Навіть у наш час, коли винайдені засоби зберігання й передачі на відстані звукового мовлення (технічні засоби мовлення, радіо), роль письма в житті суспільства нітрохи не зменшилася.

Письмо виникло приблизно шість тисяч років тому. Правда, перші примітивні спроби графічної передачі інформації, віднайдені в печерах на півночі Іспанії, належать до значно раднішого періоду – 20 тис. років до н.е., однак достатніх підстав назвати це письмо немає.

У науці трапляються твердження, що письмо з’явилося ще до виникнення звукової мови. Однак це не є достовірним , бо про що могли писати безмовні люди. Все було якраз навпаки: між виникненням мови і винайдення письма минуло багато часу.

Письмо виникло в епоху, коли в людей з’явилася потреба передати інформацію віддаленим членам роду чи іншим племенам або щось увіковічнити, тобто в період уже складніше суспільних відносин[6,170].

1.3 Предметне письмо як первісний тип письма.

Cпроби передачі на відстані інформації способами, які мало нагадували графічне письмо. Йдеться про так зване предметне письмо або протописьмо, - оптичні мнемонічні системи, які не відтворюють безпосереднього мовлення, а є нагадуванням чи підказкою для особи, яка приймає повідомлення. Такі засоби інформації практикували різні племена вже в епоху неоліту ( 8 – 3 тисячоліття до н.е.).

Мнемонічним і символічним знаком міг бути предмет чи декілька предметів і ритуальні дії з ними. Такі способи спілкування збереглися і до наших днів. Так, зокрема, північноамериканських індіанців передача томагавка означало оголошення війни, а спільне викурювання люльки – укладання миру; перед тим як розпочати війну вони посилали ворогові стрілу, а коло ж закінчували війну, передавали зелену гілку або люльку та кисет із тютюном. До нашого часу дійшла традиція піднімати білий прапор і посилати з ним парламентарі для припинення військових дій і початку переговорів. В Україні символічні знаки використовували в обряді сватання. Якщо дівчина погоджувалася вийти заміж за хлопця, що сватався, то пов’язували сватів рушниками, а руку нареченого хусткою, коли ж ні, то вручали хлопцеві гарбуз. До предметів – символів можна віднести «хліб і сіль», певні квіти ( в подарунок ), а до мнемонічних – пов'язаний на пам’ять вузлик на хустині. Рудиментами предметного письма можна вважати виставлені на вітрині хлібної крамниці хлібобулочні вироби, підвішений чобіт біля входу у взуттєву майстерню тощо.

Система предметного письма використовували і племена скіфів, які заселяли в давні часи і південні землі України. Давньогрецький вчений Геродот у своїй книзі «Історія греко - перських війн» спробував викласти загальну історію людства. Він розповів про історичні події, що відбувалися в Ассирії, Вавилоні, Єгипті дав перший систематизований опис життя і побут скіфів. У розділі, в якому йдеться про похід перського царя Дарія на землі скіфів, де його війська, до того непереможні, зазнали поразки, історик розповів про те, як скіфи використали предметне письмо: Дарій опинився в скрутному становищі. Помітили це скіфські царі й відрядили до Дарія посланця з подарунками, що складалися із птаха, миші, жаби і п’яти стріл. Перси запитали про значення подарунків, але той відповів, що йому наказано тільки вручити дари й негайно повернутися додому; водночас він запропонував персам відгадати значення одержаних подарунків. Дарій посміхнувся: Вони все – таки вирішили підкоритися нам! – вигукнув він. – Миша живе у землі, а жаба на воді, отже, вони віддають нам свої землі й води. Птах летить швидко, як кінь, отже, вони віддають нам табуни своїх коней, а також свою зброю – ось п’ять стріл. Ми недарма прийшли в цю країну. Від нині вона буде покірною нам. – Ти помиляєшся, великий царю, - зауважив один із старих соратників Дарія, Габрій.- Подарунки скіфів мають зовсім інше значення. Вони провіщають: « Якщо ви, перси, не відлетите, як птахи, в небо, чи, подібно до мишей, не сховаєтесь у землю, або ж, як жаби, не поскачете до озер, то не повернетесь назад, а впадете під ударом цих стріл».

До речі, саме Габрій добре прочитав предметне послання скіфських царів:невдовзі війська Дарія зазнали від скіфів серйозної поразки.

Усі наведені факти приклади мнемонічного і символічного письма однак існувала, а подекуди й досі існує умовна сигналізація, коли самі речі нічого не виражають, а використовуються як умовні знаки. Наприклад, перуанське вузликове письмо кіпу й ірокезьке черепашкове письмо вампум.

Вампум (від індіан.wampumpeag – нитки, на які нанизано черепашки). Інформацію передавало намисто, сплетене з ниток, на кожній із яких були нанизані різні за формою та розміром кольорові черепашки, яких іноді налічувалося до шести-семи тисяч. Символічно-асоціативне значення тут мала і кількість черепашок, і їх колір, і їх розташування: білі асоціювалися зі щастям, здоров’ям, темні – з горем, хворобою, смертю. На черепашки іноді наносили малюнок, який уточнював зміст інформації.

Кіпу мовою кечуа kipu-вузол) – це вузликове письмо, яке використовувалося індіанцями Південної Америки в могутній державі древніх інків. Складати або читати такі писання могла тільки навчена цій справі людина. Кіпу виконувалося так: до горизонтально натягнутої мотузки або палиці чіпляли кольорові шнурочки й нитки різної товщини, на яких в’язали прості, подвійні або складні вузлики, розміщуючи їх на різних відстанях один від одного. Складність вузликів, відстань між ними, а