Відмінності Книги від Документа IV простежуються завдяки розгляду місця книги в соціальному комунікаційно-інформаційному процесі. Книга — це документ, що створюється в результаті діяльності комунікаційного посередника-1 (видавничої або редакційно-видавничої справи) і надходить до одержувача інформації в результаті діяльності комунікаційного посередника-2 (системи книгопоширення, книжкової торгівлі, бібліотечної справи). Таке визначення Книги погоджується з думками багатьох книгознавців, від Ф.Ейхлера (1896 р.) до Т.Зберського, А. О. Беловицької, О. А. Гречихіна, М. Ф. Кодака та ін. Близька до даного розуміння Книги і думка архівознавців — І. Л. Маяковського, М. Ф. Яновського, К. Г. Мітяєва, В.М. Автократова, Б. С. Ілізарова та ін., які характеризували відмінності книги від архівного документа.     

Специфіку книги як документа похідного, на відміну від інших похідних документів, можна виразити словом "видання". Видання — це процес і результат діяльності певних суспільних інститутів (видавництв і видавничих організацій), спрямованої на офіційне опублікування і розмноження (тиражування) спеціально підготовлених документів, у єдності їхнього змісту, знакової і матеріально-конструктивної форми. Поряд з виданнями категорія Книги охоплює депоновані документи.     

Завдяки своєму особливому місцю в системі соціальних комунікацій Книга здобуває нові, у порівнянні з документом узагалі, функції та властивості. Це, по-перше, функція поширення інформації (або її широкого розповсюдження), з якою пов'язана така властивість книги як адресованість доволі широкому, необмеженому заздалегідь колу читачів. Книга — засіб не аксіальної, а ретіальної комунікації.     

Друга істотна риса книги — функція перетворення суспільної свідомості, яка дозволяє книзі по-іншому виконувати пізнавальну, культурну й управлінську функції, властиві будь-якому документу. Книга більшою мірою, ніж документ узагалі, виконує естетичну і етичну підфункції даних функцій.     

Третя специфічна функція книги — товарна. Книга є товаром, тому що вона являє собою матеріально-ідеальний продукт духовно-матеріального виробництва.     

Особливі властивості книги такі: її конкретно-історичний характер, доступність з погляду матеріальної форми, портативність (здатність до переміщення), безпосередня включеність у духовне і матеріальне виробництво. Існують також функції і властивості, притаманні певним групам, категоріям книги. Вони вивчаються типологією книги, стають основою для типологічних угрупувань і характеристик.

4."Типологія книги"

Поглиблює характеристику книги через розкриття сутності і завдань даного розділу книгознавства. Узагальнююча назва, що застосовується в типології книги для різних способів групування — типологічна класифікація, на відміну від семантичних класифікацій, які будуються за змістом (тематикою) документів. Термін "типізація" пропонується застосовувати у значенні: приведення творів, документів, видань до визначених теорією і практикою зразків (типів); упорядкування підготовки і випуску у світ книжкової продукції.     

Уточнюється перелік принципів типології книги, запропонованих І. Г. Моргенштерном і О. А. Гречихиним. Встановлюються термінологічні позначення класифікаційних підрозділів типології книги. Проаналізовано співвідношення різних категорій книги.     

У класифікації творів найбільшу увагу приділено літературним творам, або типології літератури. Типи літератури — це групи літературних творів, що володіють істотними якісними відмінностями, виділені шляхом теоретичної роботи наукового мислення, що абстрагує, і являють собою ідеалізовану модель реальних об'єктів.     

Типологічна класифікація літератури ґрунтується на комплексному критерії, що являє собою взаємозалежну сукупність ознак, серед яких деякі є провідними, інші — похідними. Філософською основою книгознавчої типології літератури мають бути теорія суспільної свідомості і теорія пізнання, що доповнюються у певній частині положеннями соціальної психології.    

Запропонованому підходу близькі погляди таких книгознавців як Л. М. Кастрюліна, Д. Ю. Теплов. Структуру суспільної свідомості досліджували Г. М. Гак, А. К. Улєдов та ін. Але зв'язки між книгознавчими дослідженнями і філософськими майже не простежуються.     

Якщо розглядати всю сукупність існуючих у суспільстві літературних творів, то варто визнати, що їхній зміст є матеріальним утіленням суспільної свідомості, способом її вираження і існування. Складність і неоднозначність класифікації літератури по типах можна пояснити складною структурою суспільної свідомості, у якій окремі види (або форми) часто виділяються лише теоретично, абстрагуючись від їхнього існування в тісній переплетеності одне з одним.    

У дисертації пропонується новий перелік основних типів літератури, що виділяються за ознакою соціального призначення. Крім основної ознаки для типологічної класифікації літератури можуть застосовуватися інші, додаткові ознаки, що дозволяють виділити інші типологічні ряди.     

Класифікація літературних творів по жанрах здійснюється всередині основних типів літератури. Значний внесок у типологічну характеристику жанрів джерел наукової інформації зробив С. Г. Кулешов. У цілому проблема жанрів потребує подальших досліджень.     

Класифікація видань найбільш розроблена і відбита у державних і галузевих стандартах, але більш за все по відношенню до друкованих видань. Видання візуально-проекційні, аудіальні та аудіовізуальні, електронні потребують особливого розгляду. У стандартизованих термінах і поняттях щодо друкованих видань не завжди адекватно відображаються результати наукових досліджень відповідної галузі, тому є доречним подальший аналіз стандартизованої термінології з метою її удосконалення, що й пропонується у дисертації.     

."Визначення об'єкта бібліографії"

Розглянуто сучасні теоретичні концепції, які торкаються даної проблеми, а також проаналізовано теорію і практику окремих видів бібліографії з погляду вирішення у них питання про об'єкт бібліографування.     

Головну увагу приділено обґрунтуванню і розвитку документографічно-книгознавчої концепції бібліографії. Історично найпершою є книгознавча концепція, яка утверджувалася в працях дослідників бібліографії у ХІХ—ХХ ст., у тому числі українських — П. О. Ярковського, Л.Биковського, Ю. О. Меженка та ін. Документографічна концепція проголошена і аргументована видатним російським бібліографознавцем О. П. Коршуновим.

У дисертації подано розгляд місця бібліографії у системі книжкової справи та інформаційних комунікацій суспільства взагалі. Показано тісний