Зміст

Вступ..............................................................................................................5

1. Норми сучасної української літературної мови.....................................7

1.1. Українська національна та літературна мова. Тенденції

розвитку української ділової мови на сучасному етапі...................7

1.2. Офіційно-діловий стиль. Мовна норма......................................8

1.3. Усталені словосполучення ділового стилю...............................9

1.4. Правопис іншомовних слів........................................................10

2. Ділова мова в документах......................................................................12

2.1. Етикет ділових паперів підприємства “Казка”.......................12

2.2. Власномовні та запозичені слова в документах......................14

2.3. Терміни в діловому папері........................................................16

2.4. Професійна лексика, професіоналізм, професійний жаргон і

діловий документ.....................................................................17

2.5. Синонімічний вибір слова і документ.....................................18

Висновки.....................................................................................................20

Список використаної літератури...............................................................21

Додатки........................................................................................................23

Додаток А Зразок повного протоколу......................................................23

Вступ

Питання походження української мови досі є предметом особливої уваги науковців. Відповідаючи на питання “З якого часу існує українська мова?”, звичайно, слід пам’ятати слово О.Потебні про те, що поява мови – це “не народження дитини і не падіння яблука, про яке при спостереженні можна сказати, що воно сталося о такій-то годині, хвилині. Тут встановлюється тільки сторіччя, пізніше за яке могло відбутися виділення мови”.

Українська мова – це самостійна давня слов’янська мова, яка має свої особливості на фонетичному, морфологічному рівні. Про красу і багатство української мови у порівнянні з іншими слов’янськими мовами говорив видатний український та російський мовознавець ХІХ ст. І.Срезневський: “Сила людей переконана, що ця мова є однією з найбагатших мов слов’янських, що вона навряд чи поступиться богелеській щодо рясноти слів і висловів, польській щодо барвистості, сербській щодо приємності, що це мова, яка навіть у вигляді необробленому може стати нарівні з мовами, обробленими; щодо гнучкості і багатства синтаксичного – це мова поетична, музикальна, мальовнича”.

Метою курсової роботи є набуття теоретичних та практичних знань української мови в ділових документах.

Об’єктом є діловодство, як необхідний елемент в сучасному діловому світі.

Предметом курсової роботи є ділова мова в документах, правила дотримання мовленнєвого зразка в ділових паперах.

Завдання:

набуття знань та вміння ведення ефективної роботи в документах;

визначити основні вимоги щодо написання документа дотримуючись мовної норми;

розглянути основні правила правопису, які так необхідні для сучасної ділової мови.

Ця тема є актуальною у зв’язку з тим, що на сучасному етапі розвитку української мови є проблеми вживання правопису в ділових документах.

У добу творення незалежної держави, у зв’язку з закріпленням Конституцією України статусу української мови як державної, питання культури мовлення в Україні набувають особливої ваги. Писемне спілкування в державному, політичному, в ділових відносинах між організаціями та установами також переходить на українську мову. Це спричиняє до чималої кількості помилок і на певний час знижує рівень культури мовлення в загальнонаціональному рівні.

Під час вивчення писемного ділового мовлення обов’язково слід повторювати і пунктуаційні норми української мови, адже будь-яка пунктуаційна помилка тією чи іншою мірою порушує зміст висловлювання. Досконале знання пунктуаційних норм полегшує писемне спілкування людей, сприяє піднесенню загальної мовної культури.

Над даною темою працювали:

Булаховський Л.А. “Питання походження української мови”, Мацюк З., Станкевич Н. “Українська мова професійного спілкування”, Шевчук С.В. “Ділове мовлення для державних службовців”.

1. Норми сучасної української літературної мови

1.1 Українська національна та літературна мова. Тенденції розвитку української ділової мови на сучасному етапі

Національна мова – це мова, що є засобом усного і письмового спілкування нації. Національною мовою української нації є українська мова. Формування української національної мови відбувалося на основі мови народності в період інтенсивного становлення української нації як стійкої спільності людей, що мають спільну територію, економічні та політичні зв’язки, літературну мову, культуру. Сьогодні нею розмовляє більша частина нації, тобто вона має загальнонаціональний характер. 16 грудня 1999 року Конституційний Суд прийняв рішення про інформаційне тлумачення статті 10 Конституції України щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в освітніх закладах країни.

Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Сьогодні немає і не може бути громадянина України, якого б обходило мовне питання. Поет і народний депутат Б.Олійник переконаний: “Завдання мови – творити громадянина” [5, с.156].

На сучасному етапі спостерігаються такі основні тенденції розвитку української літературної мови:–

поповнення української мови великою кількістю номінативних сполучень, що відображають реалії економічного, політичного та культурного життя сучасної України, наприклад: альтернативні вибори, соціальний захист, ринкові відносини;–

інтенсивне збагачення за рахунок запозичень української термінології, зокрема:

а) суспільно-політичної: імідж, консенсус, брифінг, електорат;

б) бізнесової: реприватизація, менеджмент, маркетинг, сертифікат;

в) технічної: комп’ютер, принтер, факс, дискета;–

встановлення тісних контактів української мови з різними мовами світу, посилення явищ інтернаціоналізації українського словотвору;–

намагання вилучити зі словника української мови ті іншомовні слова, які стали органічними її елементами, і замінити їх дальніми або штучними створеними, особливо в галузі термінології та професійної лексики, наприклад: аеродром літовище, кулемет скоростріл, вертоліт гвинтокрил;–

звільнення від нашарувань умисної русифікації лексичної, граматичної системи та правопису української мови;–

зближення діалектів з українською літературною мовою;–

зростання зацікавленості в вивченні української мови громадян інших країн з метою навчатися, працювати в Україні чи навіть отримати українське громадянство.

1.2 Офіційно-діловий стиль. Мовна норма

Офіційно-діловий стиль – функціональний різновид літературної мови, що використовується в офіційному спілкуванні (між установами, окремою особою і установою, між посадовими особами; ділові взаємини на виробництві). Це стиль ділових паперів – законів, договорів, розпоряджень, постанов, заяв, резолюцій, протоколів, актів, наказів, анкет.

Послуговуючись офіційно-діловим стилем, треба дотримуватися загальноприйнятих мовних норм, стандартів, певних взірців, адже унормованість – головна ознака літературної мови.

Розрізняють такі типи норм:

Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та наголошування слів.

Фонематичні помилки – це порушення, пов’язані зі змішуванням фонем, зі зміною однієї фонеми іншою, наприклад: везти (вести), казка (каска), родовий (ротовий), гадка