письма майя Ю.Кнозоров пише, що у писемності майя, як і в інших ієрогліфічних системах вживають різні знаки: фонетичні ( алфавітні й складові), ідеографічні (означають слова) і ключові (пояснюють значення слів але не читаються). Той самий знак у різних сполученнях може вживатися і як фонетичний, і як ключовий, і як ідеограма. До того ж розфарбування ієрогліфів доповнювали їх символічне тлумачення. Матеріалом для записів була кора фікуса. Збережені літописи давньої цивілізації написані на смужках з кори цього дерева, складених гармошкою.
Великого успіху племена майя досягли в математиці й астрономії, про що свідчать збережені рукописи: календарі, молитовники, тексти з медицини, ботаніки та архітектури. У містах існували великі бібліотеки. Обидві системи письма припинили своє існування разом із загибеллю цивілізації майя та ацтеків[7,138].
2.3 Фонетичне письмо та розвиток писемних знаків цього письма ( на прикладі єгипетського, фінікійського та грецького алфавітів ).
Перші спроби створити фонетичні елементи на письмі були зроблені єгиптянами ще у добу Давнього царства (3 тис. до н.е.).
Малюнки які передавали предметне слово або поняття почали відтворювати і їх фонетичне звучання або відповідати сполучених звуків які складали необхідну назву. Наприклад, малюнок будинку єгиптяни відчитували «пер». Пізніше, щоб написати слово, в якому траплялося сполучення приголосних «п» і «р», почали щоразу використовувати цей малюнок: «пері» - виходити, «перет» - зерно, «перу» - напій.
Так почалося створення фонетичного письма з існуючих ієрогліфів. Наприклад, знак, який раніше означав поняття « вода» (вимовлялося «нев»), тепер, крім самого поняття, почав означати також і літеру «н»; малюнок рота («ро») почав означати також і літеру «р».
Поступово єгиптяни сформували своєрідний алфавіт із 24 літерно – звукових знаків, який складався лише з приголосних. Щоб розрізнити слова з однаково приголосних літер – малюнків писці почали використовувати додаткові пояснювальні знаки – детермінативи. Ці знаки були ієрогліфами, які не вимовлялися. Наприклад, слова, «бог» і «сокира» складалися з однакових приголосних, тому коли писали слово « бог», поряд додавали малюнок поважної людини з клиноподібною борідкою.
Винайшовши систему фонетичного письма, єгиптяни продовжували, як і раніше, користуватися ієрогліфічним письмом, яке в основному складалося зі знаків – ідеограм. Фонетичне письмо стало допоміжним і вживалося дуже рідко.
Певною мірою досягнення єгиптян оцінили фінікійці, які жили на вузькому узбережжі Середземного моря вздовж Ліванського гірського хребта. Вони потребували простішої системи письма, ніж єгипетська чи асиро – вавилонська, алфавіти яких налічували велику кількість знаків. У 2 тис. до н.е. вони створили свій алфавіт, який складався з 22 знаків – літер, кожен з яких позначав певний звук. Класичний фінікійський алфавіт не мав літер для означення голосних звуків, а тільки для напівголосних і приголосних. Літери фінікійських письмен за своїм накресленням дещо нагадували єгипетські ієрогліфи, і запис рядка в письмі також вівся справа наліво.
Як і єгиптяни, фінікійці дали всім літерам назви, співзвучні з назвами певних предметів, але користувалися ними при писанні як фонемами, тобто брали тільки перший звук слова. Таким чином, це було вже суто фонетичне письмо.
Фінікійський алфавіт став тією основою, на якій сформувалися і розвинулися писемності багатьох народів. Серед європейців першими, хто перейняв фінікійський алфавіт, були греки ( 9 ст. до н.е.).
Форма літер у давній грецькій писемності майже повністю збігалася з накресленням фінікійських літер, у грецькому алфавіті також були відсутні літери для означення голосних. Напрям рядка в письмі був спочатку справа наліво, а в 7 ст. до н.е. з’явилася перехідна форма – так званий бустрофедон, коли непарні рядки писалися справа наліво, а парні – зліва направо. До речі, відповідно до напряму рядків змінювався і нахил літер. Але з 4 ст. до н.е. у грецькій писемності остаточно встановився напрям рядка в письмі зліва направо.
У грецькій мові було багато голосних звуків, для означення яких греки використовували 7 літер, також запозичивши їх із фінікійського алфавіту. Наприклад, фінікійська літера «алеф» була використана в грецькому алфавіті для позначення звука «а» ( альфа), літера «йод» для позначення звука «й» (йота) і т.д. Процес формування письма був тривалий, і за декілька століть під впливом діалектів архаїчне грецьке письмо поділилося на дві писемні системи – східногрецьку і західногруцьку.
На основі грецького алфавіту розвинулися майже всі європейські алфавіти. В 7 ст. до н.е. західногрецька писемна система поширилась на території сучасної Італії. Від греків – колоністів грецьку писемність перейняли етруски, які, переробивши її, створили латинський алфавіт.
Цим алфавітом у наш час користуються багато народів Європи (окрім греків, східних і частини північних слов’ян ), Північної та Південної Америки, Австралії, а також деякі народи Африки і Азії.
Грецький алфавіт став також основою для створення східних писемних систем, у тому числі двох слов’янських алфавітів – глаголиці та кирилиці. Грецький алфавіт послужив базою для створення на початку 5 ст. вірменського та грузинського алфавітів.
Принципи фінікійського фонетичного письма одночасно розповсюджувалися і на схід. На його ґрунті були створені арабські, арамейський, єврейський та інші алфавіти народів Азії. Науковці вважають, що на виникнення алфавітів брахмі та кхарошті, поширених в Індії, Таїланді, Лаосі, Непалі, Тибеті, Бірні, на островах Цейлон і Ява, також мало вплив фінікійське фонетичне письмо.
Висновки
Отже, можна зробити висновки, що тема моєї курсової роботи висвітлена повністю.
Повертаючись до поставлених завдань потрібно сказати, що
писемність є надзвичайно важливою для суспільства. Це доводить історія: Протягом багатьох тисячоліть в умовах постійної боротьби зі суворими явищами природи, у тяжкій праці заради