Особливістю голографії є одержання видимого образу предмета, який має всі ознаки оригіналу. При цьому досягається повна ілюзія присутності предмета.

На голограмі запис і відтворення зображення виробляються за допомогою лазера. Якість зображення залежить від монохроматичності випромінювання лазера і здатності фотоматеріалів, які використовуються при отриманні голограм. Якщо спектр випромінювання лазера широкий, то результуюча інтерференційна картина буде не чіткою і розмитою. Тому при виготовленні голограм застосовують лазери з дуже вузькою спектральною лінією випромінювання. На якість голографічного зображення впливають умови зйомки, яку дозволяє здатність фотоматеріалів. Зовні голограма нагадує засвічений фотографічний негатив, на якому немає ніяких ознак «фотографуючого» предмета. Однак досить освітити голограму променем лазера як з'являється об'ємне зображення. Предмети знаходяться в глибині фотопластинки, як відображення в дзеркалі.

За допомогою голографії можна одержувати такі об'ємні зображення, що створюють повну ілюзію реальності предметів, що спостерігаються – зорове відчуття об'ємності, кольору (включаючи усі відтінки квітів) і ракурсу. На голограмі зображення предмета настільки правдоподібно, що спостерігач сприймає його як реально існуючий предмет.

Голограма може бути плоскою або об'ємною. Чим більше обсяг голограми (товщина світлочутливої плівки), тим краще реалізуються всі її властивості.

Голограма відрізняється від звичайної фотографії так само, як скульптура від картини. У звичайній фотографії крапка зображення на фотопластинці відповідає деякій крапці об'єкта. У голографії кожна крапка об'єкта випускає розсіяну хвилю, що падає на всю поверхню голограми. У результаті будь-яка крапка об'єкта відповідає всієї поверхні голограми: якщо розбити фотопластинку, на якій зареєстрована голограма, будь-якої її частини досить для того, щоб відновилося зображення розсіючого об'єкта в трьох вимірах. Це нагадує ситуацію, коли розбивається об'єктив. За допомогою будь-якого з його осколків можна одержати зображення предмета.

У голографії використовується властивість когерентності лазерного променя: хвиляста поверхня (хвильовий фронт) деякого променя записується у формі ітерфераційних смуг на світлочутливий матеріал або фотопластинку, що називається голограмою. При зчитуванні голограми відновлюється вихідний хвильовий фронт. Іншими словами, лазерний промінь розщеплюється на два промені, один із яких проектується на об'єкт зйомки, і, відбите від цього об'єкта, світло потрапить на світлочутливий матеріал; другий промінь безпосередньо проектується на світлочутливий матеріал.

За допомогою цих двох променів записується інтерференційна картина. Коли на виготовлену голограму проектується лазерний промінь, то з'являється об'ємне зображення об'єкта зйомки. Цей процес називається відновленням.

Якщо розглядати голограму в мікроскоп, то видно систему чергування світлих і темних смуг. Інтерференційний візерунок реальних об'єктів досить складний.

Голограму можна виготовити й іншим способом, завдяки якому об'ємне зображення можна побачити і при звичайному світлі.

Оскільки голограма дозволяє записувати зображення аж до фазових складових світлового променя, то на ній можна зберігати трьохвимірну інформацію про об'єкт зйомки. В даний час ця технологія використовується в зчитувачах штрихового коду, звукознімачах для оптичних дисків і т. д., також її можна успішно використовувати для перетворення інформації в оптичних комп'ютерах.

Більшість розроблювальних і впроваджуваних способів голографічної реєстрації й обробки інформаційних масивів мають найчастіше вигляд друкованих документів. Голограма являє собою оптичний елемент, який формує зображення без допомоги зовнішньої оптики, що є її найважливішим перевагою. На одну голограму можна нанести до 150 зображень, причому ці зображення зовсім не заважають один одному при їхньому відтворенні. Необхідно тільки дотримувати кут, під яким кожне зображення записувалося.

Голограма стійка від пошкоджень, псування її деякої частини не призводить до втрати всього зображення. Оскільки кожна крапка об'єкта записується практично на всій площі голограми, подряпини, пил, сторонні включення в емульсію викликають лише незначні погіршення зображення і зниження його яскравості. Не існує труднощі у фокусуванні, тому що голографується не сфальцьоване зображення, а хвильовий фронт об'єктного пучка. Не потрібні високоякісна оптика і високоточні системи для механічної комутації інформаційного носія.

Тільки на квадратному сантиметрі поверхні плівки можна вмістити 100 млн. біт інформації. А на пластинку калію-брому розміром 2,5х2,5х0,2 см можна записати близько 300 тисяч зображень документної інформації, приблизно цілий архів великої бібліотеки. Отже, застосування голографії дозволяє автоматизувати й істотно прискорити пошук інформації в архівах ємністю до 108—109 сторінок документа (час доступу менше однієї секунди). В даний час застосовується техніка мультиплікації для створення безлічі однакових голограм, зокрема, при виготовленні кредитних карток. У 1989 р. була випущена перша спільна англо-японська книга «Голографічні картини». Вже отримані експериментальні результати і проведені розробки апаратури для голографічної мініатюризації документів із кратністю зменшення до 200. Голограма — майбутнє бібліотек і інформаційних центрів.

ВИСНОВОК

Усебічно розкриті сутність, ознаки, властивості, структура і класифікація документів за загальними і специфічними ознаками.

Докладно охарактеризована специфіка окремих видів документів: опублікованих і неопублікованих, первинних і вторинних, заснованих на традиційних і новітніх носіях інформації. Для всіх цих видів загальним є єдність інформації і матеріального носія, призначення для використання в соціальній документно-комункаційній системі з метою передачі, збереження і використання семантичної (логічно зв'язкової) інформації, дискретно зафіксованої на матеріальному носії, що здатний до переміщення в часі й у просторі. Багато часу присвятили цьому питанню відомі вчені, документознавці, бібліографознавці, технологи, такі як Асеев Г.Г., Шейко В.Н. в роботі "Информационные технологии в документоведении", Зиновьева Н.Б., Саяпина И.А., Пашнина И.И. "Документ в коммуникации и восприятии", Ильюшенко М.П., Кузнецова Т.В., Лившиц Я.З. "Документоведение. Документ и системы документации", Коренной А.А. "Информация и комуникация", Соколов А. В. "Информационний подход к документальной коммуникациии". Дуже цікаво та