СТРУКТУРА ДОКУМЕНТОЗНАВСТВА І ЙОГО МІСЦЕ
СЕРЕД СУМІЖНИХ НАУКОВИХ ДИСЦИПЛІН

Однією з найдискусійніших проблем сучасного документознавства є визначення структури цієї науки та її місця серед інших наукових і навчальних дисциплін.
Н. М. Кушнаренко стверджує, що документознавство - це "метанаука для всіх наук документно-комунікативного циклу1". За її словами, "документознавство як інтегративна наукова дисципліна тісно пов'язане із справочинством, книго-, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавством, інформатикою тощо". Як саме пов'язане? В іншому параграфі виявляється, що всі зазначені дисципліни (замість "інформатики" - "інформацієзнавство") входять до складу "особливого документознавства2". Зауважено, що "за більш широкого підходу до складу документознавства входять історичне джерелознавство та музеєзнавство, семіотика, текстологія, кодикологія та інші науки3 ", але в "структурі документознавства" ці науки відсутні4.
Н. М. Кушнаренко поділяє документознавство на загальне та особливе. Загальне "складається з трьох розділів": теорії документа, історії документа, історії та теорії документно-комунікаційної діяльності. До теорії документа подано синонімічну назву - "документологія". Разом з тим сам підручник, який, вочевидь, відображає зміст загального документознавства, має розділи: "Теоретичні основи документознавства", "Характеристика окремих видів і типів документів", "Документи на новітніх носіях інформації". Отже, реально загальне документознавство тут складається з теоретичних основ і характеристики видів і типів документів.
"Особливе документознавство", за словами Н. М. Кушнаренко, складається зі спеціального та часткового документознавства. До "спеціального" належать дисципліни, що вивчають "особливості документів, що є об'єктами бібліотечної, архівної, музейної справи", але в переліку цих дисциплін ("бібліотекознавство, бібліографознавство, архівознавство, музеєзнавство, інформацієзнавство") названо не конкретні дисципліни, що вивчають "особливості документів", а галузі знань, які мають значно ширші об'єкти вивчення.
Крім того, до дисциплін спеціального документознавства Н. М. Кушнаренко зарахувала такі, де предметом є "вивчення специфіки різних процесів документно-комунікаційної діяльності": документне фондознавство, каталогознавство, вчення про збереження документів, діловодство тощо. Не ставлячи питання, наскільки обґрунтовано виділення саме цих дисциплін, зазначимо, що відповідні розділи чи спеціальні наукові дисципліни існують у межах перелічених вище бібліотекознавства, бібліографознавства, архівознавства, музеєзнавства. Як вони можуть виокремлюватися не в межах, а поряд з такими дисциплінами?
Предметом часткового документознавства, за Н. М. Кушнаренко, є "окремі види та різновиди документа". До часткових документознавчих дисциплін віднесено книго-, патенто-, карто-, кінознавство, галузеве документознавство тощо. Однак у більшості перелічених дисциплін предметом вивчення є не тільки особливості відповідного виду документа. Зокрема, книгознавство - це комплексна наука (або комплекс наукових дисциплін, за іншими уявленнями), до якої належать окремі наукові дисципліни, що вивчають процеси створення та функціонування книги в суспільстві. Вона не може бути "частковою" порівняно з бібліотекознавством або бібліографознавством.
Зазначені невідповідності вже були помічені іншими авторами (С. Г. Кулешовим, М. С. Слободяником) і аргументовано критиковані5. Їх можна було б вже й не згадувати або вважати лише фактом історіографії питання, що розглядається, якби вищенаведена позиція не була викладена у підручнику, який до нашого часу активно використовується як студентами, так і викладачами документознавства, отже, його зміст є актуальним і сьогодні.
Розвиток поглядів автора підручника - Н. М. Кушнаренко - щодо розглядуваного питання можна простежити за наступними публікаціями6. У них наука "документознавство" поділяється вже не на три, а на чотири частини. Перша - документологія. Це - теорія і методологія документознавства7 або тільки методологія документознавства8. Зміст документології в цих публікаціях практично не висвітлений.
Загальне документознавство тут охоплює "історію формування документної комунікації, а також методику та організацію роботи з документом9" або "історію, типологію, класифікацію документа, технологічні основи життєвого циклу документа10".
На третьому місці тут йде "часткове документознавство", до складу якого входять наукові дисципліни, "що вивчають окремі найважливіші процеси роботи з документом", а саме: "теорію та технологію складання документів, їх редагування, тиражування, розповсюдження, захист, обробку, облік, кумулювання, зберігання, використання". Серед відповідних дисциплін названі: документна лінгвостилістика, теорія і практика редагування, діловодство, організація та технологія видавничої діяльності, бібліополістика, документна статистика, інтелектуальне право, захист інформації в автоматизованих системах, аналітико-синтетична обробка документів, документні ресурси, документні інформаційно-пошукові системи, теорія і технологія зберігання документів, реставрація і консервація документів, електронний документообіг, повнотекстові бази даних. Зроблена спроба диференціювати ці дисципліни відповідно до процесів, які в них вивчаються, що робить даний перелік певною мірою систематизованим. Але приналежність всіх названих дисциплін саме до документознавства, хоча б і часткового, ще не доведена. Окремі дисципліни на даний час є розділами філології, книгознавства, бібліотекознавства, інформатики тощо. Вочевидь, у цьому разі ми отримали уточнення відповіді на питання: які ж саме частини названих галузей знання можна вважати документознавчими. Тобто вже не все книгознавство, бібліотекознавство, архівознавство тощо проголошуються документознавчими дисциплінами.
Четверту частину запропонованої нової структури документознавства становлять дисципліни "спеціального документознавства", що виділяються як за видами документів - картографічне, патентне документознавство, так і за "сферами практичної діяльності" - архівне, адміністративне, банківське, бібліографічне, бібліотечне, музейне, інформаційне. Зазначимо, що серед перших вже немає книгознавства і кінознавства, (вочевидь, авторка врахувала критику), а серед других названо не галузі знань у цілому (архівознавство, бібліотекознавство тощо), а лише відповідне "документознавство". Однак не зрозуміло, як співвідносяться ці дисципліни "спеціального документознавства" із зазначеними вище дисциплінами "часткового документознавства". На наш погляд, вони не можуть бути окремими, іншими, ніж дисципліни "часткового документознавства". Скоріше за все, "спеціальне документознавство", що виділяється за сферами практичної діяльності, існує у вигляді відповідних дисциплін "часткового документознавства", про що й треба було б сказати.
Певну особливість викладеної у цих