У нас: 141825 рефератів
Щойно додані Реферати Тор 100
Скористайтеся пошуком, наприклад Реферат        Грубий пошук Точний пошук
Вхід в абонемент


американців своєю зачіскою і вихлянням бедрами. Такі художники, як Джексон Поллок, відмовились від мольбертів. Вони розкладали на підлозі великі полотна , які розписували яскравими плямами, використовуючи фарби, пісок та інші матеріали. Усі ці мистецькі діячі, течії, рухи, погляди, і, як наслідок, неймовірні, сповнені іншої ваги та цінності для кожного з нас, твори, перформанси мали поштовх до зародження в серцях тисяч вільнодумців усього світу. Саме це спробуємо розглянути далі. Однією з першооснов та причин до бунту саме в штатах стало багаторічне гноблення прав одних іншими. Отже слід почати саме з боротьби за громадянські права, яка так гостро назріла в “країні здійснення мрій”. (Згадати лише внесок Афроамериканців в збагачення та розвиток культури США.)
Початок руху боротьби за громадянські права
Після 1945 р. виросла соціальна активність темношкірих американців. Під час війни вони виступали проти расової дискримінації на воєнній службі та на виробництві і добились деяких успіхів. Мільйони афтоамериканців залишили ферми і перебралися в міста північних штатів, щоб знайти кращу работу. Однак, там вони здобули тільки нікчемне існування в переполнених бараках на окраїнах міст. Демобілізовані з армії афтоамериканці не хотіли залишатися громадянами “другого сорту”, а інші представники темношкірого населення заявляли, що прийшов час зрівнятися в правах з “білими”.
Ця проблема загострилась в 1947 р., коли расовий бар’єр в бейсболі пробив Джекі Робінсон, негр, який почав грати у вищій лізі. В клубі “Бруклін доджерс” у нього часто виникали конфлікти як із суперниками, так і з товаришами по команді. Але високі досягнення в перших іграх полегшили його становище, післе чого й інші темношкірі спортсмени змогли підняти свій статус, перейшовши у вищу лігу з любого негритянського спортивного клубу.
Білі американці стали з великим співчуттям ставитися до вимог черних, коли побачили зв’язок між расовими проблемами і політикою “холодної війни”. Як лідер вільного світу, Сполучені Штати шукали підтримку в Африці ті Азії, але расова дискримінація заважала їм знаходити спільну мову з людьми з інших куточків планети.
Президент Трумен підтримував рух за громадянські права. Він вірив у ідею якщо не соціальної, то політичної рівності й розумів підвищення ваги голосів темношкірих виборців. Коли в 1946 р. він довідався про випадки лінчування і про інші форми самосуду й насильства, ще існувавших на американському Півдні, він створив комітет грамадянських права, доручивши йому розслідувати прояви дискримінації на расовому і релігійному підгрунті. В доповіді комітету, опублікованому наступного року, документально подтверджувався факт нерівноправності негрів. В ньому підкреслювалося, що федеральна влада повинна забезпечувати темношкірим американцям права, які гарантуються всім громадянам.
Трумен відповів на це програмою з 10 пунктів про захист громадянських прав, яку передав на затвердження конгресу. Коли демократи півдня, розлючені посилення боротьби за їх дотримання, в 1948-му р. покинули свою партію, Трумен видав наказ, забороняючий дискримінацію на федеральній службі і в збройних силах. Він також сформував комітет по разгляду питання про припинення сегрегації () черних військовослужбовців. Вона була ліквідована під час війни в Кореї.
Тим часом афроамериканці брали ініціативу в свої руки. Була створена Національна асоціація сприяння прогресу кольорового населення (НАСПЦН), яка вела борьбу за відміну постанови Верховного суду США від 1896 р. Суд вважав тоді конституційним окреме навчання білих і чорношкірих школярів, якщо воно проводиться “на рівній основі”. Ця доктрина десятиліттями виправдовувала сегрегацію в південних штатах, хоча умови навчання практично ніде не були рівними.
Негритянський народ досягнув однієї з своїх цілей в 1954 р., коли Верховний суд виніс вирок по спрові “Браун проти міністерства освіти”. Члени суду єдиноголосно постановили, що “окреме навчання нерівне по своїй суті”, і відмінили положення 1896 р. стосовно державних шкіл. Рік потому Верховний суд вимагав від місцевих управлінь народної освіти “якомога швидше” виконати його рішення.
Тоді президентом США був Ейзенхауер. Уважно ставившись до потреб і нужд Півдня, який перебував на порозі великих перемін, він швидко прийняв міри в підтримку нового порядку, видавши наакз про десегрегацію шкіл в федеральній столиці — Вашингтоні, щоб вони стали прикладом для всієї країни. Він добивався відміни расовой дискримінації й в інших місцях.
Найбільший кризи с на цьому підгрунті в період його президентства виник в Літл-Році, штат Арканзас, в 1957 р. Безпосередньо перед втіленням плану десегрегації, який базувався на прийнятті в середню школу 9 черних школярів, губернатор штату забив на сполох. За його наказом національні гвардійці не допустили їх в приміщення школи. Коли по розпорядженню федерального суду війська були виведені, школярі повернулися, але юрба, що зібралася, зустріла їх шквалом образ. Згодом її поведінка стала настільки загрозливою, що школярам довелося знову піти.
Тоді Ейзенхауер разпорядився підпорядкувати місцеву національну гвардію федеральному командуванню і повернути її в Літл-Рок. Він зробив це з невеликим бажанням оскільки, з часів Громадянської війни федеральні війська не використовувались для захисту прав темношкірих, але розумів, що вибору у нього нема. Десегрегація в цьому штаті почалась з присутності в класах солдатів, які тепер слідкували за дотриманням закону.
Друга знаменна віха в русі за громадянські права — події в місті Монтгомері, штат Алабама. 42-річна негритянка Роза Паркс, за професією швея, яка також працювала секретарем місцевого відділення НАСПЦН, порушила встановлене для темношкірих правило користування міським автобусом
Сторінки: 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12