ОРГАНІЗАЦІЯ АРХІВНОЇ СПРАВИ В ДНСГБ УААН:
СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ

Обгрунтовується необхідність створення архівного підрозділу в ДНСГБ УААН, висвітлюються його завдання, аналізується стан архівної справи у науково-дослідних установах мережі УААН та її проблеми і перспективи.

Вступ. Науково-технічна революція, соціально-політичні процеси об'єктивно зумовили небачене досі зростання ролі науки в забезпеченні функціонування всіх суспільних інститутів та галузей.

Не є винятком із них — архівна, яка дбайливо зберігає джерела різних історичних епох. Кожен архівний документ — це свідок минулого, світло істини, жива пам'ять, без якого історик приречений на суб'єктивізм та фальсифікацію.

Визнанням високого державного значення архівів став факт прийняття Верховною Радою України 24 грудня 1993 року Закону "Про Національний архівний фонд і архівні установи", а 13 грудня 2001 року були внесені зміни до цього Закону в новій редакції, який регулює суспільні відносини, пов'язані із формуванням, обліком, зберіганням і використанням документальної частини культурної спадщини та інформаційних ресурсів України.

Усвідомлення необхідності створення архівного підрозділу ДНСГБ УААН сприяло утворенню у квітні 2005 року сектору рукопису та архіву. Ідея створення в системі науково-дослідних установ мережі УААН цього сектору належали академіку, Президенту УААН М.В. Зубцю та професору, директору ДНСГБ УААН В.А. Вергунову. Саме завдяки їхнім зусиллям були прийняті відповідні постанови, затверджені установчі документи, виділені необхідні кошти. Головною метою діяльності сектору рукопису та архіву визначено збереження для прийдешніх поколінь епістолярного надбання видатних вчених — аграріїв України та збереження їхніх особистих книг, газет та журналів. Серед його завдань є розробка теоретичних і методичних основ архівознавства, у тому числі: нормативних і методичних документів із основних напрямів діяльності сектору, надання науково — методичної і практичної допомоги з питань архівної справи, організація та проведення робіт з питань НТІ в галузі та пропаганда досягнень науки в сфері архівної справи, випуск наукових статей.

Постановка проблеми. Визначення завдань сектору рукопису та архіву ґрунтувалося передусім на аналізі й усвідомленні окремих кризових моментів, притаманних вітчизняному архівознавству, вкрай незадовільного технологічного стану архівних підрозділів науково — дослідних установ мережі УААН, відсутності досвіду проведення архівознавчих досліджень. У майбутньому сектор рукопису та архіву проаналізує здобутки й невдачі на шляху розв'язання поставлених проблем, з'ясує для себе завдання на найближчий час та перспективу.

Аналіз досліджень. На шляху становлення, увагу буде зосереджено передусім на основних наукових дослідженнях та їх результатах. Основними напрямами сучасних архівознавчих досліджень є: "Історія архівної справи", "Видатні архівісти України", "Проблеми використання архівних фондів", "Проблеми консервації і реставрації документів". Сутність проблеми архівознавства — це формування розуміння архівної справи як посередника між минулим, сучасним і майбутнім, архівний документ розглядається не лише як база для видобування фактів, але й як самостійне унікальне соціальне явище [2].

Наступна проблема — це практична діяльність, тобто власне архівна справа, формування архівного фонду, проведення експертизи цінності документів. І якщо за такою ознакою, як вид документа (накази, протоколи, акти тощо), визначення термінів зберігання не зазнало змін, то за їхнім змістом він має революційний характер. Сьогодні значні комплекси архівних документів все рідше знаходять свого дослідника. Крім відбору документів на зберігання, визначається час, коли архівний документ стає історичним джерелом з його доступністю, тобто час, коли він стає публічним. Це положення виводить на технологічний процес "комплектування — зберігання — доступ — використання", що має практичне значення [3]. Йдеться про проблему, пов'язану з архівними документами обмеженого користування, а саме про архівні фонди особового походження (творчі матеріали видатних учених — рукописи, конспекти лекцій, щоденники тощо). Тому так необхідно налагодити стосунки між ученими — аграріями та сектором рукопису та архіву про складання угоди з ДНСГБ УААН щодо прижиттєвої передачі їхніх рукописних та архівних документів на постійне зберігання у фонд сектору. Однією із проблем технологічного характеру є організація науково — довідкового апарату архівних підрозділів мережі УААН . Виникає потреба наукового обґрунтування складу, функцій та завдань різних інформаційно-пошукових засобів (каталогів, путівників, оглядів, описів) науково — дослідного апарату, у тому числі автоматизованих, що орієнтують істориків — архівістів та інших користувачів інформації у змісті архівних фондів. Документальне середовище як інформаційне джерело відображає всі аспекти розвитку суспільства в кожний історичний період його існування, включаючи сьогодення. Треба створити умови, які б запобігали фізичній втраті та пошкодженню архівних документів, вилученню і приховуванню їх з метою фальсифікації. Сутність цього процесу полягає у прогнозуванні, виявленні й аналізі наявної загрози збереженості архівних документів у створенні правової бази, розробці комплексу заходів по запобіганню будь — якої загрози [1].

Гарантом ефективного функціонування архівної галузі виступає держава й архівна система України. Юрисдикція кожної сторони вирішує проблеми захисту національних інтересів в архівній справі. "Архівна та рукописна Україніка", державна програма "Книжкова спадщина України: створення бібліографічного реєстру та системи збереження й загальнодоступності" включає аналіз передумов інформатизації, визначення основних етапів реалізації, використання програмного технічного забезпечення, системного комп'ютерного комплексу архівної справи та її структури [1]. Проблема вирішується на різних рівнях: по перше, на загальнодержавному рівні і у ролі міжархівного довідника, по-друге, це рівень міжархівних баз даних, по-третє, база даних кожного архівного підрозділу науково — дослідної установи мережі УААН. Треба розробити моделі даних архівної системи як цілісної системи описування та обліку різного рівня інформації (рівня архіву, фонду, справи, документа, групи документів, адміністративної інформації тощо). Це має стати головним завданням науково — методичної роботи архівознавчого напряму. Серед завдань