Термін треба вживати лише в тій формі, яка зафіксована в словнику. Так, якщо в словнику зафіксовано діловодство, то не можуть бути такі зіпсовані форми як ділопроізводство, діло ведення, справоведення.

Вживаючи багатозначне слово-термін, автор документа мусить також будувати текст, щоб одразу було видно, яке значення багатозначного терміна він має на увазі:–

Необхідно суворо дотримуватися правил утворення від терміна похідних форм, засвідчених у словниках чи довідниках.–

При укладанні документа службова особа повинна звірятись зі словником, якщо певний термін викликає у неї сумніви. Треба вживати терміни позаштатний фонд, а не безлюдний фонд.–

Неодноразове тлумачення терміну тим, хто писав ділового листа, й тим, хто його одержав, виникає і внаслідок того, що термін не був чітко диференційований, що вжитий він був у скороченій спрощеній формі, що контекст був недостатньо чітким і не давав змоги встановити, з яким саме значенням термін вжито. Наприклад, слово вага вживається як складовий компонент термінів у багатьох галузях, тому без уточнюючого означення його не можна вживати в документі. Порівняймо: у механіці є вага авіаційна, одинична, корисна (таких термінів немає в машинознавстві) у машинознавстві є вага насипна, зведена, робоча, службова.–

У термінології багатьох галузей науки існують терміни-дублети (нові і старі, власномовні і запозичені – для вираження того самого поняття); терміни-неологізми (нові, маловідомі терміни), терміни, які вживає лише певна, досить вузька за своїм складом, наукова школа.

2.4 Професійна лексика, професіоналізми, професійний жаргон і діловий документ

Науково-технічний прогрес поповнив мову новими поняттями, що властиві різним професіям. Мова представників різних галузей виробництва збагачується, і цей процес відбувається завдяки оволодінню науково-технічною, суспільно-політичною лексикою і термінологією, появі нових понять.

Професіоналізми – це слово або вислови, властиві мові певної вузької професійної групи людей, поставлених в особисті умови життя та праці. Ці слова виникають, коли та чи інша спеціальність як фах, вид знань не мають розвиненої термінології (мова моряків, мисливців, рибалок), або як розмовні непрофесійні замінники наявних в певній галузі термінів. Такі професіоналізми як правило, загальнозрозумілі, а часто і загальновживані, проте вони не належать до літературної мови (пересадка замість трансплантація, вушник замість отоларинголог).

Професійний жаргон – це теж слова-замінники термінів, але слова або зіпсовані, покалічені, або знищені, а то й просто непристойні.

Це переважно слова загальнонародної мови, вжиті у специфічному значенні або у звичайній для них формі. Це наприклад, множини абстрактних іменників: обсяги, типові застосування, ряд диференціювань, зафіксовані моменти. Як відомо, ці абстрактні іменники в загальнолітературній мові не вживаються.

Професіоналізми творяться за рахунок словоскладення, нових префіксів і суфіксів. Серед префіксів найпоширенішими є: до- (доукомплектувати, дообстежити, дискваліфікація), недо- (недопромисел, недовплив), над- (надзверхплановий); серед суфіксів: -ість- (пливучість, стрибучість), -аж- (типаж), -акція- (дискваліфікація).

Терміни відзначаються своєю емоційною нейтральністю, відсутністю образності. Професіоналізми навпаки, зберігають емоційність (облтранс, молзавод, типовий баланс).

Документ, написаний наполовину професіональним жаргоном, зауважує А.П. Коваль, нагадує господиню, яка зайшла до гостей у розтоптаному домашньому взутті і не дуже свіжому халаті, з неприбраним волоссям і мокрими руками.

2.5 Синонімічний вибір слова і документ

Явище синоніміки означає наявність у мові близьких, але не тотожних способів висловлення, покликаних як найточніше відтворювати всі відтінки нашої думки.

Незнання синонімічних можливостей мови, невміння вибрати єдине потрібне слово – принесло багато помилок.

Слова: робітник, працівник, співробітник. Усі ці три слова позначають працюючу людину, але не кожним за кожним із них закріплена певна сфера вживання: робітник – людина, яка працює на промисловому підприємстві; працівник – ширше поняття, ніж робітник (газетний працівник, науковий працівник), співробітник – компонент назви посади (старший науковий співробітник).

Суспільний, громадський. Суспільний поєднується зі словами лад, продукт, наука, праця, становище, буття. Громадський (тобто “не державний”, “не службовий”) поєднується зі словами обов’язок, осуд, порядок, організація.

Білет, квиток. Тут різниця у мовній традиції. Слово квиток виступає в таких словосполученнях: театральний квиток, залізничний квиток, професійний квиток.

Слово білет вживається значно рідше: кредитний білет, банківський білет, екзаменаційний білет. Тут традиція велить купувати театральний квиток у білетній касі, показувати його білетерові, але не забувати, що це квиток, а не білет.

Висновок

На основі опрацьованого мною матеріалу для курсової роботи, я визначила проблеми застосування української мови, які виникають при написанні документа.

Особливості сучасного діловодства полягають, насамперед, у переведенні його на державну мову, широкому застосуванні комп’ютерних систем, оброблення та друкування документів, необхідності дотримання вимог чинних державних стандартів у цій галузі.

Літературна мова – відшліфована форма національної мови, що має певні норми в граматиці, лексиці, вимові, літературна мова виникає на підставі писемної, художньо закріпленої форми загальнонародної мови і в своєму усному і писемному різновидах обслуговує культурне життя нації. Літературна мова є основою духовної та матеріальної культури, науки, техніки.

Норма – це загальноприйнятий звичай вимовляти, змінювати, записувати слово, а для варіантів існують такі характеристики: правильно-неправильно, літературне-нелітературне, можна-не можна. Саме вміння вибирати із можливих варіантів найбільш точний, стилістично доречний, найбільш виразний для даної ситуації мовлення варіант і становить мовну майстерність.

При написанні ділового документа потрібно набути знань не тільки правильного оформлення документа, але й вміння дотримуватись культури мовлення, українського правопису, які необхідні для сучасної української мови.

Отже, при написанні курсової роботи, я розкрила всі поставлені мною завдання.

Я надала характеристику правил вживання української мови в сучасному діловодстві, а також навела приклади проблем вживання української мови, які виникають при написанні документа.

Список використаної літератури

Закон України “Про мови в Україні” Проект внесено на розгляд Верховної Ради України 13.09.2000