ОД та взагалі оптичні інформаційні системи – це вершина сучасних досягнень в області графіки запису та пошуку інформації. До недоліків ОД на сьогодні можна віднести високу вартість техніки, яка дозволяє приводити оновлення інформації на ОД самих користувачів.

За ємністю носія інформації ОД поділяються на три види:

великої ємності (більше 2х10 байт) – для використання в якості архівів даних, які проходять через ЕОМ;

середньої ємності (7х10– 2х10 байт) – для зберігання текстової та інформації, яка зображується;

компактні диски (ємність до 7х10 байт) – для мікро-ЕОМ.

В залежності від можливості користування для запису і зчитування ОД ділять на два види. Це накопичувачі, призначені для запису інформації безпосередньо користувачам і її зберігання, -WORM (Write Once Read Many), - накопичувачі, розраховані тільки на зчитування інформації, - CD-ROM (Compact Disk Read Only Memory – компакт-диск, тільки для читання). Накопичувачі Worm поділяються на пристрої з однократним записом і переписані компакт-диски - CD-R (CD-Recordable), на які інформація може бути записана і може читатися самим користувачем за допомогою спеціального дисковода. З 1999 року почато виробництво DVD-дисків.

Впровадження оптичної технології в документно-інформаційну може розглядатися як початок нової ери в розповсюдженні, зберіганні, використанні документної інформації.

3.1.1. Аудіо-компакт-диск

Аудіо-компакт-диск (КД) – це оптичний диск (діаметром 80, 120, товщиною 1,2 мм) з постійною (яка не стирається) звуковою (музика та інші) інформацією, записаною в двійковому коді. Призначений для відтворення інформації на програвачах компакт-дисків (CD-player).

Тривалість відтворення (перешкодозахищеність), компактність, зручність у відтворенні і зберіганні є основними достоїнствами КД.

Процес виготовлення компакт-дисків складається з декількох етапів: підготовка інформації для запису майстер-диск (перший зразок); виготовлення самого майстер-диска; виготовлення матриць (негативів майстер-диска); тиражування (пресування) компакт-дисків.

Диск складається з прозорого поля карбонатної підмостки товщиною трошки більше 1 мм, на яку напилюється шар алюмінію і захищаючий шар акрилового лаку. Дані записані лазерним променем у вигляді мікроскопічних (діаметром близько полумікрона) виїмок-піт, несучих цифровий код і розташованих на дуже вузькій (в100 разів тонкіше людського волосу) спіральній доріжці, повна довжина якої більш ніж 5 км; усього на доріжці вміщуються 2,3 млрд. виїмок.

На відміну від вінчестерів, які мають доріжки у вигляді концентричних кіл, компакт-диск містить лише одну фізичну доріжку, яка може бути розбита на декілька логічних. На доріжці в цифровій формі (двійковим кодом) фіксується звукова інформація. Крім головної інформації записується додаткова (наприклад, номер і довгота ділянки пластини, що програється), яка дозволяє запрограмувати по бажанню слухачів послідовність цієї ділянки.

Зчитування інформації з компакт-диска, так само як і запис, відбувається за допомогою лазерного променя, але меншої потужності, з наступними перетворенням з цифрової в аналогову форму і відтворенням.

Впровадження компакт-дисків здійснюється на спеціальнім пристрої, що програє, у якому замість голки використовують лазерний промінь.

У лазерних програвачах завдяки цифровому методу відтворення виключені перешкоди, обумовлені властивостями матеріалу пластинки.

Оскільки при відтворенні відсутній механічний контакт між диском і лазерним «звукознімачем», у принципі виключається знос і руйнування фонограми в процесі експлуатації. Відсутня можливість перескоку «голки» з канавки на канавку. Якщо захисна поверхня пластинки буде ушкоджена, це не вплине на якість звучання, тому що лазерний промінь фокусується глибше поверхневого шару.

Перші музичні оптичні компакт-диски були випущені в 1982 р. Пластина має діаметр 120 мм, товщину 1,2 мм і масу 10 м, тривалість звучання – 1 година. Їхня поява стала результатом співробітництва двох гігантів електронної промисловості – японської фірми Sony і голландської фірми Philips. До кінця 1987 р. у світі було випущено вже близько 30 млн. лазерних програвачів і більш 450 млн. компакт-дисків з музичними творами.[9;455]

Фірми Sony і Philips зіграли провідну роль і при розробці першої специфікації цифрових компакт-дисків. Вона послужила основою для створення КД із комплексним представленням інформації, тобто здатних зберігати не тільки звукову, але і текстову, графічну, відеоінформацію. Однак перша специфікація давала можливість КД працювати лише на конкретній моделі нагромаджувача. Розроблена незабаром друга специфікація визначала вже як логічний, так і файловий формати КД.

Незабаром був прийнятий міжнародний стандарт ISO-9660 для цифрових KD, що визначив їх логічний і файловий формати. Всі КД, відповідаючи даному стандартові, сумісні один з одним. Цей стандарт визначає спосіб запису за типами інформації: текст, графіка, звук і т.д. Стандарт доступний для будь-якої операційної системи, що існує в наш час.

Завдяки своїм малим розмірам, великій ємності, надійності і довговічності КД одержав широке поширення.

3.1.2.CD-ROM

CD-ROM — найбільш розповсюджений вид оптичних дисків для використання в персональних комп'ютерах, російською мовою його калька - «сидиром».

CD-ROM — компакт-диск із постійною пам'яттю, призначений для збереження і читання значних обсягів інформації (550 Мбайт і більш). Він містить комп'ютерну інформацію, що зчитується дисководом, підключеним до ПЭВМ.

CD-ROM з'явилися в 1985 р. на ринку баз даних і являють собою видрукувану з пластмаси 4,72-дюймову (діаметр 120 мм, товщина 1,2 мм) круглу пластину.

На один CD-ROM можна вмістити 150 тис. сторінок тексту, що дорівнює 17 бібліям. Ємність такого диску, при настільки малому розмірі, рівний 650 Мбайт, еквівалентна ємності близько 150 тридюймових дискет. CD-ROM відноситься до засобів мультимедіа — інтерактивним аудіо-візуальним засобам, що дозволяють одночасно проводити операції з рухливими графічними зображеннями, текстом і звуком. Інформація звичайно представляється