Наталія Кушнаренко
 
НОВИЙ ЕТАП ІНСТИТУАЛІЗАЦІЇ НАУКИ ПРО ДОКУМЕНТ
Наука - це спеціалізований вид пізнавальної діяльності, спрямований на продукування нових достовірних знань. Вона існує в трьох основних проявах: а) як сукупність знань; б) як спеціальна пізнавальна діяльність; в) як сукупність соціальних інститутів, що забезпечують виконання такої діяльності1.
Наука про документ як сукупність знань про документ і документну діяльність через недостатню визначеність власного об'єкта, предмета, структури, законів, закономірностей, методів і понятійно-категоріального апарату є наукою, яка перебуває на стадії свого формування.
Науку про документ прийнято називати документознавством. Цей термін у своїй основі має сполучення двох слів - "документ" і "знавство", які в поєднанні означають сукупність знань про документ. Поняття "документознавство" - багатоаспектне, структурно розгалужене, торкається різних проявів функціонування документа, не має однозначного тлумачення, як, власне, і базове поняття "документ".
Наука про документ у своєму становленні і розвитку пройшла декілька етапів, яскравим виявом яких є формування її назви: документаційна наука, книго-архіво-музеєзнавство, бібліологія, документологія, документалістика, діловодство, загальне та спеціальне документознавство. Протягом багатьох десятиліть тривають дискусії щодо точного визначення назви науки, однак і понині це питання залишається не вирішеним через динамічні процеси диференціації та інтеграції наукових дисциплін, що вивчають документ.
Визначитися щодо її назви не зміг навіть основоположник науки про документ - бельгійський учений Поль Отле. У своєму "Трактаті про документацію" (1934 р.) він використовував декілька назв: документаційна наука, бібліологія, документологія. Учений зазначав: "Ми потребуємо нині не лише Бібліографії, опису книг, але й Бібліології, тобто загальної науки і технології документа. Знання про Книгу, Інформацію і Документацію упродовж тривалого часу перебувають в такому стані, в якому була біологія сто років тому. У той час існували численні, не пов'язані між собою, науки про життя, загальним предметом вивчення яких були живі істоти і життя (фізіологія, ботаніка, зоологія).
Біологія об'єднала всі ці часткові науки в одну загальну. Нині стосовно Книги, ми маємо праці з риторики, бібліотекознавства, бібліографії, книгодрукування. Однак ми ще не створили Бібліологію, тобто узагальнюючу науку, в якій би системно висвітлювалася вся сукупність даних щодо виробництва, зберігання, розповсюдження та використання рукописів і документів різного роду. Ця загальна наука могла б стати могутнім засобом подальшого осмислення і розуміння основоположних засад окремих документознавчих дисциплін… Необхідно сконцентрувати зусилля на створенні Бібліології із самостійних наук, вилучивши з них усі загальні теоретичні і практичні знання. Настав час запровадження Бібліології - теоретичної, порівняльної, генетичної та абстрактної науки, яка б охоплювала всі наявні книги і всі форми документів. Як соціологія, синтез наук про суспільство, що сформувалася на базі часткової соціології, як існує теоретична і прикладна механіка, має бути створена і Бібліологія - синтез усіх наук про Книгу, незалежно від будь-яких часткових аспектів вивчення Книги"2. Детальне цитування основоположних ідей засновника інформатики і документології пов'язане з тим, що тривалий час праці П. Отле були малодоступними для українських учених. Лише завдяки російському перекладу вибраних творів П. Отле, здійсненому вперше у 2004 р., є реальна можливість ознайомитися зі змістом "Трактату про документацію"3. Заслуга бельгійського вченого полягає в тому, що він першим сімдесят років назад обгрунтував об'єктивну необхідність синтезованої науки про документ. Згідно з концепцією П. Отле, документологія - це наука, яка синтезує загальні знання про книгу і документ, у сучасному розумінні - про опубліковані і неопубліковані документи. Однак до реалізації ідеї формування інтегрованої науки вчені повернулися лише через більше ніж півстоліття потому.
"Проникнення" документів у всі сфери людської діяльності - науку, практику, освіту, управління тощо - зумовило об'єктивне зростання їх типо-видового розмаїття, формування документних потоків, масивів,