Основи культури ділового мовлення - також власні) і враховує їх у повсякденній роботі. Варто додати ще два пункти, хоч�...

Курсова робота - Основи культури ділового мовлення

також власні) і враховує їх у повсякденній роботі.

Варто додати ще два пункти, хоча їх напевно набагато більше:

заохочує та хвалить привселюдно, а робить зауваження чи дорікає віч-на-віч; не має морального права вимагати від підлеглих дотри-мувати тих норм і правил, які порушує сам.

А ось застереження д-ра К. Хаберкорна «Сім головних гріхів шефа», яке було опубліковано в німецькому часописі «Плюс» (передрук газетою «Біржа» № 6, 1991).

/. Перенесення рішення на завтра. Головна причина такти ситуації — слабкість характеру. Письмовий виклад найближчих завдань допоможе зрозуміліше сформулювати свої думки й чітко побачити проблему. Якщо жорсткі строки вирішення питань не встановлені вашим контрагентом, зробіть це самі.

Виконання роботи наполовину. Розпочинати роботу слід переконавшись, що наявні всі складові компоненти для її завер-шення, щоб не лишати розпочате незавершеним. Розбити робо-ту на етапи й визначити термін виконання кожного з них. Прагнення зробити все одразу. Доцільніше обмежитися вирішенням кількох реальних проблем, аніж розпочинати де-кілька справ, які все одно не вдасться довести до кінця. Тому переходити до нового завдання можна тоді, коли попереднє вже повністю розв'язане чи хоча б склалося уявлення про ха-рактер його розв'язання. Прагнення зробити все самому. Майстерність шефа по-лягає в створенні умов для успішного виконання завдань, які ним раціонально розподілені між сумлінними виконавцями. Він не виконує все сам, а лише планує, спрямовує роботу й контро-лює її хід та виконання. Переконання, що ви знаєте все краще за інших. Не варто витрачати час на розв'язування дрібних спеціалізованих управлінських завдань, якщо їх можуть швидше й краще вирі-шити фахівці-субпідрядники. Невміння розмежовувати функції. Слід наперед визна-чити завдання, обов'язки, інформаційні канали й ступінь відпо-відальності кожного працівника за допомогою розроблених чітких і детальних посадових інструкцій, узгоджених зі схемою орга-нізації. Це дозволить виключити можливість перекладання відпо-відальності за невиконання робіт на чужі плечі й марнотратне дублювання управлінських операцій. Спроби перекласти провину на інших. Керівник мусить з'ясувати причини невдачі, а не шукати цапа-відбувайла. Про-аналізувавши помилку, слід націлити свою діяльність на її ви-правлення та на подальший поступ.

Службова бесіда — це дієвий чинник установлення контак-ту, з'ясування непорозумінь, розв'язання проблем, залагодження конфліктів тощо. На основі практики вироблені певні правила ведення службової бесіди керівника з підлеглими, які слід зна-ти, але не варто обмежуватися лише ними:

завчасно повідомити підлеглого про службову бесіду та її тему (хоча б у загальних рисах); мати конкретну мету (почути зізнання, заспокоїти, по-інформувати тощо); мати найповнішу інформацію про співробітника (освіту, службові досягнення, родину, уподобання тощо); укласти план службової бесіди (вступ, основна частина, підсумок); продумати час і місце проведення службової бесіди (хто, де і на чому сидить); бути щирим і Ґречним у питаннях і намірах; обрати вірний тон (сила голосу, інтонація, акцентування, пауза) і манеру (чіткість формулювань, переконливість аргументів, невербальні засоби тощо); бути уважним у вислуховуванні відповідей, заперечень, контраргументів (не перебивати, не відкидати відразу почуте тощо); тактовно завершити службову бесіду, досягнувши по-ставленої мети; дотримуватися конфіденційності щодо отриманої інфор-мації.

У свою чергу, працівник, запрошений на службову бесіду, повинен дотримуватися теж певних правил і норм:

пунктуальність (прийти слід за 3—5 хв. до початку служ-бової бесіди, назвати секретареві своє прізвище, мету при-ходу); мати охайний, діловий вигляд (одяг, взуття, зачіска тощо); дотримуючись субординації, уважно слухати співрозмов-ника (без зайвих жестів, міміки, емоцій); не уникати погляду шефа (щоб у нього не склалося вра-ження про нещирість ваших намірів); чітко й лаконічно формулювати відповіді чи запитання; після завершення шефом службової бесіди не продов-жувати її.

Висновки

Ділове спілкування, як складова частина культури управ-ління, повинне ґрунтуватися на засадах етичних норм, певних ритуальних правил ділових взаємин, знання й уміння, які пов'я-зані з обміном інформацією, використанням способів і засобів взаємовпливу та взаєморозуміння. У цьому контексті вагомого значення набуває моральний аспект ділового спілкування.

Етика ділового спілкування ґрунтується на таких правилах і нормах поведінки партнерів, колег, які сприяють розвиткові співпраці, розв'язанню поставлених проблем. А це й зміцнення взаємодовіри, постійне інформування партнера щодо своїх намірів та дій, а також запобігання обману й порушенню взятих зобов'я-зань. Формуючись в умовах конкретної діяльності, професійне спілкування вбирає в себе її особливості, стає важливою части-ною й дієвим засобом цієї діяльності. Загальні норми й правила ділового спілкування зумовлюються також характером суспільного ладу, історичними традиціями та сучасними здо-бутками.

Література

1.  Гладіліна Г. Г., Сеніна В. К. Питання мовленнєвої культури та стилістики. К., 1997.
  2.  Головащук С. І. Словник-довідник з правопису. К., 1979.
  3.  Гриднєва Л. М. Граматика ділової людини. Норма. Типологія помилок: Навч. посібник. К., 1998.
  4.  Гринчишин Д, Г., Сербенська О. А. Словник паронімів української мови. К., 1986.
  5.  Діденко А. Н. Сучасне діловодство: Навч. посібник. 2-ге вид., перероб. і доп. К., 2000.
  6.  Ділова українська мова: Навч. посібник / За ред. О. Д. Горбула. К., 2000.
  7.  Діловодство й архівна справа: Терміни та визначення. Видання офіційне. К., 1994.
  8.  Караванський С. Російсько-український словник складної лексики: Словники XXI століття. К., 1998.
  9.  Коваль А. Л. Слово про слово. К., 1986. Коваль А. П. Ділове спілкування. К., 1992.
  10.  Короткий тлумачний словник української мови / За ред. Д. Г. Гринчишина. К., 1988.
  11.  Кочан І. М., Токарська А. С. Культура рідної мови: Збірник вправ і завдань. Львів, 1996.
  12.  Культура української мови: Довідник / За ред. В. М. Русанівського. К., 1990.
  13.  Орфографічний словник української мови. К., 1999.
  14.  Паламар Л. М., Кацавець Г. М. Мова ділових паперів: Практ. посібник. 4-те вид. К., 2000.
  15.  Словник іншомовних слів / За ред. О. С. Мельничука. К., 1985. Словник синонімів української мови: У 2

Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7