Перевагою концепції Н. Б. Зінов'євої є спроба визначити характер зв'язків документознавства з іншими науками, але вона недостатньо аргументована, не показано ставлення до інших концепцій.

Оригінальну концепцію структури документознавства запропонував М. С. Слободяник27. На його думку, документознавство - це "комплекс наукових дисциплін, орієнтованих на всебічне вивчення документа в широкому контексті, а також різноманітних утворень документів, що формують документну інфраструктуру суспільства"28. Доречним, на наш погляд, є зауваження С. Г. Кулешова: "що це за контекст?"29. Якщо він не визначений, можливо, про нього не треба згадувати?

У складі документознавства М. С. Слободяник виділяє, перш за все, документологію - "інтегруючу наукову дисципліну, що має відчутний метанауковий характер" "як для документознавчих дисциплін, так і для споріднених і суміжних наук, що також вивчають документ як одну із складових власного об'єкту (бібліотекознавства, бібліографознавства тощо)30". Документологія характеризується як наукова дисципліна, що складається з таких частин: 1) теорія документознавства, документа і документної інфраструктури суспільства; 2) історія документознавства і документа. До теоретичної частини належить, серед інших, проблема класифікації документів і аналізу виділених видів і типів документів.

Інші документознавчі дисципліни М. С. Слободяник називає спеціальними (вочевидь, документологія дорівнюється загальному документознавству). До них належать: теорія документальних комунікацій, теорія документних потоків, документне фондознавство, електронне документознавство, управлінське документознавство, теорія та історія діловодства. Як бачимо, одна частина цих дисциплін сформована відповідно до проблем, що вивчаються; друга частина - за видами документів. Чому саме ці дисципліни виділено серед спеціальних?

М. С. Слободяник вважає: "Важливою ознакою, за якою може формуватись самостійна документознавча наукова дисципліна, є функціональна орієнтація на задоволення специфічних потреб суспільства й особливості у відокремлених групах документів, що потребують індивідуалізованого дослідження"31. Але ця ознака стосується лише двох визначених тут документознавчих дисциплін. За якою ознакою виділяються інші - не сказано.

Крім головної ознаки, для відокремлення тієї чи іншої документознавчої дисципліни М. С. Слободяник вважає суттєвими такі якості, як "високий рівень їхньої автономності, можливість виходу з комплексу і включення до іншої системи наук", можливість "формувати власний предмет і встановлювати зв'язки з науками, що не входять до структури документознавства". Однак ці властивості дисциплін не можуть бути підставою їх об'єднання в комплекс документознавчих дисциплін, а лише підставою визначення їх самостійності. Інша річ - "наявність спільних теоретико-методичних засад, витоків та історії розвитку", що й зумовлює знаходження різних дисциплін у єдиному комплексі.

Не можна не погодитись із зауваженнями С. Г. Кулешова щодо невизначеної самостійності як наукових дисциплін теорії документальних комунікацій і теорії документних потоків; штучності об'єднання в "документне фондознавство" вчень про фонди бібліотек, архівів, діловодства тощо. Не викликають зауважень лише електронне документознавство та управлінське документознавство, хоча перше лише починає формуватися. Отже, склад комплексу документознавчих дисциплін ще потребує уточнення. Щодо місця документознавства серед інших наук у концепції М. С. Слободяника, слід відзначити, що він чітко визначає "фундаментальну щодо документознавства науку" - інформаціологію. На жаль, статус цієї науки на даний час залишається дискусійним (що справедливо зауважив і С. Г. Кулешов), отже, потрібні пояснення щодо її трактування. Серед "споріднених і суміжних наук" М. С. Слободяник називає тільки бібліотекознавство і бібліографознавство (супроводжуючи перелік невизначеним "тощо"). Стосунки з книгознавством теж не визначені, незважаючи на те, що книга, дійсно, є документом.

Деякі уточнення щодо змісту документології подано у наступних публікаціях Н. М. Кушнаренко і М. С. Слободяника з цього питання32. Документологія характеризується як фундаментальна наукова і навчальна дисципліна, яка суттєво відрізняється від традиційного (вочевидь, управлінського) документознавства33. М. С. Слободяник вважає її "інтегрованою науковою дисципліною, що має відчутний метанауковий характер34"; відмічає "збагачення об'єкта науки за рахунок документної інфраструктури суспільства", що дозволяє вивчати "особливості документної діяльності у різних соціальних сферах та інституціях35".

Але залишається не визначеним співвідношення документології з документознавством. Зокрема, М. С. Слободяник пише: "Важливим результатом розвитку документології буде трансформація документознавства у цілісну інтегровану науку, яка має яскраво виражений метанауковий характер і широку сферу практичного застосування36 ". Чи замінить документологія сучасне документознавство, чи залишиться у його складі - не зрозуміло.

Як висновок розгляду різних існуючих на даний час концепцій документознавства можна стверджувати, що в кожній з них є, так би мовити, "раціональне зернятко". Концепція Н. М. Кушнаренко приваблює тим, що тлумачить документознавство як дуже широку галузь знання, у якій досліджується все, що стосується документа. Такий підхід логічно продовжує погляди Поля Отле, засновника науки під назвою "документація" (або "документологія"). Концепція С. Г. Кулешова відрізняється чіткістю щодо змісту і меж як загального, так і спеціального документознавства. Концепція М. С. Слободяника привертає увагу до особливих зв'язків документознавства з наукою про інформацію як більш фундаментальною. Разом з тим у кожній з наведених концепцій є слабкі місця, що викликають зауваження. Синтезу набутих знань поки що не відбулося.

Все сказане вище дозволяє запропонувати ще один погляд на місце документознавства в системі наук та його структуру. У чомусь цей погляд спирається на вже існуючі досягнення, але не обмежується ними і додає нові положення. Передусім, пропонуємо трохи змінити точку зору: йти не від внутрішньої структури документознавства, а від його місця серед суміжних галузей знання.

На наш погляд, весь комплекс дисциплін, що досліджують інформацію, можна об'єднати назвою "інформологія" (дослівно: наука про інформацію). Далі цей комплекс поділяється на такі частини, як теорія інформації, інформатика соціальна і інформатика прикладна (або комп'ютерна наука). Інформатика соціальна дорівнюється теорії соціальних комунікацій і може бути інакше