його сина. Хоч Хмельницький старався доходити свойого права у сеймі, одначе не знайшов справедливості. Він не був одинокий, було багато козаків, яких переслідувано за їх православну віру, а їхнім єпископам відібрано право засідати в сеймі. Все це так обурило козаків, що вони стратили пошану до короля і вчинили повстання. Щоправда, бл. п. король Володислав не одобрював цього повстання козаків, але рівночасно не мав нічого проти того, щоб козаки приборкали сваволю польських магнатів, над якими не мав ніякої контролі".
Дуже багатою була інформація часопису "Театрум Европєум" про війни в Україні в 60-х роках XVII ст. Кореспондент часопису був серед найманої німецької піхоти під командуванням генерала Врангеля, що воював проти козаків, описав повстання І.Виговського 1664 p., бої між військами Чарнсцького, Собєського та інших польських воєначальників з козаками І.Сірка, гетьмана І.Брюховецького, повстанцями міста Ставище та ін.
В Росії перша друкована газета "Ведомости" почала виходити 1702 р. в Москві. У 1728 р. почали видаватися в Санкт-Петербурзі "Санкт-Петербургские ведомости", що мали додаток "Исторические, генеалогические и географические примечания в Ведомостях". В останніх публікувалися і певні відомості з історії України.
Всього в Росії до 1800 р. виникало і зникало 119 назв періодичних видань. Окремі з них існували дуже коротко, так би мовити, мали кілька випусків. Про існування періодичних видань на території підросійської України до 1800 p., як нам відомо, згадок немає. Так, укладачі довідкового видання "Українська преса за 1816-1923" (К., 1926) у своему розпорядженні відомостей про пресу в Україні до 1812 р. не мали. Не мали їх і укладачі пізнішого російського видання "Русская периодическая печать. 1702-1894" (М., 1959).
Першим часописом-щотижневиком, що виходив 1812 р. у межах підросійської України, був "Харьковский еженедельник". За формою щотижневик був газетою, головно подавав економічну та комерційну інформацію. Аналітичних статей у ньому друкувалося мало. В 1816 р. виникли видання Харківського університету "Украинский Вестник". Виходив до 1820 р. Його видавали Срезневський та Гр.Квітка-Основ'яненко. Журнал мав літературне спрямування. В ньому публікувалися статті з історії, краєзнавства, етнографії. У Харкові 1824-1825 pp. також
видавався "Украинский журнал" на загал реакційного спрямування, але деякі статті про мову, національний розвиток, Історію все-таки слугували Ідеї українського національного пробудження.
З 1817р. у Харкові була заснована офіційна газета "Харьковские известия". В ній друкувалися державні акти, губернаторські розпорядження, інші офіційні матеріали.
В Одесі 1827 р. було засновано газету "Одесский вестник", яка проіснувала аж до 1893 р. її засновником був таврійський генерал-губернатор граф Воронцов, тому газета проводила офіційну політичну лінію.
Рік 1838-й можна вважати рубіжним, коли періодика в Україні стала своєрідною ознакою державно-політичного і громадського життя всіх губерній. У цьому рощ в центрах всіх дев'яти українських губерній почали виходити офіційні газети під однаковою назвою "Киевские губернские ведомости", "Волынские губернские ведомости", "Полтавские губернские ведомости" та ін. У них найперше друкувалися офіційні матеріали, але часто з'являлися різні етнографічні матеріали про місцевості губернії, пам'ятки історії, а також праці російських та місцевих літераторів. У будь-якому випадку дослідник регіональної Історії України після 1838 р. це видання повинен враховувати.
Багатшими на періодичні літературні альманахи чи журнали стали 30-40-ВІ роки. Зокрема, 1831 р. виходив "Украинский альманах", 1833-1834рр.— "Утренняя Звезда", 1838-1841 pp. — "Украинский сборник", 1841 р. — "Сніп", 1843-І944 pp. — "Молодик". У Петербурзі був виданий альманах "Ластівка".
Виходили у 30-40-х роках журнали і збірники наукового чи господарського змісту на зразок "Записок общества сельского хозяйства Южной России", "Записок Одесского общества истории и древностей российских" та ін.
Подібно до того, як на сході України переважала періодика російськомовна, так на заході під Австрією польськомовна в Галичині та угорськомовна на Закарпатті. З 1811 р. у Львові почала виходити польськомовна "Gazeta Lwowska". З 1817р. вона мала додаток "Rozmaitosci", який, до речі, використовується дослідниками Історії Львова і Галичини чи не частіше, ніж "Газета Львовска". З 1840 р. у Львові певний період видавалася французькою мовою "Щоденна газета паризьких мод".*
Початки української періодики в Галичині датують 1848 p., коли 15 травня вийшов перший номер органу Головної Руської Ради газета "Зоря Галицька". Вже в першому номері було опубліковано відозву, прийняту на засіданні Ради 10 травня, "Будьмо народом!" Знаменно, що вже в цьому документі перша політична українська організація в Галичині вважала за необхідне ствердити приналежність галичан до єдиного українського народу: "Ми, русини галицькі, належимо до великого руського народу, котрий одним говорить язиком і 15 мільйонів виносить, з яких півтретя мільйона (2,5 млн. — С.М.) землю Галицьку замешкує".
"Зоря Галицька" впродовж 1848-1850 pp. займала послідовну позицію захисту Інтересів русинів перед урядом Австрії, давала належну відсіч польським шовіністам, що відкидали будь-які українські прагнення. Наприклад, в одному з дописів до оломоуцької німецької газети "Neue Zeit" ("Новий час") один поляк зі Львова писав: "Національні прагнення русинів і жидів лише шкодять цивілізації, а владі приносять клопоти, й того б не було, якби русини визнали себе поляками".
От з таких позицій Польська Центральна Рада Народова жадала від русинів у Львові, щоб вони підтримали її "революційні" прагнення створити польський край і в руській Галичині.
Коли 1850 р. стало цілком очевидно, що уряд Австрії після придушення революційних виступів у Відні, Празі, Львові знову пішов на блок з польськими магнатами і поміщиками в Галичині й, по суті, більшість українських вимог відкинув, видавці "Зорі Галицької" почали звертати погляди на Москву, намагаючись у державній Русі знайти опору