Виникнення технічної графіки стосується часу виникнення ранньої писемності. Технічна графічна документація розвивається у зв’язку зі спорудженням складних об’єктів (піраміди, палаци, тунелі, рудні шахти) у 3 – 2-му тисячоліттях до н.е. (Стародавній Єгипет, Вавилон та ін.) та створенням вимірювальних інструментів в перших механізмів з середини 1-го тисячоліття до н.е. (Стародавня Греція, Стародавній Рим).

Удосконалення технічної графіки проходить в епоху Відродження у зв’язку з конструюванням кінематично складних машин та механізмів, гідросилових установок, корінним вдосконаленням підземної розробки рудних тіл, створенням крупних міст.

У період енергетичної революції наприкінці XVIII ст. технічна графіка є основним інструментом винахідницької діяльності для створення парових двигунів та різних автономних робочих машин на цій основі, широко використовуються графічні форми для встановлення математичних залежностей. Із кінця ХІХ ст. технічна графіка стає основою проектування типових машин, технологій, будівництва. Із середини ХХ ст. широко запроваджуються об’ємна технічна графіка з функціональним введенням кольорової гами, виробництво графічної інформації в автоматизованому режимі за заданими програмами. [24; 279-280].

Роблячи висновок розгляду еволюції системи подання інформації, можна відзначити загальну тенденцію до створення найбільш раціональних форм людської (наднаціональної) інформаційної символіки. У найбільш важкодоступній лінгвістичній галузі це реалізується запровадженням машинних мов.

Розвиток інформаційних технологій окрім системи подання інформації був пов’язаний з удосконаленням засобів інформаційних комунікацій. Вони виникли при появі людської мови, яка стала нематеріалізованою несучою інформацією. Початок цієї фази без сумніву можна вважати першим інформаційним вибухом в історії інформаційних технологічної цивілізації. Протягом наступної фази – допаперової – інформаційні вибухи характеризували перехід до все більш досконалих носіїв: запис на камінні дозволила вперше отримати ефект безособовості процесу передачі інформації, закріпленої назавжди у визначеному місці; перехід до записів на сирих глиняних табличках та дерев’яних дощечках з 4-го тисячоліття до н.е. надав інформаційним комунікаціям динамічний характер (камінь зберігає значення носія символічної монументальної інформації); винайдення папірусу (з 3-го тисячоліття до н.е.) значно підвищує одиничну місткість носія та його розподільну здатність завдяки великій площі свитка та можливості застосовувати фарби; поява пергаменту (ІІІ ст. до н.е.) завершує допаперову фазу новим інформаційним вибухом: з’являється оптимальний носій інформації – книга (ІV ст. до н.е.).

На розвиток механізму взаємодії людей в допаперову фазу впливали соціальні, політичні та регіональні фактори. У кам’яному столітті піктограма на камені являла собою загальнодоступну інформаційну комунікацію, що відповідало низькому рівню диференціації фізичної і розумової праці та відсутності соціальної ієрархії. На етапі створення перших держав динамічні інформаційні носії (глиняні та дерев’яні таблички, папіруси) перетворюються на об’єкти централізованого закритого зберігання, а користування ними набуває прерогативних форм для виокремленої аристократії. Наявність інформаційних джерел у веденні правлячих верств суспільства викликає необхідність навчання спадкоємців цієї влади (царської, військової, жрецької), тобто вибіркової за формою передачі знань. Інформаційні джерела набувають значення як фактор внутрішньодержавних, так і міждержавних відносин. Упорядкування системи зберігання інформаційних носіїв та зосередження їх в одному місці (наприклад, у столиці Хетської держави – у м. Хатусасі в палаці зберігалося 20 глиняних клинописних табличок) дозволяє говорити про створення перших „бібліотек”, доступних тільки для окремих осіб і таких, що символізують накопичення знань та історичних фактів для наступних поколінь. В умовах політичної нестабільності „бібліотеки” були легко уразливими, що призвело в кінці до практично повного їх знищення.

Якісно нового характеру набули інформаційні комунікації, коли в крупних містах Стародавнього світу (Греція, Персія, Єгипет, Китай, Рим ) виник добре налагоджений поштовий зв’язок: письмова інформація передавалася гінцями за принципом естафети. З утворенням давньогрецьких міст-полісів створюються бібліотеки, доступні для вільних громадян. Бібліотека у цей період стає першим в історії центром зосередження інформаційних носіїв на папірусних згортках (пізніше на пергаменті) для передачі широкому колу користувачів, свого роду першим інститутом масової інформаційної комунікації. Ця обставина значною мірою сприяла початку продукування інформації в новій формі – авторських творах. Книга набуваю функції товару, чим породжується нова ремесленна професія переписувачів книг. Книжні лавки перетворюються на свого роду інтелектуальні мікроцентри, де проходить інтенсивний обмін знаннями. Поряд із суспільними бібліотеками формується нова форма масової комунікації – велика кількість особистих бібліотек у найбільш забезпечених громадян. Принципово важливим моментом є виокремлення поки що вузького соціальної верстви людей – виробників знань, які закріплялися ними в книгах і передавалися найбільш спосібним продовжувачам. Немає сумніву, що така широка взаємодія людей призводила до накопичення не тільки духовних, але й матеріальних (у тому числі культурних) цінностей, сприяла появі раціональних для того часу законодавчих форм, які регулювали соціальні відносини у суспільстві.

Велике переселення народів, яке супроводжувало падіння Римської імперії, принесло складеній культурі (у тому числі інформаційній) практично повне знищення. У зв’язку з цим не можна не відзначити важливого історичного факту міграції інформаційних джерел – рукописних тиражів перших творів. Спочатку першими християнами, які гналися Римом, вони потрапляють до Візантії та Середньої Азії (головним чином до Бухари). У VІІ – Х ст. у Бухарі ці твори перекладаються арабською мовою. Після падіння Константинополю із середини ХV ст. рукописні давньогрецькі та латинські книги з біженцями переміщуються до Західної Європи, де стають основним інформаційним масивом накопичених знань.

Паперова фаза розвитку інформаційних технологій починається з Х ст., коли папір (винайдений ще в ІІ ст. у Китаї) стає об’єктом промислового виробництва у країнах Європи. Епоха Відродження та наступний за нею період відіграли виключну роль у розвитку інформаційних технологій. З розширенням торгівлі та ремесел з’явилися міські пошти,