультурному просторі на межі ХІХ-ХХ ст., її соціальні функції, неоорієнтальні засади, футурософські виміри, спіритичні передумови теософії, роль кроскультурних зв'язків у її виникненні.

Ключові слова: соціокультурний простір, теософія, соціальні функції, спіритизм, кроскультурні зв'язки, релігія, православ'я.

Рассмотрены предпосылки возникновения и распространения теософии в социокультурном пространстве на рубеже ХІХ-ХХ вв., ее социальные функции, футурософские измерения, неоориентальные основания, спиритические предпосылки теософии, роль кросскультурных связей в ее возникновении.

Ключевые слова: социокультурное пространство, теософия, социальные функции, спиритизм, кросскультурные связи, религия, православие.

The preconditions of occurrence and distribution of theosophy in sociocultural space on a boundary ХІХ-ХХ are considered, its social functions, neoeast of the basis, spiritsm as the precondition of theosophy, role of cross-cultural communications in its occurrence, it futuroроsophy of measurement.

Key words: sociocultural space, space, theosophy, social functions, spiritsm, кросс-cultural communic ations, religion, Orthodox church.

Актуальність проблеми. Теософія як цілісний соціокультурний феномен формується в другій половині ХІХ ст. і відбиває глибокі та стійкі тенденції в розвитку культури, що мають як істотні ретропроекції, так і чітко виражену футурософську складову. Протягом ХХ ст. теософія, зберігаючи своє доктринальне «ядро», активно видозмінюється і трансформується в соціокультурному просторі; вона є генетично первинною стосовно антропософії, вчення Живої Етики, Калагії, неотеософії Е. Мулдашева. Її значний вплив на «Розу Світу» Д. Андрєєва не можна не помітити; до її засад звертаються прибічники філософського, окультно-містичного руху «Новий Акрополь» тощо. Тому теософія є важливим об'єктом філософсько-культурологічного, релігієзнавчого аналізів.

Джерелами, що висвітлюють теософію як явище культурного життя епохи, є праці О. П. Блаватської (1831-1891), у яких розроблялися філо- софсько-доктринальні засади нового вчення; з кінця 80-х рр. ХХ ст. вони, здавалося, забуті в попередні 30-70-ті ), знову набули значного поширення в пізньому радянському соціокультурному просторі. Значний інтерес викликають роботи сучасників виникнення теософії, у яких вона була піддана гострій (найчастіше особистісно забарвленій) критиці, – В. П. Же- ліховської, Всев. С. Соловйова (брата Вол. С. Соловйова, що також виявляв критичну налаштованість щодо доктрини Теософського товариства), оприлюднені в часописі Русское обозрение. Серед аналітично мислячих дослідників теософії слід зазначити М.О. Бердяєва; змістовні й інформативні праці І. Дмитревського, П. Булгакова, К. Істоміна й ін. оприлюднені в журналі Въра і Разумъ. Важливим джерелом є праця П. О. Милославсько- го, яка знову повернулася у вітчизняний соціокультуний простір наприкінці 90-х рр. ХХ ст. у зв'язку з посиленням інтересу до феномену імморталізму в різних, зокрема й теософських, формах [12]. Зазначені джерела складають предметом дослідження статті.

Методологічні засади дослідження складають праці філософів, культурологів, істориків – В. П. Бранського (синергетики як методології дослідження); С. Б. Кримського (закономірності розвитку культури в часі); диякона О. Кураєва (оцінки Православ'я ідей реінкарнації); О. І. Уткіна (особливості модернізації соціокультурного простору Російської імперії); Ю. Хабермаса (характеристика трансформації різних сфер культури в контексті проекту Модерну); дослідження ролі «вторинних» міфів у відтворенні теософії як цілісного соціокультурного феномену другої половини ХІХ ст. [15; 17].

Поширення теософії в соціокультурному просторі на межі ХІХ-ХХ ст. викликало пильний інтерес як сучасників, так і дослідників більш пізнього часу. Експансія теософського вчення, його трансформації, збільшення кількості її прихильників – усе це не могло не викликати реакції сталих соціокультурних систем, що мають розвинуту структуру, до складу яких входять підсистеми з різним ступенем автономності. Однією з цих систем, що має тривалу історію, була традиційно-доктринальна релігія – Православ'я. З цього погляду оцінки теософії сучасниками і, зокрема, на сторінках відомого богословсько-філософського часопису Вгра і Разумг, – важливої інформаційної підсистеми в контексті Православної церкви – становлять значний інтерес і є метою філософсько-культурологічного, релігієзнавчого аналізу статті.

Результати дослідження і їх обговорення. Аналіз теософії як цілісного соціокультурного феномену, специфіка її аналізу на сторінках журналу Вгра і Разумг передбачає, відповідно до вимог картезіанської методології, розгляд складових підпроблем: соціокультурних передумов формування і соціальних функцій теософії; її неоорієнтальних соціокультурних і спіритичних засад; футурософського виміру, в якому виявилися ознаки культури майбутнього; трансформаціям в соціокультурному просторі Модерну.

Протягом Нового часу в розвитку культури виявляються глибокі і драматичні суперечності. Істотною ознакою проекту Модерну, що сформувався у XVIII ст., в епоху Просвітництва, справедливо підкреслював Ю. Ха- бермас, була раціоналізація, яка покликана регулювати важливі життєві сфери: культурну наступність, виховання, соціальну інтеграцію. Однак у «надвечір'ї» Нового часу почали виявлятися помітні недоліки проекту Модерну, що в його вітчизняному варіанті помітно дали знати про себе вже на початку ХХ ст., – перевага раціональності економічної (і меншою мірою адміністративної) над її іншими видами. Усе це, вважає Ю. Хабермас, не могло не викликати невдоволення достатньо значної частини населення, чия ментальність сформувалися в традиційному суспільстві [14, с. 44].

Виникнення теософії та супутніх неомістичних феноменів було пов'язане з глибокими зрушеннями, змінами взаємного позиціювання могутніх шарів культури «надвечір'я» Нового часу, що, у свою чергу, зазнавали глибоких внутрішніх трансформацій. Їх природу, соціокультурні підстави, спрямованість дозволяє зрозуміти й оцінити концепція протогло- балізації, або «глобалізації I» [15, с.150 ; 20, с. 73-75]. Прискорене поширення теософії, світоглядних формоутворень, генетично пов'язаних з нею,