варто перенасичувати лекцію фактами, «засипати» слухачів цифрами, датами, невпорядкованим ілюстративним ма-теріалом (цитатами).
Висновки мусять логічно випливати з усього змісту лекції: узагальнювати основне й займати близько 5% часу й обсягу всього виступу. Доречним буде у висновку й підсумковий та настановчий елемент щодо виконання певних дій. Цій завер-шальній частині можуть передувати такі фрази:
„Підсумовуючи викладене вище (вищевикладене)...”, „Отже, із усього, про що йшлося сьогодні, можна зробити такий висно-вок. ..”, „І нарешті...”, „І на завершення...” та под.
Лектор повинен бути готовий до запитань слухачів за темою виступу. Відповіді його мусять бути коректними, виваженими й лаконічними.
Виступ, як правило, не готується завчасно, а є спонтанною реакцією на щойно почуте від промовця, доповідача. У лаконіч-ному виступові промовець може порушити одне-два питання, чи дати на них конкретну відповідь, не відходячи від темати-ки порядку денного.
Виступ на зборах, нараді, семінарі передбачає:
виклад суті певного питання;
акцентування на основному;
висловлення свого ставлення й оцінки;
підкреслення значущості, важливості й актуальності (чи навпаки);
підкріплення своїх доказів прикладами (посиланнями на джерела).
Адресувати своє звернення промовець повинен не лише до-повідачеві чи президії, а й до всіх присутніх, побудувавши його таким чином, щоб одержана ними інформація була зрозумілою й лягла в основу їх власних роздумів і висновків.
Підготовка тексту виступу
Перш за все це тривалий процес нагромадження (збирання) інформації із чітким окресленням кола тем, проблем, зацікав-лень на найближчий період та перспективних. Інформаційний бум останнього десятиріччя та сучасні засоби електронного зв'яз-ку надають можливість відносно легко й оперативно отримати потрібну інформацію, а комп'ютерні технології полегшують її обробку, класифікацію та зберігання.
Під час опрацювання матеріалу слід навчитися зафіксову-вати інформацію для виступу за належним порядком (поло-ження, постулати, гіпотези, хід міркування, аргументація, приклади, порівняння, ілюстративний матеріал, цифрові дані, висновки).
Роблячи виписки із цитатами, іменами, цифрами, відповід-ними поясненнями, схемами, таблицями, доцільніше користува-тися картками однакового формату. На них зазначають розділ науки чи тему, стосовно якої можна використати зафіксований матеріал.
Опрацьовуючи наукові джерела, які безпосередньо не стосу-ються обраного дослідження, але з якими варто ознайомитися для загального уявлення про стан вивчення проблеми, пишуть анотацію. Вона складається з опису бібліографічних ознак кни-ги, короткого викладу змісту, вказівок, кому адресовано це ви-дання. Можна скористатися й готовою анотацією, якщо вона є в книзі.
Стисло викласти інформацію можна в тезах. Вони являють собою коротко сформульовані головні положення тексту, ав-торські висновки та їх обґрунтування. Тезувати можна основні положення тексту, ідучи за розвитком авторської думки, цитую-чи ключові фрагменти. А можна викладати основні положення твору власними словами, уникаючи громіздких цитат. Останній спосіб доцільніший, бо активізує індивідуальне сприймання чи-тача.
Більш розгорнутою формою тез є конспект, у якому стисло викладають найістотніше в змісті джерела чи його фрагмента. Але цей вид роботи потребує попереднього укладання плану й тез опрацьовуваного твору. Як і тези, конспект можна уклада-ти двома способами, але пам'ятати, що в тезах лише форму-люється думка, ідея чи теорія, тоді як у конспекті треба відбити її розвиток.
Уміння раціонально зафіксувати та упорядкувати одержа-ну інформацію сприяє її глибокому засвоєнню і свідчить про високу культуру розумової праці.
4. Ділова бесіда
Незважаючи на те, що ділова бесіда може мати різні фор-ми, її учасники, спираючись на загальний підхід до ділового спілкування, керуються спільними для таких стосунків прави-лами. Давно помічено, що в ділових взаєминах вирішальну роль відіграють увага до співрозмовника, тактовність та вміння не лише говорити, а й терпляче й уважно слухати. За підрахунками науковців, саме процес слухання — істотний складник трудової діяльності загальностатистичного працівника невиробничої сфери, він складає 45% робочого часу, тоді як говоріння — 30%, а 16% і 9% відповідно — читання й писання. І хоча це доволі узагаль-нені дані, уміння вислухати, зрозуміти людину — неабияке ми-стецтво.
Ділова бесіда буде мати позитивний результат лише за умов уважного сприйняття співрозмовниками точки зору й доказів свого партнера, висловлених по суті, із відповідною тактовною реакцією щодо отриманої інформації.
Ураховуючи проблематику, що буде порушуватися під час розмови, мету зустрічі, вік, стать, а також поведінку та характер взаємин учасників, можна вичленувати такі основні фази діло-вої бесіди:
установлення часу й місця зустрічі (на нейтральній, своїй, чужій території);
спосіб вступу в контакт, початок розмови (на своїй тери-торії ініціатива належить господареві, він же й диктує правила гри; на нейтральній — ініціатива належить тому, хто прийшов першим: це вітання, початкові жести і фра-зи для мобілізації уваги);
формулювання конкретної мети зустрічі (у формі про-блеми чи завдання);
обмін предметними пропозиціями й випрацювання рішень (оцінка пропозицій та ухвалення чи не ухвалення рішен-ня за кожним пунктом порушеного питання);
фіксування остаточної домовленості й вихід із контакту, закінчення розмови (підведення кінцевих підсумків діло-вої бесіди, фіксування (у писемній чи іншій формі) взаєм-них зобов'язань і розподіл функцій щодо реалізації рішень).
Кожна із цих фаз має основний принцип, відповідно до яко-го треба діяти співрозмовникові, щоб домогтися позитивного результату.
Обидві сторони ділової бесіди повинні бути ввічливими, привітними, доброзичливими, виявляти щирий інтерес і повагу до співрозмовника, чемність й емоційну стриманість у полеміці, тактовність і здатність до співчуття та розуміння проблем одне одного. Розмовляючи, слід дивитися на співрозмовника, щоб відпо-відно скоригувати подальший хід ділової бесіди у разі втрати інтересу до теми. Для досягнення повнішого взаєморозуміння слід оволодіти не лише вмінням переконливо говорити, а й уваж-но слухати співрозмовника.
Ефект ділової бесіди залежить від того, як учасники готують-ся до неї, чи знають, якими принципами слід керуватися на окремих її стадіях, чи вміють контролювати свою поведінку під час розмови, чи вміють