Зміст

Вступ

Розділ 1

1.1. Поняття про класифікацію документів

1.2. Співвідношення видової і типологічної класифікації документа.

1.3 Розвиток класифікації документів
Розділ 2

2.1. Класифікація документів за змістом

2.2. Класифікація документів за рівнем узагальнення інформації

2.3. Класифікація документів за характером знакових засобів фіксації інформації

2.4 Класифікація документів за матеріалом носія інформації

2.5 Класифікація документів за регулярністю виходу у світ

2.6 Типологічна класифікація документів

Розділ 3

3.1 Способи документування інформації та їх види

3.2 Бібліотечно-бібліографічна класифікація (ББК)

3.3 Універсальна десяткова класифікація (УДК)

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Поняття «класифікація» використовується частіше за все одночасно і в значенні процесу, і в значенні результату, тобто розуміється як угрупування і як одержана в її результаті схема.

Для розмежування процесу класифікації і його результату пропонується використовувати два терміни: «класифікування» і «класифікація».

Класифікування документів - процес впорядкування або розподілу документів по класах з метою віддзеркалення відносин між ними і складання класифікаційної схеми.

Класифікація (лат. сіаззік - розряд, група) документів - це система їх супідрядності, що використовується як засіб встановлення зв'язків між класами документів, а також для орієнтування в їх різноманітті. Структура класифікації звичайно представляється у вигляді таблиці або схеми.

Класифікація є одним з методів пізнання. Без неї неможливо вивчити різноманіття існуючих видів документів, систематизувати їх, встановити відмінності між видами документів, що виділяються по різних ознаках. Правильно складена комплексна класифікація відображає закономірності

розвитку документів, розкриває зв язки між ними, допомагає зорієнтуватися в будь-якій їх множині, служить основою для їх впорядкування в документарних системах. Вона має важливе значення для теорії документоведення і практичної документно-комунікаційної діяльності.

Тема є актуальною тому що сьогодні в світі і в Україні іде процес переходу від постіндустріального до інформаціно – суспільного, або суспільних знань, тобто коли 80% буде нею заматися.

Безперервно зростаючи стрімким темпом документні потоки имагають оперативності та впорядкуванні. Одним із засобів систематичних документів на різних носіях є їхня класифікація, тобто віднесення від певного виду і типу до конкретних ознаків. Про це свідчить велика кількість закордонних і відчизняних публікацій.

В даному джерелі [12] йдеться про історію документа. Вперше слово «документ» використали Цезарь та Ціцерон. Пізніше це слово стало означати «письмовий доказ», або «доказ взятий з книг». Слово «документ» вживалося від середньовіччя до ХІХст. До наших днів воно дійшло завдяки більш широкому тлумачення цьго слова вченим Поле Опле 1868-1944р. Найпоширенішим матеріалом для виготовлення документів у давнину була глина. Глиняні документи вживаються у Вавілоні. У Стародавньому Єгипті всю інформацію записували на папірусі. З часом великої популярності набуває матеріал для виготовлення документів, як пергамент (оброблена шкіра телят чи свиней). Напочатку нашої ери в Китаї був винайдений папір. І поступово вся Європа перейшла на папір, як основний матеріал для виготовлення документів.

Об’єкт дослідження класифікації, як засіб систематично-сучасного документопотоку, а предметом - історія винекнення та видова характеристика сучасних класифікацій документа.

Мена дослідження аналізувати сучасний стан класифікації документів і віднайти ефект механізма для подальшого розвитку, а завдання праналізувати основні проблеми та тенденції документної класифікації на основі відчизняного та закордонного досвіду.

1.1. Поняття про класифікацію документів.

З поняттям документа нерозривно пов’язані поняття архіву та бібліотеки. Збереження важливих історичних документів у давнину засвідчено літописами. Місцем збереження державно – правових документів були церкви та монастирі, які водночас слугами архівами та бібліотеками. Найперші бібліотеки в Україні з’явилися в ХІ ст., зокрема у Києво – Печерському монастирі та у храмі св. Софії. Це були збірки рукописів та рукописних книг, якими мали змогу користуватися духовні та свідські особи. Такі збірки мали князі й бояри, церковні братства, вище духівництво,а також українські старшини. Від найдавніших часів зберігалися лише поодинокі документи, акти приватно – правового або державного значення, переважно в монастирських та приватних архівах. Відсутність власної держави позначилася на долі найдавніших документальних матеріалів. Вони потрапили до архівосховищ та колекціонерів Москви, Петербурга, Відня, Варшави тощо.

У ХІХ – ХХ ст. кількість документального матеріалу, рукописного і друкованого, зростає безмірно. Відбувається процес дальшої диференціації та спеціалізації життя; через те документи доводиться класифікувати.

Класифікація документів – це поділ їх на класи за найбільш загальними ознаками схожості та відмінності. Мета класифікації полягає в підвищеності оперативності робочого апарату управління та відповідальності виконавців. У поточній роботі класифікація документів здійснюється на етапі груп та їх у справі. Їх поділяють на роди, види, підвиди, і різновиди.

Рід – це перший рівень розподілу, який розкривається за допомогою видових розподілів документа.

Вид – другий рівень розподілу. При цьому родове поняття «документ» ділиться на видові поняття, тобто на види документів.

Третій рівень розподілу – підвид. За ним слідує різновид, поки не визначиться остаточне місце конкретного документа в цій класифікації.

Ієрархія – розташування документів в порядку від вищого до нищого. Їх розташування виглядає таким чином:

Документ видання неперіодичне видання книга.

Дихтомія - послідовний розподіл документів одного класу на два протилежні види, підвиди,різновид. Наприклад, опублікований і неопублікований документ, періодичний і неперіодичний.

Класифікація документів здійснюється за різними основами поділу, що відповідає певним аспектам аналізу документа. Кожен аспект аналізу вказує на певний фасет класифікації. Тобто перелік документів за необхідною ознакою. Таких фасетів може бути декілька, тому класифікація документів називається багатоаспектною фасетною.

Класифікація будь - чого означає зв’язок між елементами, виражений в їх розміщенні у визначеному послідовному ряді чи системі відносно будь - яких загальних принципів. Наука передбачає певну систему знань про той чи інший предмет. Предмет класифікації у нашому випадку є документ -