КУЛЬТУРА ДІЛОВОДСТВА

В СУЧАСНИХ УСТАНОВАХ УКРАЇНИ:

СТАНОВЛЕННЯ. ТЕХНОЛОГІЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ, КЕРУВАННЯ

АВТОРЕФЕРАТ.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Зміни у політичній, економічній та соціальній сферах життя України, її інтеграція у європейське співтовариство, впровадження новітніх технологій зумовлюють необхідність реформування й удоско-налення всіх напрямів інформаційного та документаційного забезпечення управління (ДЗУ), починаючи від державних органів і завершуючи низовими установами, підприємствами та організаціями*. Реалізація цих процесів пов’язана із підвищенням культури створення та організації функціонування службових документів, яку нині переважно ототожнюють з культурою діловодства. Водночас поняття “культура діловодства”, хоча і є часто вживаним у спеціальній літературі, ще не обиралося об’єктом наукового аналізу, ґрунтовно не досліджувались передумови формування сучасної вітчизняної культури діловодства та її елементів з позицій як управлінського документознавства, так і як складової інформаційної культури та технології менеджменту.

Сучасний рівень організації діловодства в Україні, її нормативно-правового регулювання, наукового та методичного забезпечення, впровадження у ДЗУ засобів інформатизації і стан підготовки кваліфікованих документоз-навців свідчить, що в країні з 1991 р. здійснено низку заходів для високоефективного функціонування цієї сфери практичної діяльності. Разом з тим всі згадані чинники формування досконалого рівня діловодства досі у науковій літературі, як правило, розглядалися якщо не ізольовано, то у мінімальному взаємозв’язку. Тому синтетичний підхід до зазначеної теми є домінантою здійсненого нами дослідження культури діловодства як комплексного явища, що у кінцевому підсумку сприятиме виробленню цілісного уявлення про неї як про один із основних важелів ефективного державного управління взагалі та керування конкретною установою зокрема.

Стан наукової розробки теми. Культурний аспект документаційного забезпечення управління стисло охарактеризовано в публікації М. В. Ларіна. Питання технологічної культури діловодства та історії її формування в Російській імперії та СРСР порушувалися у працях К. Г. Мітяєва, М. В. Ларіна, Т. В. Кузнєцової, М. П. Ілюшенко, А. М. Сокової, М. М. Щегала, В. Ф. Ян-ко-вої, однак багатоаспектний аналіз культури діловодства в них відсутній.

Низка розвідок присвячена історії діловодства в Україні, однак тільки в деяких з них висвітлено окремі аспекти, пов’язані з витоками та передумовами формування сучасної вітчизняної культури діловодства. Це, зокрема, публікації І. О. Ворончук, Ю. І. Палехи, Н. С. Костинської, О. М. Загорецької, С. Г. Куле-шова. Рівень сучасної технології діловодства, документаційного забезпечення менеджменту в Україні та проблеми їх удосконалення і гармонізації з міжнародними методиками керування документацією розглянуто у наукових статтях І. Є. Антоненко, Н. І. Гончарової, О. М. Загорецької, С. В. Сельченкової. Проблеми комп’ютеризації діловодства, електронного документування та електронного документообігу розглянуто в багатьох роботах, серед яких слід

відзначити узагальнюючі праці А. О. Пєстрєцова, Г. Г. Асеєва, А. Л. Маньков-ського. Разом з тим, технологічна сторона культури діловодства та її інформатизаційний (інформаційно-технологічний) аспект не отримали належного відображення в цих публікаціях та роботах.

Теорію діловодства як певну сукупність наукових знань та складову дисциплін документологічного циклу розглядали у свої публікаціях О. М. За-горецька, С. Г. Кулешов, Н. М. Кушнаренко, М. С. Слободяник, Г. М. Швецова-Водка. Певною мірою проблеми формування таких знань під час вузівської підготовки в Україні документознавців, фахівців у межах спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”, а також зарубіжний досвід навчання керуючих документацією розглядали Г. В. Власова, О. Б. Виноградова, Н. А. Гайсинюк, Н. І. Гончарова, С. Г. Кулешов, Н. М. Кушнаренко, І. С. Моро-зюк, І. П. Прокопенко, В. В. Терно, Л. Я. Філіпова. Водночас питання надання сукупності знань, умінь та навичок документознавців-організаторів діловодства, гуманізації їх підготовки, вирішення проблеми розроблення професіограм працівників служби діловодства не отримали повного відображення у цих публікаціях. Найбільше наближені до цієї тематики статті російського вченого Г. Г. Воробйова, який розробив інформаційно-психологічні моделі в документалістиці та узагальнив результати дослідження характеру фахівця, який працює з інформацією.

У підручнику “Организация работы с документами” (М., 2001), діловод-ство розглянуто в контексті не тільки його технології, а й у поєднанні з питаннями історичного формування та організації нормативно-методичного забезпечення, вирішення питань термінології діловодства й документної лінгвістики, змісту знань секретаря та застосування інформаційних технологій в організації управлінської діяльності. Разом з тим, зазначені компоненти як складові культури діловодства у ньому не аналізувалися, що пояснюється іншими завданнями навчального видання та його жанровою специфікою.

Безпосередньо загальна культура діловодства як складне явище в історіографії не розглядалася.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проблематика дослідження пов’язана з основними напрямами науково-дослідної роботи Українського науково-дослідного інституту архівної справи та документознавства (УНДІАСД) (розділ 1.4 “Документознавство”). Дослідження також є складовою науково-дослідної теми “Сучасні вимоги до вдосконалення документаційного забезпечення управління”, що розробляється кафедрою документознавства та інформаційно-аналітичної діяльності Європейського університету.

Мета дослідження – аналіз передумов формування та комплексна характеристика сутності і складових культури діловодства в сучасних установах України.

Завдання дослідження:

· проаналізувати сутність культури діловодства, з’ясувати зміст її складових та дати обґрунтоване визначення поняття “культура діловодства”;

· виявити основні історичні етапи формування сучасної вітчизняної культури діловодства в установах та охарактеризувати кожний з цих етапів;

· розглянути стан культури документостворення та організації роботи з документами в сучасних установах, а також рівень їхньої автоматизації, нормативного і методичного забезпечення як складових загальної культури діловодства;

· дослідити рівні професійної культури працівників служб діловодства установ;

· визначити зміст заходів щодо підвищення ефективності керування службою діловодства як засобу дотримання належного рівня культури в установі;

Об'єкт дослідження — культура діловодства та її складові в сучасних установах України.

Предмет дослідження — становлення та сучасний стан інформаційно-технологічної, організаційної та управлінської складових культури діловодства в установах України.

Хронологічні межі дослідження охоплюють періоди від 1917 року – часу формування системи діловодства в державному апараті уряду Української Народної Республіки, до прийняття “Основних правил роботи державних архівів України” (2004 рік), що унормували принципи керування організацією діловодства в юридичних особах державними архівами.

Методи дослідження. Під час дослідження були використані такі дослідницькі методи: поняттєвого аналізу, історико-порівняльний, системного аналізу.

Джерельну базу дослідження становлять документи Центрального державного архіву вищих органів влади України ф. , 905, 1064, 1065, 1429, 2201, 3766, 4508), Центрального державного