указує на предмет прохання. Одностайність племен передана тим що голови і серця всіх шести зображених істот з’єднані лініями з головою і серцем уповноваженого - журавля.
Піктографічними знаками користуються і в наш час: дорожні знаки, вивіски магазинів та кав’ярень, малюнки – інструкції з техніки безпеки, загальноприйняті символи медичних закладів. Різних видів спорту – все це зразки піктограм. Мандрувати незнайомим містом нам допомагає карта схеми, на якій за допомогою піктографічних умовних знаків можна швидко знайти потрібні об’єкти: стоянку автомобіля, музеї, театри, зоопарк і т.п. Як бачимо, принципи піктографічних засобів спілкування, якими користувалися первісні люди на всіх континентах, успішно застосовується і в житті сучасної цивілізованої людини. Отже, піктографічне письмо з’явилося наприкінці кам’яної доби, в період, коли виникла потреба передавати інформацію не тільки в процесі спілкування між кревними свого роду, а й на відстані, у міжплемінному спілкуванні. З часом виявилося, що примітивна конкретність піктограм мала недоліки: через малюнок, наприклад, неможливо було передати ускладнену інформацію, в якій закладено певні абстрактні поняття.
У первинному піктографічному письмі кількість знаків залежала від фантазії художника – виконавця. Згодом цю кількість почали обмежувати, форму малюнків – стандартизувати. Людина поступово навчалася передавати абстрактні поняття піктограмами конкретних предметів, які мали символічне значення. Наприклад у індіанців малюнок орла означав поняття відваги, а змії – мудрість.
Так виникла система ідеографічного письма. Ідеографія – письмо графічними знаками, що позначають поняття. Основною одиницею ідеографії є ідеограма, або логограма, - писемний знак, який, на відміну від букв, позначає не звук чи склад якоїсь мови, а ціле слово або корінь слова. Ці знаки – своєрідні схематичні малюнки, якими можна передавати поняття конкретних істот і предметів, дієслівні поняття, а також абстрактні, які так чи інакше асоціюються із зображеннями. У примітивних писемностях прості ідеограми в загальних рисах збігаються. Наприклад, ідеограма око зі сльозами на позначення горя використовується а таких історично і територіально далеких писемностях, як китайська і майя.
Перехід від піктографії до ідеографії пов'язаний із потребою графічно передати те, що не має наочності й не піддається малюнковому зображенню.
Позначувачами на перших етапах ідеографічного письма залишалися ті самі малюнки, але позначуване змінюється. Якщо в піктографії зображення ока позначало око, то в ідеографії воно крім ока позначало зіркість.
Згодом знаки схематизувалися. Так, в єгипетському письмі поняття вода передавалося хвилястою лінією, а сонце в шумерській і китайській ідеографії позначалося кружечком із крапкою всередині. Як бачимо, в ідеографії малюнок виступає і в прямому, і в переносному значеннях.
В ідеографічній системі кожен знак може позначати будь – яке слово в будь – якій граматичній формі у межах поняттєвих асоціацій, викликаних зображенням. Коло можливих значень знака обмежене сусіднім колом значень. Так, скажімо, знак, який зображує ноги, може означати ходити, стояти, приносити тощо, але не може означати ступня, підошва, бо для цього існують свої знаки.
На відміну від піктографії, в ідеографії можна говорити про систему письма. Система письма характеризується постійним складом знаків.
Потреба прискорити розвиток письма і можливість передавати складніші за змістом і довші за розміром тексти зумовили схематизацію малюнків, перетворення їх на умовні знаки – ієрогліфи – ідеографічні знаки, в зображенні яких зберігається деяка символічна подібність із зображуваним предметом.
З утвердженням ієрогліфічного письма виникла проблема алфавіту і навчанню письму та читанню. Щоб прочитати ієрогліфічне письмо, необхідно знати значення знаків, що оформилися у середовищі, яке виробило їх і певний час користувалося ними. Хоч ідеографія має багато спільного з піктографією, однак вона різко відрізняється від піктографії. Ідеографічне письмо досить повно передає зміст словесного повідомлення незалежно від його конкретності чи абстрактності, передає елементи структури висловлювання – словесний склад, слово порядок, користується строго фіксованими і стійкими зображеннями.
До ідеографічного письма належать шумерське, еламське, єгипетське, хетське, китайське, майя, ацтецьке, ще не розшифровані пам’ятки острова Пасхи.
Недоліком ідеографічного письма є те, що дуже багато знаків у системі, їх важко вивчити і зобразити.
На сучасному етапі ідеографія використовується в системі дорожніх знаків (! небезпечна дорога), в картографії і топографії (знаки корисних копалин), в математиці і в математичній логіці(+, -,1, 3), в хімії, в шахах. Використання ідеограм у названих сферах зумовлено їх точністю, лаконічністю, між народністю. Носії різних мов їх розуміють, але озвучують по-різному. Так, скажімо, запис 2+3=5 українець прочитає як два плюс три дорівнює п’ять, а англієць – як two and three is five.
2.2 Система логографічного, ієрогліфічного письма та клинописна система і характеристика розвитку писемних знаків цих систем ( на прикладі так званого Розетського каменя ).
Ускладнюючи ідеографічне письмо, писці – художники шукали все нові й нові комбінації з малюнків – знаків, які б відповідали насамперед логічному перебігу і думок. Поступово, змінюючи свою структурну основу, малюнкове письмо почало переростати у письмо логографічне, коли людина для вираження окремих понять почала видавати до певних слів типові ідеографічні знаки. З часом зображення цих знаків настільки узагальнюються, що зображувальні елементи в письмі повністю зникають, а думка передається умовно – графічними символами, які вже втратили зовнішній образ, - логограмами.
Виникнення системи логографічного письма в усіх народів було пов’язане з процесом формування певних форм державності. Одні держави досить швидко досягли високого суспільного розвитку, а інші – пізніше. Власне тому й формування писемних систем відбувалося нерівномірно.
Розвиваючись, молоді держави активно провадили торгівлю як в середині країни, так і за її межами, укладали політичні й економічні угоди