У газеті «Волна» вперше застосована і стала постійною рубрика «Вибори до Державної думи». Так, у випуску від 20 січня 1906 р. у цій рубриці опублікована інформація про результати роботи IV Всеросійського з'їзду

Союзу союзів. На ньому були присутні представники професійно-політичних спілок ліберальної інтелігенції, які утворилися ще на початку революції. Так, у травні 1905 р. представники спілок викладачів і професорів, письменників, інженерів, адвокатів, лікарів, агрономів, статистів, конторників та ін. провели установчий з'їзд «Союзу союзів». У другій половині січня 1906 р. відбувся його № з'їзд. Основне питання – ставлення професійно-політичних організацій лібералів до участі у виборах до думи. Делегати з'їзду констатували: «виборчий закон від 11 грудня 1905 р. зберігає всі недоліки булигінського проекту і позбавляє можливості виявити свою волю» [4]. На думку делегатів, лише демократичні принципи виборчого права могли забезпечити повноцінне представництво народної волі в парламенті. Дума, сформована на основі урядового законодавства, не зможе представляти інтереси народу з найбільш нагальних питань (аграрного, робітничого, національного) і коригувати курс уряду відповідно до них. З'їзд «Союзу союзів» ухвалив резолюцію про бойкотування виборів до думи. Хоча це рішення суперечило лінії конституційно-демократичної партії, редакція газети інформувала своїх читачів про нього. Кадетське видання підкреслювало, що резолюція мала характер рекомендацій і була запропонована для обговорення в окремих спілках, тобто зазначалося, що з'їзд ліберальної громадськості не дав однозначної відповіді на це запитання, залишивши його відкритим.

Партія конституційних демократів, визначивши своє ставлення до виборів, як центристська політична сила, почала активну боротьбу, зокрема за допомогою своєї періодики, за виборця від крайніх лівих, які відмовилися від участі у виборах, і лівоцентристських політичних сил, що дотримували невизначеної очікувальної позиції. Прагнучи залучити сегмент виборців, які симпатизували цим політичним силам, і, взагалі, усіх, котрі не визначилися, харківська кадетська преса продовжувала активно обговорювати тему виборчого права і необхідність участі у виборах.

У газеті «Будущее» від 2 березня 1906 р. опубліковано велику статтю без підпису під назвою «Программа конституционно-демократической партии и ее основания. Отношение к Государственной думе» [7]. Стаття вигідно вирізнялася логічним поданням матеріалу, тонким розумінням атмосфери, в якій доводилося діяти опозиційним політичним силам, аргументованим поясненням позиції партії у виборчій кампанії. Невідомий автор нагадував читачеві, що питання про участь у виборах було актуальним відносно недавно – з приводу думи 6 серпня, коли позиції партій також різнилися. Ліберали на чолі з П. М. Мілюковим висловилися за участь у думі. Більшовики проголосили активний бойкот. Всеросійський селянський союз і «професійно-політичні» спілки інтелігенції підтримали тактику більшовиків.

Після публікації закону 11 грудня існуючі і виниклі під час революції політичні сили мали вирішувати те саме питання в дещо зміненій ситуації. Автор статті простежив взаємозв'язок питання про ставлення партії до участі у виборах з її програмою. Так, у статті говорилося, – прибічники бойкоту думи вважають, що тактика партії має відповідати її меті, тобто стратегія визначає тактику, між метою і засобами не повинно бути розбіжностей. З цього погляду, позиція лівих, які ухвалили рішення бойкотувати думу, і правих (зокрема Союзу 17 жовтня та ін.), котрі активно брали участь у виборчій кампанії, цілком логічна. Позиція конституційних демократів, які «в програмі вимагають одного, а на практиці задовольняються іншим» (виділено у статті), була чітко пояснена [7]. Участь у виборах кадети розглядали як тактичне питання, тобто засіб для подальшого досягнення програмної мети – народне представництво обране загальним, прямим, рівним, таємним голосуванням. На думку кадетів, засіб не повинен бути тотожним меті, інакше він сам перетворився б на мету. Основне завдання партії – використовувати те, що доцільно (виділено у статті), тобто веде партію до досягнення мети [7]. Кадети, визначивши на другому з'їзді програму своєї діяльності («Росія повинна стати конституційною і парламентською монархією», тобто влада монарха зберігатиметься за умови її обмеження парламентом і конституцією), мають використовувати всі можливості для руху в цьому напрямі.

Таким чином, харківські кадетські періодичні видання пояснювали громадськості позицію партії. Кадети, беручи участь у виборах, а не бойкотуючи (заперечуючи) їх, наближалися до досягнення своєї програмної мети – зміцнення в широких колах населення віри в можливості мирного, поступально-прогресивного, парламентського розвитку країни.

Тема ставлення партії до виборів у думу як одна з основних обговорювалася і на зборах харківського відділення конституційно-демократичної партії. Харківські кадети змогли провести свої збори лише на початку березня 1906 р., домігшись на це дозволу від місцевої адміністрації. Докладний звіт про перше засідання опублікувала газета «Будущее», а після її «зупинення» вже газета «Накануне» висвітлювала друге засідання харківської філії партії [8; 9]. Засідання відбувалися 7 і 9 березня. На першому засіданні був присутнім спеціальний гість – учений-юрист зі світовим ім'ям, впливовий громадсько-політичний діяч, уродженець Харківської губернії Максим Максимович Ковалевський. Питання участі партії у виборах порушували у своїх виступах видатні харківські ліберали: М. П. Чубинський, М. М. Баженов, М. М. Міклашевський та ін. Харківські кадети відзначали, що вибори до думи відбуваються за «потворним виборчим законом», в умовах військового стану, недотримання демократичних свобод, дарованих Маніфестом 17 жовтня, однак тактику бойкоту виборів називали «безплідною