Виникнення специфічного паралельного цифрового простору (електронна форма комунікацій) зумовлює віртуальність комунікаційних процесів, коли електронне спілкування, на відміну від усної або документальної форми комунікації, відбувається у віртуальному інформаційному просторі глобальної комп'ютерної мережі.

Інтерактивність виявляється в розвитку гіпермедіа, що разом із мас- медіа є універсальним посередником комунікаційного соціального спілкування в різних сферах суспільного життя.

Гіпертекстуальність розглядається як нова текстуальна парадигма та спосіб комунікації в суспільстві, орієнтовані на численні одночасні потоки інформації. Гіпертекст переходить в Інтернет як пам'ять, загальнодоступний засіб створення, збереження, передачі даних, об'єднує всі інформаційні потоки біт в єдиному інформаційному комунікаційному середовищі, забезпечує глобальний характер спілкування [9, 19, 20]. На наше переконання, Інтернет може стати епіцентром розвитку сучасної організації соціуму.

Глобалізація комунікації усуває просторово-часові обмеження комунікативної взаємодії, сприяє формуванню мегасуспільства.

Креативність у віртуальному спілкуванні є класичним прикладом виявлення людиною максимальних можливостей для конструктивної діяльності у віртуальному середовищі як новому типі комунікативного співтовариства.

Зазвичай, спілкування в режимі on-line відбувається анонімно, але, на відміну від преси, радіо і телебачення, в яких інформація транслюється від комунікатора до комуніканта, в Інтернет-спілкуванні відбувається в такий спосіб «комунікаційна взаємодія – комп'юнікація» [9, 11].

Мозаїчність у соціокультурному комунікаційному просторі характеризується хаотичністю різноманітних знаннєвих елементів, надмірністю комунікації в сучасному віртуалізованому інформаційному суспільстві. Сукупність комунікаційних типів, видів, форм соціального спілкування в інформаційному суспільстві доводять значення єдності взаємовідносин суб'єктів комунікаційних процесів як найважливішого фактора ефективності результатів практичної діяльності, відповідно до цілей і завдань цивілізаційного розвитку людства.

Аналізуючи соціальні ієрархії в різні історичні періоди розвитку інформаційного суспільства, можна спостерігати зростання соціального значення статусу індивіда, зумовленого його функціонально прагматичними, комунікативними, когнітивними і компетентнісними характеристиками як комуніканта сучасного середовища. При цьому значимість соціальної комунікації, процесів, тенденцій у розвитку комунікаційного середовища взагалі пов'язується із соціалізацією індивіда, розвитком його здібностей, духовних потреб та акумуляцією культурного, історичного глобального досвіду.

Таким чином, особливості еволюції інформаційно-комунікаційного сучасного середовища (глобалізація, розвиток комунікаційних технологій, мережевих мультимедійних цифрових засобів зв'язку) є підтвердженням ефективності комунікації з точки зору історії, теорії, практики інформаційного ноосферогенезу. За таких умов еволюцію комунікаційного середовища слід розглядати як феномен комунікативної взаємодії і гармонійного існування людських спільнот та найважливіший чинник розвитку інформаційного суспільства. Водночас зазначена проблема потребує подальшого дослідження концептуальних питань еволюції комунікаційного середовища інформаційного суспільства: вивчення засобів, змісту, форм організації, ефектів, наслідків трансформації соціально-комунікаційних структур в умовах інформаційного суспільства; використання сучасного національного і зарубіжного досвіду формування і практичного застосування інформаційно-когнітивних знань у соціально-комунікаційних процесах; визначення актуальних завдань та стратегій оптимізації комунікаційного середовища інформаційного суспільства тощо.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

Андрущенко В. Сучасна соціальна філософія : курс лекцій / В. Андрущен- ко, М. Михальченко. – Вид. 2-е, випр. й допов. – К. : Генеза, 1996. – 368 с.

Бебик В. М. Політологія: наука і навчальна дисципліна : підруч. для вузів / В. М. Бебик. – К : Каравела, 2009. – 496 с.

Даніл'ян В. О. Інформаційне суспільство та перспективи його розвитку в Україні (соціально-філософський аналіз) : монографія/ В. О. Даніл'ян. – Х. : Право, 2008. – 184 с.

Дейк Т. А. Язык. Познание. Коммуникация : сб. работ : пер. с англ. / Т. А. ван Дейк ; сост. В. В. Петрова ; под ред. В. И. Герасимова. – М. : Прогресс, 1989. – 312 с.

Ильганаева В. А. Социальные коммуникации: (теория, методология, деятельность) : слов.-справ. / В. А. Ильганаева. – Х. : КП «Гор. тип.», 2009. – 392 с.

Каныгин Ю. М. Введение в социальную когнитологию / Ю. М. Каныгин, Ю. И. Яковенко. – К : Наук. думка, 1992. – 108 с.

Коган В. З. Теория информационного взаимодействия : филос.-социолог. очерки / В. З. Коган. – Новосибирск : Изд-во ун-та, 1992. – 319 с.

Коммуникационная среда [Электрнный ресурс] // Википедия : свобод. энцикл. – Режим доступа : http://ru.wikipedia.org. – Заголовок с экрана.

Михайлов В. А. Особенности развития информационно-коммуникативной среды современного общества / В. А. Михайлов, С. В. Михайлов // Актуальные проблемы теории коммуникации : сб. науч. тр. – СПб., 2004. – С. 34-52.

Почепцов Г. Г. Коммуникативные технологии двадцатого века / Г. Г. По- чепцов. – М. : Реал-бук ; К. : Ваклер, 2000. – 352 с.

Седов Е. А. Эволюция и информация / Е. А. Седов. – М. : Наука, 1974. – 232 с.

Соколов А. В. Общая теория социальной коммуникации/ А. В. Соколов. – СПб. : Изд-во Михайлова, 2002. – 449 с.

Социальные технологии : толковый слов. / отв. ред. В. Н. Иванов. – М.: Луч ; Белгород : Центр соц. технологий, 1995. – 309 с.

Соціологія : підруч. для вузів / ред. О. О. Лісня. – К. : Центр учб. л-ри, 2009. – 807 с.

Урсул А. Д. Глобализация, устойчивое развитие, ноосферогенез: информационные аспекты/ А. Д.Урсул// НТИ. Сер. 1. – 2005. – № 4. – С. 1-15.

Шарков Ф. И. Основы теории коммуникации : учеб. / Ф. И. Шарков. – М.: Соц. отношения : Перспектива, 2003. – 320 с.

Эффективная коммуникация: история, теория, практика : слов.-справ. / отв. ред. М. И. Панов. – М.