Реферат - Структура документознавства і його місце серед суміжних наукових дисциплін
56

систем документів і документації. Поняття "документ" набуває багатозначності. Через переважання процесів диференціації над процесами інтеграції протягом багатьох століть інтенсивніше розвиваються наукові дисципліни, що вивчають специфіку створення та функціонування окремих видів і типів документів. Поняття "документ" розглядається в різних концепціях по-різному, формуючи переважно самостійні, хоча й суміжні та споріднені напрями документознавчих досліджень.
Питання щодо необхідності формування узагальнюючої науки про документ у всіх його проявах першим із сучасних фахівців порушив російський учений-енциклопедист Ю. М. Столяров4. По суті, вчений став фундатором сучасного документознавства як узагальнюючої науки, що синтезує теоретичні надбання всіх дисциплін документально-комунікаційного циклу - інформатики, документалістики, книгознавства, соціальних комунікацій тощо.
Слід віддати також належне представникам вітчизняної бібліотечної науки, які у своїй більшості зрозуміли об'єктивну необхідність широкого розуміння поняття "документ" і розвитку документознавства як інтегрованої наукової і навчальної дисципліни. Зауважимо, що за часів П. Отле саме бібліотечні фахівці відіграли головну роль у драматичній долі документології, оскільки категорично виступили проти неї5. Нинішні бібліотечні фахівці мають справу не лише з книгою, а й з іншими видами і різновидами документів - об'єктами професійної діяльності. Ще більшою мірою це стосується сучасних документознавців, спеціалістів у галузі інформації, підготовка яких здійснюється в межах відносно нової навчальної спеціальності "Документознавство та інформаційна діяльність" у вищих навчальних закладах ІІІ-ІV рівнів акредитації. Фахівець-документознавець, спеціаліст у галузі інформації має володіти знаннями про документи всіх без винятку видів, різновидів і типів, а не лише про управлінські документи, як це було прийнято за часів курсової підготовки діловодів - працівників канцелярій.
Найвагоміший внесок у розробку загальнодокументознавчих питань зробили Ю. М. Столяров, Н. М. Кушнаренко, Н. Б. Зінов'єва, С. Г. Кулешов, Г. М. Швецова-Водка, М. С. Слободяник та ін.6 Слід зазначити, що із загальної теорії документа (вже п'ятим виданням) Харківська державна академія культури видала підручник7, а навчальний посібник - Краснодарський державний університет культури і мистецтв8. За відсутності фундаментальних наукових праць і широкого розповсюдження навчальних видань, саме підручник Н. М. Кушнаренко і навчальний посібник Н. Б. Зінов'євої відіграли провідну роль в утвердженні широкого розуміння документа і документознавства в науковому, виробничому, освітньому, управлінському просторі країн СНД. Поглибленій розробці наукових основ документознавства сприяли також монографічні дослідження С. Г. Кулешова і Г. М. Швецової-Водки9. Зокрема, заслуга С. Г. Кулешова полягає в теоретичному обгрунтуванні процесів диференціації документознавства на загальне і спеціальне, специфіки управлінського документознавства як одного з основних видів документознавства загалом10. У працях цих авторів значна увага приділяється визначенню функцій, властивостей, ознак документа, питанням класифікації і типології документів, особливостям окремих їх видів і типів (зокрема управлінських документів і друкованих видань), закономірностям формування і використання документних потоків, масивів, фондів, ресурсів тощо.
З поглибленням процесів диференціації та з розвитком наукових дисциплін, об'єктом вивчення яких є документ, стає очевидним, що вони мають багато спільних теоретичних положень, які повторюються в кожній із наук, що вивчають окремі види документів. Як і за часів П. Отле, виникає необхідність формування інтегрованої наукової дисципліни, яка б синтезувала загальні знання про документ.
Для узагальнюючої науки про документ пропонується декілька варіантів назв: інформаційно-комунікаційна наука (А. В. Соколов), документаційно-інформаційна наука (Г. М. Щвецова-Водка), документознавство (Ю. М. Столяров, Н. М. Кушнаренко, А. А. Соляник, Н. Б. Зінов'єва), а згодом - документологія (Ю. М. Столяров, Н. М. Кушнаренко)11. Динаміка теоретичних пошуків розвивається в напрямі розуміння науки про документ як комплексу наукових дисциплін документально-комунікаційного циклу, пізніше - як комплексної наукової дисципліни, нарешті - як інтегрованої науки. Ці підходи свідчать про розуміння об'єктивності інтеграційних процесів у розвитку наукових напрямів, що досліджують документ.
На початку 1990-х рр. більшість учених погодилася з пропозицією російського вченого, професора Ю. М. Столярова, назвати інтегровану науку про документ документознавством. Саме завдяки його численним працям формується нове розуміння змісту та структури наукової і навчальної дисципліни "Документознавство", яке ґрунтується на ширшому тлумаченні змісту поняття "документ" порівняно з традиційним - діловодним, управлінським12.
Утвердженню інтегрованої науки про документ сприяв вихід друком у 1997 р. першого видання підручника "Документознавство", підготовленого Н. М. Кушнаренко - професором Харківської державної академії культури, який витримав п'ять перевидань, широко використовується не лише в Україні, а й у всіх країнах СНД13. Це перший та єдиний підручник, в якому весь комплекс теоретичних, методичних та організаційних проблем документознавства розглянуто як єдине ціле. У ньому узагальнено теоретичні концепції різних авторів, подано власну інтерпретацію функцій, ознак, властивостей, класифікації документів, розкрито специфіку друкованих та електронних документів, особливості створення та функціонування різних типів і видів документів, документно-комунікаційної системи суспільства. Розвиткові науки про документ також сприяли фундаментальні праці Н. Б. Зінов'євої, С. Г. Кулешова і Г. М. Швецової-Водки14.
Нині існують дві концепції документознавства: широкого і вузького його розуміння. Перша - вивчає документ у широкому, друга - у вузькому значеннях. Паралельне існування в науковій та освітній сферах двох документознавств - наук з однією назвою, але з різним змістом, створює двоякий смисл дисципліни, зумовлює певні незручності, спричиняє полеміку на сторінках періодичних видань. Формування якісно нової наукової дисципліни, яка вивчає документ як цілісність, потребує віднаходження адекватної назви, ємнішої, ніж документознавство/діловодство.
Уточнення назви або перейменування наукової і навчальної дисципліни є питанням конвенціальним, яке вирішується домовленістю між фахівцями. Існує декілька варіантів віднаходження назви для науки про документ у широкому значенні: а) запозичити для її назви зарубіжний лексичний

---

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17