Твердий магнітний диск

Крім гнучких існують і тверді магнітні диски, які називаються ще вінчестерами. Вони призначені для постійного збереження інформації, яка використовується при роботі з персональним комп'ютером і встановлюються усередині нього.

Вінчестери значно перевершують гнучкі диски. Вони мають кращі характеристики ємності, надійності і швидкості доступу до інформації. Тому їхнє застосування забезпечує швидкісні характеристики діалогу користувача і реалізованих програм, розширює системні можливості по використанню баз даних, організації багатозадачного режиму роботи, забезпечує ефективну підтримку механізму віртуальної пам'яті. Однак вартість вінчестерів набагато вище вартості гнучких дисків.

Основою вінчестера є алюмінієвий диск товщиною близько 1,9 мм, на який нанесений феромагнітний робочий шар товщиною 0,6-1,2 мкм.

Розрізняють два види твердих магнітних дисків. Твердий диск (hard disk) — убудований у нагромаджувач (дисковод) на твердому магнітному диску – пакет закріплених один над іншим магнітних дисків, витяг яких у процесі експлуатації ЕОМ є неможливим.

Знімний твердий диск (removable hard disk) — пакет магнітних дисків, укладених у захисну оболонку, що у процесі експлуатації ЕОМ можуть вийматися з дисководу на змінному твердому диску і замінятися іншим. Використання цих дисків забезпечує практично необмежений обсяг зовнішньої пам'яті ЕОМ.

Нагромаджувачі на твердому диску відрізняються один від одного насамперед своєю ємністю, тобто кількістю інформації на диску. На моделях IВМ РС/ХТ твердий диск найчастіше має ємність 20 Мбайт, IВМ РС/АТ 286 — 40 Мбайт. IВМ РС/АТ 386 — 60 Мбайт, IВМ РС/АТ 486 — 80 Мбайт і ін. Більш могутні комп'ютери мають диски ємністю 120 Мбайт. При використанні великих баз даних, великих пакетів програм (наприклад, Windows) застосовуються тверді диски більшої ємності — до 300 Мбайт.

Сьогодні виробники персональних комп'ютерів (наприклад, фірма SyQuest (США)) використовують тверді диски ємністю від 600 Мбайт до 4 Гбайт. Друга істотна для користувача характеристика твердого диска – час доступу до інформації. Для області застосування, що вимагає інтенсивного обміну з дисками (наприклад, інформаційних систем), цей показник є винятково важливим. Середній час пошуку для дисків, які використовуються у комп'ютерах IВМ АТ, — близько 17 мілісекунд (мс). Більш швидкі диски мають час доступу від 8 до 15 мс. Забезпечення високої швидкості доступу вимагає значних зусиль при розробці дисків, тому швидкі диски дорожче звичайних.

РОЗДІЛ 3

ОПТИЧНИЙ ДОКУМЕНТ І ГОЛОГРАМА

Оптичний документ відноситься до новітніх носіїв інформації, заснований на оптичних способах запису, зчитування і відтворення. З усієї маси документів він виділяється за способом документування.

Оптичний документ акумулює в собі переваги різних способів запису інформації і матеріалів носія. Важливим достоїнством даного носія інформації є, по-перше, його універсальність, тобто можливість запису і збереження в єдиній цифровій формі інформації будь-якого вигляду – звуковий, текстів, графічної, відео. По-друге, оптичний документ дає можливість організації і збереження інформації у вигляді баз даних на єдиному оптичному носії. По-третє, цей документ забезпечує можливість створення інтегрованих інформаційних мереж, що забезпечують доступ до таких баз даних.

Оптичний документ — це інтегральний вид документу, здатний увібрати в себе достоїнства і можливості книги, мікро-, діа- і відеофільмів, аудіозапису та ін. причому всі одночасно. Він необхідний для довгого збереження більших масивів інформації.

До оптичних документів відносяться оптичні диски і відеодиски: компакт-диск, CD-ROM, DVD диск і ін.

Оптичні документи мають гарне співвідношення «якість/ціна», а також характеризуються швидкодією і низькою вартістю збереження інформації.

3.1. Оптичний диск

Самим перспективним видом оптичного документа, виділеним за формою носія й особливістю користування, є оптичний диск (ОД) — матеріальний носій, на якому інформація записується і зчитується за допомогою сфальцьованого лазерного променя. При цьому формуються мікроскопічні поглиблення або ямки (піти), що утворять у сукупності спіральні або кільцеві доріжки з записом звуку (оптичні аудіодиски), зображення (оптичні відеодиски) або різної текстової інформації. Щільність запису понад 10 біт/см2.

Оптичний диск — це оптичний (лазерний) носій інформації діаметром 8-12 см (4,5"), товщиною — 1,2 мм.

Перші ОД почали з'являтися ще в першій половині 1950-х років (СОМ – computer output microfilm – комп’ютер, утворюючий мікрофільм). У 1962 р. у США були здійснені перші розробки в області ОД, які почали впроваджуватися в промисловість на початку 1970-х років. Але широке промислове виробництво обох видів ОД (КОД – компактні оптичні диски і ЩОД – цифрові оптичні диски) почалися тільки в 1980-ті роки та продовжуються до цього часу. Перше покоління ЦОД з’явилися в 1983 році. Один диск вміщував від 25 до 50 тис сторінок тексту форми А4 у факсимільному вигляді. Наступне покоління дисків, розроблених в 1985 році, вміщує до 1 млн. сторінок тексту. На сьогодні відомо більше десятка різновидностей таких дисків.

Діаметр ОД частіше всього 305 мм. Інформацію записують в кодованій формі (двійковий код 0 – 1). Ємність ОД залежить від технології запису і може складати 10000, 25000 або 40000 сторінок формату А4. І це в тому випадку, що поверхня диска використовується для запису інформації лише на 60-70%.

Оскільки на ОД інформація зберігається в цифровій формі, технологія запису має своє особливості. Сигнал, як поступає від джерела – аналоговий. Аналогово-цифровий видозмінювач переводить його в цифрову (двійкову) форму. При зчитуванні інформації дані розгортаються в зворотному порядку.

Об’єктами зберігання на ОД можуть бути: енциклопедичні, науково-технічні, галузеві довідники і словники, нормативно-довідкові бази даних, аудіовізуальні навчальні посібники, набори навчальних та гральних програм та інші документи. Зараз на ОД різноманітних модифікацій випускається більше 600 видань. Половину з них складають бібліографічні покажчики та щорічники. Повнотекстові документи, тобто книги, журнали