УДК 316.7

О. О. ТОРТІКА, О. А. БІЛИЧЕНКО

ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИЙ ПРОСТІР ЯК ВІДОБРАЖЕННЯ СУЧАСНОГО СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА

Зроблено спробу дослідити особливості функціонування інформаційно-комунікаційного простору в сучасних соціокуль- турних умовах.

Ключові слова: інформаційний простір, комунікаційний простір, інформаційна взаємодія, соціокультурне середовище, цивілізаційний розвиток.

Сделана попытка изучить особенности функционирования информационно-коммуникационного пространства в современных социокультурных условиях.

Ключевые слова: информационное пространство, коммуникационное пространство, информационное взаимодействие, социокультурная среда, цивилизационное развитие.

In this article an attempt is made to examine the peculiarities of information and communication environment functioning in the present-day social-cultural conditions.

Key words: information environment, communication environment, information interaction, social-cultural environment, civi- lizational development.

Як зазначалося, багато вчених визначають сучасність як постіндуст- ріальне або інформаційне суспільство. Початок третього тисячоліття – це новий етап розвитку людської цивілізації – створення глобального інформаційного суспільства.

Глобальна інформаційна цивілізація характеризується встановленням загального планетарного інформаційного простору – глобальної інформаційної мережі. Актуальність означеної проблеми визначається тим, що при всій увазі, яка на початку ХХ! ст. приділяється соціальній комунікації та різним її аспектам, деякі особливості все ще залишаються недостатньо вивченими. Найважливішою серед яких є яскраво виражені історико-куль- турний і соціально-комунікаційний аспекти функціонування інформаційно- комунікаційного простору.

Проблема взаємодії інформаційно-комунікаційного простору та сучасного соціокультурного середовища потребує спеціального розгляду, ґрунтуючись на уявленні про глобальний соціокомунікаційний цикл.

Основуючись на концепціях інформаційного суспільства, які сформувалися у вітчизняній та зарубіжній науках, можна виокремити особливий інформаційно-комунікаційний простір.

Говорячи про простір, дослідники мають на увазі набір певним чином пов'язаних між собою умов, які можуть впливати на людину. Простір – форма буття матерії, що характеризує її протяжність, структурність, співіснування та взаємодію елементів у всіх матеріальних системах [6, с. 261]. Обмеження простору, на переконання В. О. Ільганаєвої, пов'язані з уявленнями про соціальний час та соціальний простір, який може існувати і незалежно від них [6, с. 261].

Спорідненим до понятя «інформаційний простір» є поняття «інформаційне середовище». Його зміст відтворює взаємозв'язок умов, що забезпечують розвиток людини. У цьому разі передбачається її присутність у середовищі, взаємовплив, взаємодія оточення із суб'єктом. Середовище – це матеріальні та духовні умови існування і діяльності, що оточують людину. Середовище потенційно містить різні види локалізації процесів (різні види структур), що у своєму історико-культурному розвиткові відображають стан опанування засобів і знарядь комунікації в різні часи становлення людської цивілізації.

Теоретико-методологічну базу дослідження забезпечили фундаментальні праці з теорії соціальних комунікацій: Р.Ф. Абдєєва, В.О. Ільганаєвої, А. М. Єрмоленко, О. І. Каптерєва, В. З. Когана [1; 4; 3; 7; 8].

Для з'ясування понять інформаційно-комунікаційного простору та середовища варто звернутися до досліджень М. О. Василика, В. О. Ільганаєвої та Ф. І. Шаркова [4; 10; 12]. За визначенням Ф. І. Шаркова, комунікаційний простір – це сфера, в якій здійснюється інформаційний обмін за допомогою комунікацій; простір, де триває комунікаційний процес [12, с. 180]. М. О. Василик визначає його як систему численних комунікативних зв'язків, що виникають між різними агентами комунікації, якими можуть бути окремі люди, групи людей, соціальні інститути. Комунікаційний простір характеризується інтенсивністю і кількістю взаємодій між агентами комунікативної взаємодії [10, с. 400]. В. О. Ільганаєва пропонує з урахуванням універсальності комунікації комунікаційний простір розглядати в межах космосфери або медіасфери, тобто в межах просторів цілеспрямованої активності Абсолюту та сутностей, які приймають, наслідують, транслюють, інтерпретують цю активність і формують свої «завдання» відповідно до рівня своєї свідомості [6, с. 261]. Сучасний соціокультурний підхід у соціокомунікативістиці розробляє Ф. І. Шарков з позицій зацікавленості людською особистістю, її духовними та соціальними потребами і загальної тенденції до гуманітаризації наук [12]. Культурологічна сфера найпослідовнішою є в працях Т. Адорно, який, як фахівець з теорії різних видів мистецтва, виявив негативний вплив на особистість процесу поширення стереотипів масової культури засобами масової комунікації [14]. Теоретичний фундамент досліджень, аналогічних нашому, закладено працями Н. Вінера, М. М. Мойсеєва, О. Д. Урсула та Ю. О. Шрейдера [2; 9; 11; 14].

Метою статті є визначення особливостей існування комунікаційного простору в сучасних соціокультурних умовах.

Поставлена мета зумовила такі завдання:

з'ясувати відмінності понять «простір» і «середовище»;

визначити особливості сучасних соціокультурних умов комунікації.

Відповідно до мети і завдань у нашій праці застосовується інформаційний підхід, який дозволяє побудувати єдину теоретичну базу для багатьох гуманітарних дисциплін, зокрема й теорії соціальних комунікацій.

Зміни, що відбулися на межі ХХ-ХХІ століть, глибокі та значущі, але в цілому відповідають історичній поступовості процесу інформатизації, що має глобальну спрямованість та охоплює всі аспекти суспільного життя. Саме їх глобальний характер визначає кардинальне перетворення текстів та смислів культури, способу і стилю життя людини, що трансформують усю соціальну значущість діяльності та її ефективність на основі застосування сучасних інформаційно-комунікаційних систем і технологій.

Це надає можливість визнати поступовість розвитку культури, наявність «інформаційних вибухів» та динаміку інформаційних ресурсів для культурно-цивілізаційного розвитку.

Інформаційно-комунікаційні системи, що бурхливо розвиваються, сприяють створенню всесвітнього (глобального) інформаційного простору як умови обігу інформації. Комунікаційний простір інформаційного суспільства насичений міфами, символами, ідеологемами, які регулюють і нормують масову свідомість у попередні епохи.

Стрімке поширення інформації впливає на специфіку спілкування, ціннісно-світоглядні настанови. Ці нові комунікаційні форми створюють нове соціокультурне середовище.

Інформація є своєрідним інструментом, що сприяє функціонуванню та розвиткові культури. Вона забезпечує збирання, зберігання, переробку й поширення відомостей, що відтворюють культурні явища. Сучасну